АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
13 липня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в
складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів : Мизи Л.М. , Процик М. В.
при секретарі Непомнящій О.О., розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 і Виробничо-комерційного підприємства "ГАББА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від
14 лютого 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Виробничо-
комерційного підприємства "ГАББА" у вигляді товариства з обмеженою
відповідальністю про визнання недійсним наказу про поновлення на роботі, стягнення
заробітної плати, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виробничо-комерційного підприємства " ГАББА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним наказу про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, матеріальної і моральної шкоди. У січні 2007 року вона доповнила свої вимоги і просила визнати недійсним наказ № 17-к від 09 жовтня 2006 року про поновлення її на роботі, стягнути з відповідача заробітну плату за серпень 2006 року, вихідну допомогу та заробітну плату за затримку розрахунків за жовтень, листопад, грудень 2006 року, січень 2007 року у розмірі 2400 грн., матеріальну шкоду у розмірі 6060 грн., моральну шкоду -50000 грн. та витрати на правову допомогу 5000 грн.
Позивачка зазначала, що вона працювала у відповідача менеджером і наказом № 14-к від 31 серпня 2006 року була звільнена з роботи на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України без її згоди. При звільненні з роботи відповідач не провів розрахунок, не виплатив їй заробітну плату за останній місяць роботи, вихідну допомогу у розмірі трьох посадових окладів, а також не видав трудову книжку. Після звільнення вона не мала наміру працювати у відповідача, не вимагала поновлення на роботі і за вирішенням трудового спору не зверталася. Однак відповідач без її згоди наказом № 17-к від 09 жовтня 2006 року поновив її на роботі і незаконно затримує видачу трудової книжки. Внаслідок незаконних дій відповідача вона втратила можливість оформиться на роботу, яка їй була запропонована, і їй заподіяна матеріальна шкода у вигляді втраченого заробітку у розмірі 6060 грн. та моральна шкода у сумі 50000 грн. Посилаючись на порушення відповідачем вимог законодавства про працю, позивачка просила задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав.
Головуючий в першій ін ст. : Гудіна Н.І. Справа № 22ц-2118/07
Доповідач: Федорова А.Є. Категорія 41
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивачки заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01 серпня 2006 року по 31 серпня 2006 року в сумі 339, 20 грн, з 01 жовтня 2006 року по 27 жовтня 2006 року 300 грн, моральну шкоду 600 грн. та витрати за надання правової допомоги у розмірі 5000 грн.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам, суд вирішив не всі позовні вимоги і порушив норми матеріального та процесуального права .
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та відмову в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч.1 п.5 ст. 311 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Згідно зі ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка в порядку ст. 31 ЦПК доповнила позовні вимоги і просила про задоволення позову на підставі статей 47, 116, 117 КЗпП України. Вимог про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи та оплату вимушеного прогулу вона незаявляла.(а.с. 1-4, 89-90)
Незважаючи на це, суд усупереч вимог ст. 11 ЦПК розглянув справу за межами заявлених вимог, не уточнивши правові підстави позову і не з'ясувавши, з чого саме складаються суми , які вимагає позивачка стягнути на її користь.
В порушення ст. 214 ЦПК суд не вирішив, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Зокрема питання про затримку розрахунку при звільненні та затримку видачі трудової книжки, а також про завдання матеріальної та моральної шкоди і витрати на правову допомогу. При цьому в порушення вимог ст. ст. 10, 60 212 ЦПК суд не перевірив доводи відповідача про те, що позивачці неодноразово пропонувалося прибути на роботу та отримати заробітну плату і трудову книжку, однак на роботу вона не з'явилася. Надані відповідачем докази суд не досліджував і належної оцінки їм не дав.(а.с. 53-80)
Стягнення на користь позивачки заробітної плати за час вимушеного прогулу з 1 серпня 2006 року по 31 серпня 2006 року, а також з 01 жовтня 2006 року по 27 жовтня 2006 року не відповідає матеріалам справи, оскільки позивачка була звільнена з роботи 31 серпня 2006 року, поновлена на роботі 9 жовтня 2006 року і їй нарахована заробітна плата за весь час вимушеного прогулу, (а.с. 63)
Стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. судом не мотивовано і суд не з'ясував, якими доказами підтверджуються ці витрати .
Всупереч вимог ст. 237-1 КЗпП України та роз'ясненям Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" суд стягнув з відповідача на користь позивачки моральну шкоду лише на підставі її заяви про наявність такої шкоди, не з'ясувавши обставини, зазначені у ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, які повинні бути належно доведені.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ці вимоги закону суд не виконав, не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з'ясував належним чином права та обов'язки сторін, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду.
Колегія суддів вважає, що суд не розглянув всі вимоги позивачки і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, що є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
За таких обставин рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п.5, 311 ч.1 п.5, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 і Виробничо-комерційного підприємства "ГАББА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.