донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.07.2010 р. справа №17/116пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Калантай М.В.
суддів:Волкова Р.В.
Запорощенка М.Д.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_4 –дов. від 27.04.10.
від відповідача:ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від25.05.2010 року
у справі№17/116пн
за позовом:Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк
до відповідача:Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м. Донецьк
проусунення перешкод в користуванні майном, стягнення матеріальної шкоди в сумі 120000грн. та моральної шкоди в сумі 400000грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2010 року у справі №17/116пн (суддя Татенко В.М.) частково задоволено позов Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м. Донецьк.
Зобов’язано Фізичну особу –підприємця ОСОБА_5 м. Донецьк усунути перешкоди в користуванні належним Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_6 м. Донецьк майном: об'єктом нерухомості –будівлею майстерні з ремонту взуття літ. А-1, загальною площею 45,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Челюскінців, буд 231"а", шляхом звільнення цього приміщення.
Заборонено Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_5 м. Донецьк створювати у майбутньому будь-які перешкоди Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_6 м. Донецьк у користуванні майном: об'єктом нерухомості –будівлею майстерні з ремонту взуття літ. А-1, загальною площею 45,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Челюскінців, буд 231"а".
Стягнено з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м. Донецьк на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк на відшкодування моральної шкоди –10000грн.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач, Фізична особа –підприємець ОСОБА_5 м. Донецьк, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що справа була розглянута без його участі. Крім того, скаржник наполягає на тому, що матеріали справи не містять доказів чинення відповідачем перешкод в користуванні приміщенням позивачем. Відповідач просить скасувати рішення господарського суду та направити справу на новий розгляд. Скаржником було надане уточнення до апеляційної скарги, в якому він просить скасувати оскаржуване рішення та припинити провадження у даній справі, посилаючись при цьому на те, що він не займає спірне приміщення, оскільки воно знаходиться в оренди, тому відповідач не може створювати перешкоди позивачу в користуванні цім об’єктом нерухомого майна.
Позивач, Фізична особа –підприємець ОСОБА_6 м. Донецьк, проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач наполягає на необґрунтованості та безпідставності мотивів, з яких подана апеляційна скарга. Позивач стверджує про те, договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, його положення є обов’язковими для сторін, тому дії відповідача з самовільного захоплення об’єкту нерухомості є протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача Просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, що прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (покупець) 11.12.2009 року був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округа Кірсановою Т.О., зареєстровано в реєстрі за № 6586 (далі –договір купівлі-продажу).
Відповідно до пункту 1.1. договору купівлі-продажу продавець передає у власність покупця будівлю майстерні з ремонту взуття літ. А-1, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Челюскінців, 231"а", - надалі "будівля", а покупець зобов'язується прийняти вказану будівлю і сплатити за неї обумовлену договором суму.
Згідно з описом, наведеним у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, який виданий Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 09.12.2009 року за №24726619, реєстраційний номер 29126213, на земельній ділянці Донецької міської ради розташовані наступні будівлі та споруди:літ.А-1 –будівля майстерні з ремонту взуття, шлакобл., загальною площею 45,4 кв.м. Згаданий вище Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно не містить відомостей про наявність самовільно прибудованих будівель та споруд (п.1.3. договору купівлі-продажу).
У відповідності до пункту 2.1. цього договору продаж зазначеної будівлі вчиняється за узгодженою між сторонами ціною 52893грн., які сплачуються покупцем готівкою одночасно з підписанням цього договору. У п. 2.4 Договору вказано, що Продавець передає, а Покупець приймає зазначену будівлю і пов'язані з її експлуатацією документи в день посвідчення договору.
Право власності на нерухоме майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України. Підписами під цим договором сторони засвідчили, що між ними проведені повні розрахунки за цим договором, претензій один до одної сторони не мають (п.2.3 договору).
За умовами пункту 3.7 договору купівлі-продажу продавець свідчить, зокрема, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення, а саме: будівля не надана в користування наймачам (орендарям).
Згаданий договір був зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 11.12.2009р., що підтверджується "Витягом з Державного реєстру правочинів" №8062072, тобто саме з цього моменту позивач, як покупець, набув право власності на будівлю.
З моменту укладення угоди (11.12.2009р.) до березня 2010р. позивач здійснював у придбаному приміщенні свою господарську діяльність з ремонту взуття та продаж товарів з символікою ФК "Шахтар", згідно з укладеним договором, який дозволяв позивачу продавати товари з символікою клубу саме у зазначеному приміщенні.
07 квітня 2010 року відповідач, зламавши замок, пошкодивши двері та частково стіну біля дверей, проник до належного позивачу приміщення, встановив новий замок, чим дотепер перешкоджає позивачу у реалізації його права власності на будівлю, а також на майно, що знаходиться у приміщенні.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам матеріального і процесуального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, а за відсутності таких вказівок - у відповідності до звичайно пред'явлених вимог.
Як вбачається із матеріалів справи договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2009р. укладено сторонами згідно з вимогами чинного законодавства, посвідчено нотаріально, зареєстровано у встановленому законодавством порядку, що підтверджується наданими доказами (Витягом з Державного реєстру правочинів № 8062072 від 11.12.2009року)
Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24784443 від 14.12.2009 року право власності позивача на придбане нерухоме майно було зареєстровано у встановленому законодавством порядку у Комунальному підприємстві Бюро технічної інвентаризації м. Донецька.
Факт незаконного проникнення відповідача до спірного приміщення встановлений Постановою Київського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області від 09.04.2010 року.
Таким чином, такі дії відповідача є протиправними та таким, що порушують права законного власника, передбачені статтею 41 Конституції України.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 цього ж кодексу встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За приписами статті 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на наведене та надані до матеріалів справи докази, незаконно займаючи будівлю відповідач вчиняє перешкоди позивачу в користуванні майном та порушує його права, надані чинним законодавством.
Як встановлено статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.
Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, серед іншого, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Беручи до уваги наведене та надані до матеріалів справи докази, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов’язання відповідача усунути перешкоди у користуванні належним позивачу об'єктом нерухомості –будівлею майстерні з ремонту взуття літ. А-1, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Челюскінців. буд 231а, придбаною за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 11.12.2009р., шляхом звільнення зазначеного приміщення.
Крім того, господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо заборони відповідачу у майбутньому створювати будь-яки перешкоди у користуванні належним позивачу об'єктом нерухомості - будівлею майстерні з ремонту взуття літ. А-1, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Челюскінців, 231а, з огляду на норми частини 2 статті 386 ЦК України, де встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення збитків в сумі 120000грн., то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Об’єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов’язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Тобто, умовами застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, є доведена наявність збитків позивача у даній справі, протиправних винних дій відповідачів та причинного зв’язку між збитками позивача та діями відповідачів.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із ч.1 статті 225 цього ж кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, серед іншого, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано доказів, якими б підтверджувалась наявність збитків у нього в сумі 120000грн., тому суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
У відповідності до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Позивачем надані до матеріалів справи відповідні докази, якими підтверджується те, що протиправними діями відповідача щодо власності позивача останньому завдано моральної шкоди, яка має бути відшкодована у встановленому господарським судом обґрунтованому розмірі –10000 грн.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання заявника апеляційної скарги на порушення господарським судом норм процесуального права, а саме на те, що справа була розглянута та рішення прийняте без його участі, оскільки як вбачається із матеріалів справи сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та відповідний штамп канцелярії на ухвалах господарського суду Донецької області, тому відповідач не був позбавлений можливості прийняти участь у судових засіданнях особисто або направити свого представника.
У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Беручи до уваги наведене, господарський суд правомірно позов задовольнив частково.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010 року у справі №17/116пн - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010 року у справі №17/116пн - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом місяця через Донецький апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови буде підписаний та направлений сторонам протягом 5 днів з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді:
Надруковано 6 прим.:
1 прим. –у справу;
2 прим. - сторонам;
1 прим. –ГСДО;
2 прим. –ДАГС