Справа № 22-8937/2010 рік Головуючий у 1 інстанції Бакуменко А.В.
Категорія 27 Доповідач Маширо О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П.
суддів Резникової Л.В., Єлгазіної Л.П.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Краматорського міського суду від 28 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, розірвання кредитного договору, стягнення матеріальної і моральної шкоди,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернувся представник банку з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1: суд розірвав укладений між сторонами кредитний договір та визнав неправомірною операцію від 29 липня 2009 року по кредитній карті позивачки по списанню боргу по заробітній платі у сумі 239 грн. 38 коп., а також судові витрати. В іншій частині позову ОСОБА_1 було відмовлено
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка з 2002 року по 31 липня 2008 року працювала у відповідача економістом.
22 березня 2004 року між сторонами було укладено угоду, за якою банк відкрив на ім»я позивачки картковий рахунок з кредитним лімітом у розмірі 3 800 грн. та видав платіжну картку, однак позивачка вказаним кредитом не користувалась.
При звільненні ОСОБА_1 з роботи було встановлено, що їй було переплачено за 6 днів відпустки. Сума переплати склала 239 грн. 38 коп., які банк самовільно списав з карткового рахунку позивачки.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її вимог, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним.
Зокрема, суд не врахував тієї обставини, що позивачка добровільно уклала з банком кредитний договір, підписавши відповідні документи, отримала кредитну картку, ліміт якої становив 3 800 грн.
При звільненні з роботи позивачка була попереджена про допущену їй переплату, про помилково нараховану компенсацію за 6 днів відпустки, тому вона знала про те, що вказані кошти їй слід повернути.
Оскільки вона цього не зробила, а дія її заробітної картки у зв»язку із звільненням була припинена, вказана заборгованість була списана з її карткового рахунку.
До апеляційного суду не з»явились сторони, однак про час та місце судового засідання вони були повідомлені належним чином, тому апеляційний суд вважає, що справу слід розглянути за відсутності сторін.
Апеляційний суд не може визнати поважною причиною неявки у судове засідання представника банку – керівника юридичного відділу Філіпенок К.Ф., яка з 12 по 23 липня 2010 року знаходиться у відпустці, оскільки у банку, окрім керівника юридичного відділу, є також юрисконсульти та інші працівники банку, які б могли представляти інтереси установи в апеляційному суді.
У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, тому апеляційний суд вважає можливим розглядати справу за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.
У відповідності до вимог п.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції всебічно, повно і об»єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильний правовий висновок про те, що вимоги позивачки є обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 березня 2004 року між сторонам був укладений кредитний договір, за яким на ім»я позивачки був відкритий рахунок на лімітну суму 3 800 грн. та видана кредитна картка (а.с.24-25).
Згідно з п.3.1 картковий рахунок відкривається для надання банківських послуг. Клієнт використовує кошти на цій платіжній картці у розмірі платіжного ліміту для безготівкових розрахунків за товари та послуги, для перерахунку коштів на рахунки інших осіб, в також для отримання готівкою (п.3.4 договору, а.с.24).
Цим же договором передбачено, що клієнт доручає банку списання з карткового рахунку грошових коштів (п.4.3 договору).
Отже, з умов укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що відкритий на ім»я позивачки рахунок та видана їй картка не є заробітними, оскільки на цьому рахунку розміщений лімітний кредит у сумі 3 800 грн., який використовується обумовленим у договорі чином, а не заробітна плата позивачки.
При звільненні ОСОБА_1 з роботи відповідачем було встановлено, що свого часу щодо неї була допущена переплата компенсації за 6 днів відпустки на суму 239 грн. 38 коп. Однак ця обставина випливає з трудових правовідносин, тому регулюється трудовим законодавством у встановленому законом порядку, а ніяк не законодавством у сфері банківського права.
Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам матеріального і процесуального закону, залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.
Рішення Краматорського міського суду від 28 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча:
Судді: