АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
судців: Мизи Л.М. , Вадовської Л.М.
при секретарі: Непомнящій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "ЕК Одесаобленерго" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позивач зазначав, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2005 року він був поновлений на роботі на посаді завідуючого господарством Північного РЕМ. Однак відповідач виконав рішення суду і поновив його на роботі лише 15 грудня 2005 року, чим заподіяв йому матеріальну та моральну шкоду. Крім того, 01 червня 2006 року він був звільнений з посади у зв'язку з скороченням штату за ч.1 ст. 40 КЗпП України з порушенням встановленого статтею 42 КЗпП України порядку.
Уточнивши та доповнивши свої вимоги, позивач просив стягнути на його користь заробітну плату у розмірі 4901, 05 грн. за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі з урахуванням підвищеного окладу, 5% надбавки за безперервний стаж роботи , 30% премії, моральну шкоду у сумі 100000грн. , поновити його на роботі та стягнути заробітну плату.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 року позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ "ЕК Одесаобленерго" на користь ОСОБА_1 за затримання виконання рішення суду 2084, 68 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн. В іншої частині позовних вимог відмовлено.
Головуючий у 1 ін ст. Огренич І.В. Справа № 22ц-3118/2007
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП-40
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Відповідач рішення суду не оскаржив.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що рішення апеляційного суду Одеської області від 04 жовтня 2005 року про поновлення позивача на роботі було виконане відповідачем лише 15 грудня 2005 року і 19 грудня 2005 року позивач приступив до роботи на посаді завідуючого господарством Південного РЕМ ВАТ "ЕК Одесаобленерго".
Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган приймає рішення про виплату середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Пленум Верховного Суду України у п.32 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив судам, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час невиконання рішення про поновлення на роботі, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяця роботи.
Задовольняючи позов частково і стягуючи на користь позивача 2084, 68 грн. -заробітну плату за час затримання виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд правильно виходив з середнього заробітку позивача за останні два місяця роботи до його звільнення 15 січня 2003 року, що відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Судом також встановлено, що внаслідок затримання виконання рішення суду позивачу заподіяна моральна шкода. З урахуванням обставин справи суд стягнув з відповідача на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. Відповідачем рішення суду не оскаржене.
Відмовляючи в задоволенні інших вимог позивача, у тому числі про поновлення на роботі, суд виходив з того, що позивач звільнений з роботи за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України з додержанням норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, і підстави для його поновлення на роботі відсутні.
Встановлено, що дійсно у відповідача мали місце зміни в організації і праці, а саме скорочення посади завідуючого господарством Південного РЕМ, яку займав позивач, він попереджався за два місяця про наступне вивільнення, відмовився від переведення на іншу роботу і був звільнений за згодою профспілкової організації. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи.
Доводи позивача про те, що він мав переважне право на поворотне прийняття на роботу на нову посаду інженера за наглядом за будівлями та спорудами, на яку був прийнятий ОСОБА_2, також скорочений з посади завідуючого господарством, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд дав їм належну оцінку з урахуванням того, що позивач не має відповідної кваліфікації.
Посилання у скарзі на те, що позивач звільнений без згоди профспілкової організації, а також з порушенням строку звільнення спростовуються матеріалами справи, ці обставини суд перевірив і свій висновок у рішенні обгрунтував. Згода профспілкової організації ВАТ "ЕК Одесаобленерго" на звільнення позивача за скороченням кількості та штату працівників підтверджена протоколом № 39-По від 06 березня 2006 року .
13 січня 2006 року позивач був попереджений про звільнення з роботи з 14 березня 2006 року, однак він з 10 березня 2006 року до 30 березня 2006 року хворів, а з 30 березня 2006 року по 31 травня 2006 року знаходився у відпустці, наданій на його вимогу. Оскільки частина третя ст. 40 КЗпП України забороняє звільняти працівників у період тимчасової непрацездатності і в період відпустки, позивач був звільнений 01 червня 2006 року, тобто в перший робочий день, наступний за відпусткою.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права не підтверджуються матеріалами справи.
Колегія суддів вважає, що суд правомірно зазначив, що позивач звільнений з додержанням вимог ст. ст. 40, 42, 43, 49-2 КЗпП України і підстави для його поновлення на роботі та задоволення вимог про стягнення заробітної плати відсутні.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Статті 22, 625 ЦК України, на які посилається позивач в обгрунтування своїх доводів, не можуть бути застосовані, оскільки позовні вимоги обгрунтовані правовідносинами, урегульованими трудовим законодавством .
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд всебічно, повно і об'єктивно перевірив доводи позивача, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку. Висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам ст. ст. 212, 213-215 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, оскільки згідно зі ст. 309 п.3 ЦПК випадки порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд постановив рішення в межах позовних вимог з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.