Категорія №2.33
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2010 року Справа № 2а-1376/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Любімовій Г.Ю.,
за участю представників
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: Осадчевої Ю.А. (довіреність № 01-15/11 від 22.10.2009),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
22 лютого 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов’язання відповідача вести облік надурочних робіт, зобов’язання здійснити виплати за відпрацьований час надурочних робіт та у вихідні та святкові дні у подвійному розмірі, зобов’язання виплатити компенсацію за неотриманий формений одяг, знешкоджуючи засоби та мило, зобов’язання перерахувати та виплатити доплату за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу, зобов’язання перерахувати та виплатити надбавку за кваліфікаційну категорію (класність) в повному обсязі, зобов’язання перерахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 роки.
У судовому засіданні представник позивача відмовився від частини позовних вимог, а саме щодо зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу надбавку за кваліфікаційну категорію (класність) в повному обсязі.
Ухвалою суду від 21.05.2010 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області щодо частини позовних вимог, а саме: щодо зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу надбавку за кваліфікаційну категорію (класність) в повному обсязі.
В іншій частині представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, суду пояснив, що повністю підтримує заперечення, які знаходяться в матеріалах справи (а.с27-29, 48-49).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до такого.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судовчинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового
складу органів та підрозділів цивільного захисту є Закон України «Про правові засади цивільного захисту».
Згідно ч.1 ст.40 цього Закону особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту (спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, територіальних органів управління, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Державної авіаційної пошуково-рятувальної служби, урядового органу
державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, урядового органу державного нагляду у сфері пожежної безпеки, навчальних закладів, науково-дослідних та інших установ, підрозділів забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту) становлять особи рядового та начальницького складу, слухачі і курсанти.
Частинами 1 та 2 статті 45 цього Закону встановлено, що особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту комплектується на контрактній основі. Типова форма контракту затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту. Обов'язки та права особового складу органів і підрозділів
цивільного захисту встановлюються умовами контракту та посадовими інструкціями.
Відповідно до ст.42 вказаного Закону порядок проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту визначається цим Законом та Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. На особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту поширюється Дисциплінарний статут, який затверджується законом. Трудові відносини працівників органів і підрозділів цивільного захисту регулюються законодавством про працю.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працює в 32 самостійній державній пожежній частині Свердловського міського відділу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області згідно контракту № 281/08, який набрав чинності 23 квітня 2008 року (а.с.17-18), а тому його права та обов’язки врегульовані не трудовим договором, а умовами контракту, у зв’язку з чим правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем не врегульовуються нормами КЗпП, що підтверджується листом Верховного Суду України від 23.03.1998 №1-4/83, листом Міністерства праці і соціальної політики України від 13.02.2008 №1125/0/14-08/06. Крім цього, постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на осіб рядового і начальницького складу.
Враховуючи вищевикладене, посилання позивача на порушення відповідачем норм КЗпП України вважаються судом необґрунтованими та до уваги не беруться.
Що стосується вимог ОСОБА_3 щодо виплати компенсації за недоотриманий формений одяг, знешкоджуючі засоби та мило суд вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 48 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» встановлено, що особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту забезпечується за рахунок коштів, що виділяються на їх утримання з Державного бюджету України, форменим одягом, а також відповідними знаками розрізнення.
Речове забезпечення форменим одягом в органах і підрозділах цивільного захисту здійснюється згідно з наказом МНС України від 12.09.2005 № 207 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 № 795 «Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу органів і підрозділів цивільного захисту і норм забезпечення форменим одягом».
Відповідно до цього наказу особовий склад Свердловського міського відділу протягом 2008-2009 років забезпечений літньою та зимовою робочою формою одягу на 100%, що підтверджується матеріалами перевірки, здійсненої комісією Головного управління 27.10.2009. Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що діючим законодавством компенсація за недоотриманий формений одяг не передбачена.
Також суд вважає за потрібне зазначити, що як вбачається з матеріалів вищезазначеної перевірки, Свердловський міський відділ був забезпечений милом за рахунок коштів спеціального фонду.
Стосовно вимог позивача щодо оплати роботи в нічний час та виплати надбавки за кваліфікаційну категорію, суд зазначає таке.
Згідно пункту 4.13 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом МНС України від 10.06.2008 № 447, особам рядового і начальницького складу, які виконують службові обов’язки в нічний час, виплачується доплата за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу. Роботою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів та установ службових обов’язків у період з 22 до 6 години. Під виконанням зазначених службових обов’язків слід розуміти: несення служби в складі чергових підрозділів, оперативно-аварійних груп тощо; виконання функцій з контролю за роботою органів та установ, а також сил і засобів, залучених для несення служби; участь у навчаннях та перевірках. Облік фактичного часу роботи в нічний час для нарахування допалати здійснюється шляхом оформлення табеля із зазначенням кількості фактично відпрацьованих у нічний час годин.
Пунктом 2 Наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 № 447 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення виплати додаткових видів грошового забезпечення, передбачені пунктами 4.9-4.11, 4.13-4.15 та пунктом 6.1 (крім щомісячних виплат особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, а також тим, які виконують водолазні роботи), здійснювати в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеною Інструкцією розміру.
Як вбачається з довідки нарахованого грошового утримання водію старшому сержанту служби цивільного захисту ОСОБА_3 за період з 23.04.2008 по 01.02.2010 було нараховано за роботу в нічний час 736,14 грн. (а.с.31).
Облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на службу та затвердженим графіком роботи. Час, відпрацьований понад нормальну тривалість робочого часу, визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом роботи згідно табелю обліку робочого часу та нормою тривалості робочого часу за обліковий період, який дорівнює одному року, що обумовлено як умовами проходження служби, так і умовами виплати грошового забезпечення.
Відповідно до абз.3 п.2.7 Наказу МНС України від 05.10.2006 № 646 «Про затвердження Тимчасової інструкції про порядок виплати компенсації за службу понад установлений робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та у святкові дні та доплати за роботу в нічний час особам рядового і начальницького складу МНС України» виплата компенсації здійснюється в кінці року після визначення фактично відпрацьованого часу за поточний період (рік) понад встановлену норму робочого часу.
Річна норма робочого часу на 2008 рік відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики від 18.09.2007 № 68484/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2008 рік» складає 2011 годин, на 2009 рік, відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики від 30.09.2008 №10338/0/14-08/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік» - 2004 години (а.с.50, 52).
Згідно табелів за 2008 та 2009 роки (а.с.64-87) у 2008 році позивачем відпрацьовано 1936 години, при нормі робочого часу на 2008 рік – 2011 годин, в 2009 році – 1888 години, при нормі робочого часу на 2009 рік – 2004 години, тобто нижче встановленої норми тривалості робочого часу.
Отже, враховуюче вищенаведене, суд прийшов висновку, що позивач не виконував ніякі надурочні роботи протягом 2008-2009 років, а тому підстав для компенсації за службу понад установлений робочий час позивач не має.
Що стосується вимог позивача щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, то суд вважає за потрібне зазначити таке.
Відповідно до ст.65 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007 та ст.64 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.
Кошторисом на 2008 рік (а.с.62-63) Свердловському МВ було виділено асигнувань на виплату грошового забезпечення у сумі 2127,4 тис. грн. Згідно виділених асигнувань було зроблено розрахунок для виплати грошового забезпечення особовому складу, у тому рахунку на виплату матеріальної допомоги у сумі 13,7 тис. грн. Тому у 2008 році матеріальна допомога на оздоровлення була виплачена у розмірі посадового окладу всьому особовому складу відділу.
Як вбачається з довідки про нараховане грошове утримання водію старшому сержанту служби цивільного захисту ОСОБА_3 за період з 23.04.2008 по 01.02.2010 (а.с.31), позивачеві у 2008 році виплачувалась матеріальна допомога у розмірі 605,00 грн. Згідно цієї ж довідки розмір посадового окладу позивача становив 605,00 грн.
Що ж стосується 2009 року, то кошторисом на 2009 рік (а.с.60,61) Свердловському МВ було виділено асигнувань на виплату грошового забезпечення у сумі 2120,00 тис. грн. Згідно виділених асигнувань було зроблено розрахунок для виплати грошового забезпечення особовому складу. Виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі грошового забезпечення у 2009 році не передбачено, у зв’язку з тим, що фінансування виділено не в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач дів на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача у судовому засіданні надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити повністю.
За змістом ст.94 КАС України розподіл судових витрат залежить від того на чию користь ухвалене рішення. Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень в повному обсязі, то і присудження їй здійснених нею документально підтверджених витрат з Державного бюджету України не проводиться.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 21 травня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 87, 94, 98, 99, 100, 158-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю
протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 26 травня 2010 року
Суддя Пляшкова К.О.