Справа № 22-5619/2010 рік Головуючий у 1 інстанції Костюков Д.Г.
Категорія 27 Доповідач Маширо О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П.
суддів Резникової Л.В., Єлгазівної Л.П.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Краматорського міського суду від 25 грудня 2009 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернувся представник банку з апеляційною скаргою на рішення суду, яким банку було відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції виходив з того, що за кредитним договором від 20 червня 2007 року відповідачеві ОСОБА_1 був наданий кредит на суму 22 000 доларів США. У той же день між вказаними сторонами був укладений договір застави автотранспорту, а саме: автомобілі MAN та KRONE, а крім того, договір іпотеки житлового будинку.
У зв»язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 15 квітня 2009 року утворилась заборгованість у загальній сумі 144 854 грн. 40 коп., тому банк просив звернути стягнення на заставлені автомобілі, житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований.
Відмовляючи позивачеві у задоволенні вимог, суд посилався на те, що позивач не ставить питання про дострокове розірвання кредитного договору, що відповідач з січня 2009 року погашає заборгованість, причому, у більшій сумі, ніж це передбачено відповідною угодою, тому ОСОБА_1 своїми діями ніяких збитків позивачеві не завдав.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону.
Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що дострокове розірвання кредитного договору – це право банківської установи, а не обов»язок, до того ж, ця обставина не впливає на необхідність виконання ОСОБА_1 умов договору.
Крім того, суд помилково вказав, що відповідач начебто погашає заборгованість у значно більших сумах, ніж це передбачено відповідною угодою, тоді як насправді станом на березень 2010 року прострочена заборгованість складає 8 659 доларів США, не враховуючи пеню та подвійну процентну ставку.
Сторони до апеляційного суду не з»явились, однак про час та місце розгляду справи вони були повідомлені належним чином (а.с.58, 59), тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.
До апеляційного суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладання розгляду справи у зв»язку з тим, що він хворіє, до його одужання.
На підтвердження своєї хвороби він додав фотокопію довідки з міської лікарні № 3 м.Донецька з діагнозом: розтягнення зв»язок гомілкового суглобу.
Проте вказана довідка не завірена належним чином, є фотокопією, оригінал цього документу не наданий, тому апеляційний суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про відкладання розгляду справи задоволенню не підлягає.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, що відповідачі вже двічі не з»являлись до апеляційного суду, а саме: 7 та 21 червня 2010 року (а.с.50, 57). При цьому, напередодні судового засідання 21 червня ОСОБА_1 також надсилав до апеляційного суду клопотання, у якому також просив відкласти розгляд справи, оскільки він в період з 18 червня по 23 липня 2010 року начебто буде перебувати на межами Донецької області (а.с.54), хоча ніякого відповідного документу щодо цього він до суду не надав.
Натомість з наданої фотокопії медичної довідки вбачається, що ОСОБА_1, який нібито мав би перебувати по 23 липня 2010 року за межами Донецької області, з 5 липня знаходиться на лікуванні саме у Донецькій лікарні.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що відповідачі навмисне ухиляються від явки до апеляційного суду, тому апеляційний суд вважає, що поважність причини відсутності у засіданні апеляційного суду відповідачі не довели, тому на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України справу слід розглядати за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким вимоги «Приватбанку» в частині звернення стягнення на майно боржника задовольнити, з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не ставить питання про дострокове розірвання договору за основним зобов»язанням, а крім того, відповідач з січня 2009 року регулярно погашає заборгованість за кредитним договором у сумах, значно більших, ніж це передбачено додатком до кредитної угоди.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
З матеріалів справи вбачається, що 20 червня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 строком на п»ять років був укладений кредитний договір, за яким останній отримав споживчий кредит у сумі 22 000 доларів США (а.с.8-13).
У той же день з метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між тими ж сторонами був укладений договір іпотеки стосовно житлового будинку відповідача, який розташований у м.Краматорську, вул.Литовська, буд.63, та земельної ділянки площею 0,1140 га, на якій цей будинок знаходиться (а.с.13-15).
Також 20 червня 2007 року у забезпечення того ж кредитного договору між банком та ОСОБА_1 був укладений договір застави авто-траспорних засобів: автомобілів MAN та KRONE, які належать на праві власності ОСОБА_1 (а.с.15-18).
За договором іпотеки (п.п.18.8 – 18.8.3, 15.9, 18.10) та договором застави автотранспорту (п.п.15.8 – 15.8.3, 15.9, 15.10) з метою задоволення своїх вимог банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки та застави, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов»язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, при цьому, звернення стягнення за укладеними договорами не пов»язане з обов»язковим розірванням кредитного договору (а.с.14, 16).
Наведені положення укладених між сторонами договорів іпотеки та застави ОСОБА_1 оспорені не були, судом або в інший спосіб не скасовані та не змінені, тому висновок суду першої інстанції в цій частині є незаконним.
Що стосується виселення відповідачів з будинку, який перебуває в іпотеці, то апеляційний суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити, оскільки позивачем порушена процедура такого виселення, передбачена ст.40 Закону України «Про іпотеку».
На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам матеріального закону, та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги «ПриватБанку» та звернути стягнення на майно, що перебуває в іпотеці та заставі.
В іншій частині позову банку слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду від 25 грудня 2009 року скасувати.
Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в частині звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 408М-07 від 20 червня 2007 року, укладеним між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1.
Звернути стягнення на будинок та земельну ділянку площею 0,1140 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 а також на автомобіль MAN (модель 19.372, тип ТЗ, вантажний сідловий тягач, 3 кузова/шассі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1) та на автомобіль KRONE (модель SDP 24 тип ТЗ, напівпричіп бортовий, № кузова/шассі НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_2).
В іншій частині позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча:
Судді: