УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Котік Т.С.
суддів Косигіної Л.М., Жигановської О.С.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення Луцької міської ради, Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про стягнення коштів передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
за апеляційною скаргою Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 23 березня 2010 року,-
встановила:
В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом. В обґрунтування вимог зазначав, що він є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії та проживає на території, яка віднесена до зони гарантованого добровільного відселення, а тому мав право на отримання відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” доплати до заробітної плати в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати. У зв’язку з тим, що такі виплати з 01.01.1997 року по 30.08.2001 року за місцем роботи виплачувалися в твердих сумах, просив визнати дії відповідача неправомірними та стягнути 7 036 грн. заборгованості за вказаний період.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 23 березня 2010 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради по проведенню виплат, що встановлені в Законі України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року.
Стягнуто з Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 кошти передбачені ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” доплату до заробітної плати за період з 01.01.1997 року по 31.08.2001 року в сумі 7 036 грн.
В апеляційній скарзі Департамент соціальної політики Луцької міської ради просить постанову суду скасувати, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що фінансування витрат, ______________________________________________________________________________________________________
Справа №22ц-2953 Головуючий в суді 1-ї інстанції Гришковець А.Л.
Категорія 79 Суддя-доповідач Котік Т.С.
2
пов’язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснюється за рахунок Державного бюджету. Кошти передбачені вказаним законом повинні були виплачуватися за місцем роботи позивача, а тому Департамент не є належним відповідачем. Окрім того, відповідач вказує, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
Розглянувши справу та перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 2 мінімальні заробітні плати.
Судом встановлено, що позивач є потерпілим 3-ї категорії (а.с. 4). До 01 вересня 2001 року проходив службу в Луцькому прикордонному загоні в м. Овручі Житомирської області та отримував доплату до заробітної плати згідно постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року в розмірі 10 грн.50 коп. щомісяця (а.с. 2).
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами правильно визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
Однак, задовольняючи позов, суд першої інстанції помилково вважав, що заборгованість за вищевказаною статтею є доплатою до заробітної плати, а тому відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належних йому сум заробітної плати без обмежень будь-яким строком.
Згідно зі ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов’язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положеннями, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Закон України “Про оплату праці” визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, відповідно до ст. ст. 1, 2, 4, 21, 22 якого заробітна плата є гарантованою винагородою працівнику за роботу, яку роботодавець виплачує на підставі трудового договору і джерелом оплати якої є дохід та інші кошти підприємства або бюджетні кошти, виділені на ці цілі. У той же час передбачені ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” доплати до структури заробітної плати не входять, а відповідно до Закону України “Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення” фінансується за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (далі – Фонд) та інших джерел, визначених законодавством України.
Фонд утворюється у складі Державного бюджету України, кошти Фонду зараховуються на окремий рахунок Державного бюджету України, а
3
розпорядником коштів Фонду є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи - ст. ст. 1-3 зазначеного Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 “Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” установлено порядок виплати доплат за роботу в зоні відчуження, згідно з яким нарахування й виплата доплат за роботу в зоні відчуження проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальної допомоги, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам (п. 4).
Позивачем фактично оспорюється розмір цієї доплати, визначений розпорядженням Адміністрації – урядовим органом, а не роботодавцем, а тому ця доплата є соціальною гарантією, яка не входить у структуру заробітної плати, та до вказаних правовідносин слід застосувати строки звернення до суду, які встановлені ст. 99 КАС України (в порядку якого розглянута справа).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач просив відмовити в задоволенні позову, крім іншого, з підстав пропуску строку звернення до суду, оскільки виплати здійснюються позивачу щомісяця та про своє порушене право він дізнався при виплаті пенсії за відповідний період (а.с.7).
У зв’язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення – про відмову в задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303,307,309,313, 315,317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради задовольнити.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 23 березня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до управління праці і соціального захисту населення Луцької міської ради, Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про стягнення коштів передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді