Апеляційний суд  Кіровоградської  області

Справа № 22-2547   2010   р.                   Головуючий у 1-й інстанції – Бойко П.М.

Категорія –   19,27                                                                        Доповідач – Авраменко Т.М.

                                                          У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            13 липня 2010 року  колегія суддів  судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

            головуючої судді : Авраменко Т.М.

                               суддів :  Пономаренко В.Г., Суровицької Л.В.

                 при секретарі :  Слюсаренко Н.Л.

      за участю  представника банку

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приват банк” на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області  від 25 березня  2010 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на будинок та земельну ділянку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, виселення відповідача та зустрічним позовом до закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки по кредитному договору.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

                                                            В С Т А Н О В И Л А :

        В липні 2009 року закрите акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” ( далі - банк)  звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на будинок та земельну ділянку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, виселення відповідача.

         Позивач посилався на те, що 02 квітня 2008 року між банком та відповідачем  укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав  відповідачу в кредит грошові кошти в сумі 110000 грн.  зі сплатою 16,08 відсотків річних з терміном повернення кредиту 02 квітня 2028 року.

         В забезпечення виконання договору кредиту укладено іпотечний договір та передано в іпотеку будинок та земельну ділянку, що знаходяться в м.Долинська, вул. Перемоги,6.

         Відповідно до умов договору погашення кредиту відповідач зобов’язаний проводити згідно з графіком, проте такі умови  відповідачем не виконуються, внаслідок чого виникла заборгованість і банк має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, яка становить 100734 грн.43 коп.

        Просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 100734 грн.43 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки: будинок та земельну ділянку, що знаходяться в м.Долинська, вул. Перемоги,6  шляхом продажу вказаного майна банком та виселити відповідача з жилого будинку.

                                                                                                                                                       2

         В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до банку про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки та недійсними умов кредитного договору.

         Зазначав, що  з 10 жовтня 2008 року відповідач в односторонньому порядку збільшив процентну ставку до 18,12 % річних. 31 грудня 2008 року банк направив йому листа за вих.№20.1.32/6-32947  про збільшення процентної ставки  з 01 лютого 2009 року до 29,52 % річних. Останнє збільшення є незаконним, оскільки воно суперечить ст.ст.11,18 Закону України „Про захист прав споживачів”, Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, ч.2 ст.1056-1 ЦК України , а також є недійсним пункт  2.3.1 кредитного договору щодо зміни відповідачем процентної  ставки за кредитом в односторонньому порядку без додаткової угоди.

        Просив визнати незаконним підвищення процентної ставки з 18,12 % до 29,52% річних та пункт 2.3.1 кредитного договору, заборонити банку вимагати від нього сплати підвищеної процентної ставки та застосовувати штрафні санкції за відмову від сплати її в такому розмірі.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області  від 25 березня  2010 року в позові банку відмовлено, а зустрічний позов  задоволено частково.

 Суд дійшов висновку про незаконність підвищення відсоткової ставки за кредитним договором та заборонив банку вимагати від ОСОБА_1 сплати процентної ставки в розмірі , зазначеному в листі від 31 грудня 2008 року №20.1.32/6-32947 та застосовувати до нього санкції за відмову від сплати її  в такому розмірі. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі  банк  просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову та направити справу на новий розгляд. Посилається на порушення судом норм матеріального права , не врахування всіх обставин справи в їх сукупності.

         В засіданні апеляційного суду представник банку підтримав доводи апеляційної скарги, пояснив, що до 01 лютого 2009 року заборгованості за кредитним договором відповідач не мав, а з 01 лютого 2009 року виникла заборгованість внаслідок того, що боржник вносив щомісячні платежі в попередньому розмірі без врахування нової процентної ставки і на час розгляду справи апеляційним судом  ОСОБА_1 всі зобов’язання по кредитному договору виконав  і банк фінансових та майнових претензій до нього не має, що підтверджується довідкою від 28 квітня 2010 року.

         Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки ухвалене судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано, а доводи апеляційної скарги не є істотними (стаття 308 ЦПК).

 Судом встановлено, що між сторонами 02 квітня 2008 року укладено кредитний договір на суму 110000 грн., за умовами якого розмір процентної ставки становить 16,08 % річних. Відповідно до п.2.3.1 банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір кредитної ставки за користування кредитом при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів  в Україні, а саме: зміні курсу доларів США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд  або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати

                                                                                                                                              3

вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

31 грудня 2008 року банк направив йому листа за вих.№20.1.32/6-32947  про збільшення процентної ставки  з 01 лютого 2009 року до 29,52 % річних (а.с.22), проте зазначеного листа відповідач не отримав.

В лютому 2009 року банк повідомив по телефону відповідача про зміну процентної ставки, а письмове повідомлення він отримав в Долинському відділенні банку 02 квітня 2009 року та подав письмову заяву про незгоду із зміною процентної ставки та залишення попереднього розміру процентної ставки (а.с.23), але банк відмовив йому в цьому (а.с.24).

Судом також встановлено і це на заперечується сторонами, що  додаткових угод щодо зміни розміру процентної ставки та внаслідок цього зміни щомісячного платежу, зазначеного у п.8.1 кредитного договору, сторони не укладали.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорі даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.ст.536,1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.

Належною формою кредитного договору на підставі ч.1 ст.1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є нікчемність (ч.1 ст.218, ч.2 ст.1055 ЦК України).

У разі недосягнення сторонами кредитного договору згоди у письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки, умова кредитного  договору, що передбачає такий розмір, є нікчемною відповідно до ч.2 ст.215, ч.2 ст.236 ЦК України). Вказівка закону на нікчемність договору є імперативною (ч.2 ст.215 ЦК України) і такий договір ( чи його істотна умова) є недійсним з моменту його укладення згідно зі ст.204, ч.1 ст.236 ЦК України незалежно від того, чи виконали сторони його умови.

Крім того, відповідно до пп. 2, п. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту має містити детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача. Відповідно до п. 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту банки зобов’язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним.

           Згідно п. 3.2 вказаних Правил, кредитний договір має містити графік платежів у розмірі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом.

           Лист банку (а.с.22) такої  інформації не містить і відповідач фактично не мав   можливості виконувати договірні зобов’язання за цим листом, оскільки умови договору - щомісячний платіж, зазначений у п. 8.1,   не був змінений належним чином: банк навіть в односторонньому порядку  не визначив у письмовій формі новий щомісячний платіж.

                                                                                                                                             4

 Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

09 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року №661-У1 „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського  вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку”.

Цим Законом Цивільний кодекс України доповнено статтею 1056-1 „Проценти за кредитним договором”, відповідно до частин 2 і 3 якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Також   доповнено статтю 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” частиною четвертою про те, що банкам  забороняється  в  односторонньому  порядку  змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної  ставки  за  кредитними  договорами  або  зменшувати її розмір  за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за  винятком випадків, встановлених законом.

Банк збільшив розмір процентів за кредитним договором у односторонньому порядку без згоди позивача з 01 лютого 2009 року, хоча на цей час уже була чинною стаття 1056-1 ЦК України про заборону таких дій.

         За таких обставин суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про не законне підвищення банком процентної ставки по кредитному договору з 01 лютого 2009 року  та заборонив банку вимагати від боржник сплати процентної ставки з 01 лютого 2009 року в новому розмірі. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

        Правильно судом вирішено спір щодо відмови у зверненні стягнення на заставлене майно та виселення з будинку. Банком визначено розмір заборгованості по кредиту, виходячи з нової процентної ставки з 01 лютого 2009 року, що визнано судом незаконним. Заборгованість  по кредиту, виходячи з процентної ставки, яка діяла до 01 лютого 2009 року,  відсутня. На час розгляду справи апеляційним судом кредитний договір припинив дію виконанням його позичальником.

        Крім того, відповідно до п.24  іпотечного договору від 02 квітня 2008 року у випадку порушення кредитного договору або іпотечного договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного  строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки. Матеріалами справи підтверджується, що зазначений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем не дотримано.

      В межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування рішення суду  відсутні.

        Керуючись ст.307 ч.1 п.1,ст.308,ст.314 ч.1 п.1,ст.315  ЦПК України, колегія суддів, -

      У  Х  В  А  Л  И  Л  А :

                                                                                                                                          5

        Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приват банк” відхилити, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області  від 25 березня  2010 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної  сили.

                Головуючий суддя:

                                                  судді: