Справа № 22-7304/10 Головуючий в 1-й інстанції Вовк С.В.
Доповідач Горелкіна Н.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 15 » липня 2010 р. Апеляційний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Горелкіної Н.А.
суддів - Остапчука Д.О., Штелик С.П.
при секретарі - Пасинок В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Піонтковської Софії Мевлудівни – представника товариства з обмеженою відповідальністю «Ласпі» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ласпі» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням суду позовну заяву залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, оскільки воно суперечить вимогам матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу № 71 від 26.12.2001 р., укладеного між Представництвом Фонду державного майна України у Харківському районі та ТОВ «Ласпі», ТОВ «Ласпі» придбав у власність цілісний майновий комплекс ремонтно-відстійного пункту № 1 (РВП-1), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 8.
Головною метою купівлі даного цілісного комплексу було надання послуг по зберіганню човнів на території РВП-1. Дану діяльність позивач здійснює через укладення договорів про надання послуг з фізичними особами.
Між позивачем та відповідач по справі 10.01.2007 р. було укладено договір про надання послуг № 039, відповідно до п. 1.2. якого підприємство надає власнику послуги по зберіганню судна в період навігації на воді, а в ненавігаційний період - на суші, на території підприємства.
Відповідно до вказаних у договорі характеристик, човен ОСОБА_2: державний номер човна УКБ-6663, тип судна Прогрес, рік виготовлення 1973, корпус дюраль.
Згідно з п. 9.1. договір діяв до 31.12.2007 р.
Згідно тарифів на оплату за зберігання плавзасобів на території ТОВ «Ласпі» відповідач мав сплачувати 105,00 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.
В позові ТОВ «Ласпі» посилається на те, що після закінчення строку дії укладеного договору відповідач не забрав свій човен з території РВП-1, не звільнив тим самим місце, тобто відповідач не повернув позивачу його майно. Зазначає, що ОСОБА_2 користується майном позивача (боннами, місцем для зберігання човна тощо) без його відома, чим перешкоджає позивачу користуватися його власним майном.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд правильно виходив з того, що він не доведений.
Позивачем не було доведено, що ОСОБА_2 створюються перешкоди у здійсненні господарської діяльності ТОВ «Ласпі», він користується майном позивача.
Відповідач навпаки спростовує це і стверджував, що після закінчення дії договору про надання послуг в грудні 2007р., він човен переправив на інший берег, що не належить позивачу. З іншими власниками човнів він здійснював нагляд за човнами.
Наданий апеляційному суду акт від 16.03. 2010р. не є належним доказом, який би підтвердив, що відповідач зберігає свій човен на території ремонтно-відстойного пункту №1, користується майном позивача.
Згідно з п.9.2 укладеного сторонами 10.01.2007р. договору, у разі відсутності заяви про припинення або зміну договору за місяць до закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Відповідно до п.п.9.3,9.4, 9.5 при невнесенні власником плати за надані послуги за період більше 3-х місяців, даний договір вважається розірваним по ініціативі власника й підприємство за майно власника відповідальності не несе. В разі розірвання договору власник повинен забрати човен з території підприємства в 3-х денний термін. Якщо власник не забрав човен у зазначений термін, тоді підприємство не несе відповідальності за його збереження і має право вивезти його на будь-яку територію, штрафний майданчик або за межі підприємства.
ТОВ «Ласпі» просить стягнути з відповідача кошти за надані послуги в розмірі 1995,00 грн. , тобто за 1 рік 7 місяців, тоді як згідно з умовами договору, які зазначені вище, договір між сторонами розірваний після того, як відповідач не вніс плату за 3 місяці, позивач не несе відповідальності за збереження човна, може вивезти його на будь-яку територію.
Доводи скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст.307 ч.1 п.1,308,315 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Піонтковської Софії Мевлудівни – представника товариства з обмеженою відповідальністю «Ласпі» відхилити, рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді