АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Короткова В.Д.
суддів Михайлова В.О., Гончаренко В.М.
при секретарі Таратіної О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського лепрозорію про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 квітня 2007 року,
встановила:
В листопаді 2006 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 жовтня 2006 року вона звільнена з посади молодшої медичної сестри по догляду за хворими за п.1 ст. 40 КЗпП України. Вважаючи звільнення незаконним позивачка просила поновити її на роботі та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 2000 грн.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 квітня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки здійснено без порушення вимог трудового законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду оскільки він грунтується на законі та підтверджується матеріалами справи.
Справа № 22ц-2970/07 Категорія 40
Головуючий у першій інстанції Ільяшук А.В. Доповідач Короткое В.Д.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом відповідача від 27 жовтня 2006 року позивачка була звільнена з 30 жовтня 2006 року з посади молодшої медичної сестри по догляду за хворими за п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 12-14). Скорочення штату працівників обґрунтовано наказами та листами Міністерства охорони здоров"я України та затвердженим на їх підставі новим штатним розкладом (а.с. 33, 34, 56-59). Про скорочення штату працівників адміністрація Українського лепрозорію попередила позивачку за два місяці наказом від 18 липня 2006 року (а.с. 9, 35, 37) та отримала згоду на звільнення профспілкового комітету від 6 жовтня 2006 року (а.с. 10, 50-52). При звільненні позивачки враховані вимоги ст. 42 КЗпП України про переважне право на залишення на роботі (а.с. 42-43, 51).
Тому, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивачки здійснено з дотриманням вимог ст. . ст. 40, 42, 43, 47 КЗпП України та відмовив в позові.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, судове рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.