ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  08 липня 2010 р.   Справа № 2-а-1002/10/0270

  Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Дончика В.В.,

при секретарі судового засідання: Ваталінській М.А.,

за участю: представників позивача - Порхун Л.М., Столярук Л.А., представника відповідача В/ч А 2656 –Кушнір А.Л., представника  відповідача  КЕВ м. Вінниці -  Ткачук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області (далі –КРУ у Вінницькій області) до Військової частини А 2656 (далі –В/ч А 2656), Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (далі –КЕВ м. Вінниці), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів Будинкоуправління № 1 про зобов’язання вчинити певні дії

  в с т а н о в и в :

  У березні 2010 року КРУ у Вінницькій області звернулось в суд з позовом до В/ч А 2656 про зобов’язання вчинити певні дії. Позивач просив зобов’язати відповідача виконати вимогу позивача № 02-08-17-14/3013 від 24.04.2009 року в частині перерахування в дохід Державного бюджету України кошти в сумі 48760 грн., що були використанні відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході контрольного-ревізійного заходу встановлено, що КЕВ м. Вінниці здійснено розрахунки норм добових витрат вугілля на опалення будівель і приміщень, згідно яких протягом 2007-2008 років та січня-лютого 2009 року опалювались житлові будинки. При цьому відшкодування вартості послуг з опалення жителям цих будинків не проводилось, внаслідок чого, військовою частиною А 2656 незаконно списано вугілля на загальну суму 48760 грн. Оскільки в ході контрольного заходу виявлені порушення не були усунені, позивач змушений звернутися до суду.

Під час розгляду справу ухвалою суду від 28.04.2010 року до участі у справі залучено, в якості другого відповідача КЕВ м. Вінниці.

Ухвалою суду від 18.06.2010 року до участі в справі залучено, в якості третьої особи, без самостійних вимог на стороні відповідача Будинкоуправління № 1.

В ході розгляду справи представниками позивача зменшено позовні вимоги, в зв’язку з частковим поверненням коштів, просили зобов’язати відповідача вчинити певні дії по виконанню вимоги від 24.04.2009 року № 02-08-17-14/3013, в частині перерахування в дохід Державного бюджету України коштів в сумі 20634,35 грн., що були використанні відповідачем з порушенням чинного законодавства.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача –військової частини А 2656 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, пояснивши, що їм було відомо, що котельня № 86/6 опалює два житлових будинки, які не відносяться до будівель Міністерства оборони України, військова частина неодноразово зверталася до начальника КЕВ м. Вінниці з клопотанням про відключення даних будинків від теплопостачання, проте дані звернення залишились без реагування.

Крім того, військова частина А 2656 подає КЕВ м. Вінниці список будівель, які планується опалювати від котелень. В подальшому на кожну котельню проводиться розрахунок кількості умовного палива на отоплювальний період. КЕВ м. Вінниці проводить та затверджує на кожну котельню норми добової витрати палива на опалення. Керуючись даними нормами військова частина А 2656 проводить списання вугілля та один екземпляр надає КЕВ м. Вінниці для перевірки, контролю списання та залишків. Військова частина отримує вугілля зі складів КЕВ м. Вінниці, згідно розрахунку розподілу і потреби по наряду та накладним. А тому військова частина списувала лише те вугілля, що було використано в котельні № 86/6 на опалення будівель, які підключені до неї. За даних обставин представник відповідача позов не визнала та просила в його задоволені відмовити.

Представник відповідача КЕВ м. Вінниці пояснив, що на виконання директив МО України від 20.01.2005 року № Д-332/1/03, від 20.04.2005 року № Д-332/1/014 та в зв’язку з переходом на територіальний принцип квартирно-експлуатаційного забезпечення, КЕВ м. Вінниці з 1 січня 2006 року прийняла на себе зобов’язання платника за комунальні послуги, що оформлено угодою до договорів постачання комунальних послуг. Військова частина А 2656 –користувач, також може займатися господарською діяльністю і реалізовувати комунальні послуги платним користувачам.

Грошові кошти, отримані як сплата, повинні направлятися згідно порядку, прописаному в роз’ясненні № 303/18/198 від 14.03.2007 року за підписом департаменту фінансів та начальника Головного КЕУ ЗСУ. Відповідальність на виконання цього порядку покладається на командира військової частини. Котельна № 86, якою опалювались житлові будинки знаходиться на балансі КЕВ м. Вінниці, але в зв’язку з тим, що у КЕВ м. Вінниці відсутні технічні та робочо-ресурсні можливості її використання, передана в експлуатацію військовій частині А 2656.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області  проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності військової частини А 2656 за період з 1 січня 2007 року по 1 лютого 2009 року, за результатами якої складено Акт ревізії від 03.04.2009 року № 08-23/13.

Під час проведення зазначеної ревізії встановлені фінансові порушення, з яких, зокрема безпідставне списання вугілля на опалення житлових будинків на суму 48759,15 грн.

За результатами здійсненого контролю, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про усунення виявлених порушень від 24.04.2009 року № 02-08-17-14/3013.

Визнаючи вимоги позивача необґрунтованими суд виходить з наступного.

Статус державної контрольно-ревізійної служби України, її функції та правові основи діяльності визначені у Законі України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”.

Згідно статті 2 зазначеного Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю  за використанням  і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності  в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які  отримують кошти з бюджетів усіх рівнів або використовують  державне чи комунальне майно.

У статті 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” визначені  права державної контрольно-ревізійної служби, до яких  відноситься право  пред’являти керівникам та іншим службовим особам  підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку  до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені  валютні та інші  платежі, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства, звертатися до суду  в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання  вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з  питань збереження  і використання активів.

Згідно Акта ревізії від 03.04.2009 року № 08-23/13 встановлено, що котельня військової частини № 86/6, опалює будівлі, приміщення військової частин А 2656 та два житлових восьмиквартирних будинки, які знаходяться на балансі будинкоуправління № 1 КЕВ м. Вінниці. Мешканці будинків за теплопостачання розрахунки не проводять.

В розрахунки потреби палива на опалення будівель військової частини А 2656 включено потребу палива на опалення житлових будинків. На підставі вказаних розрахунків КЕВ м. Вінниці розроблено та затверджено норми добової витрати на опалення будівель і приміщень від котелень військової частини А 2656, в тому числі і на опалення житлових будинків.

Поряд з цим, суд вважає за необхідним зазначити, що матеріали справи містять документи які свідчать про те, що Військовою частиною А 2656 вживались заходи щодо  вирішення питання по розрахункам за надання послуг мешканцям житлових будинків військового містечка № 86 смт. Стрижвка, які знаходяться на балансі Будинкоуправління № 1 КЕВ м. Вінниця по теплопостачанню. Зокрема військова частина А 2656 неодноразово зверталась до начальника КЕВ м. Вінниця  з проханням від’єднати житлові будинки від тепломереж військової частини.(а.с. 98-102).

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Листом директор департаменту фінансів Міністерства оборони України та начальник головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 09.12.2005 року повідомили, що відповідно до директив МО України № Д-332/1/03, № Д-332/1/010, № Д-332/1/014 в Збройних Силах України проведені організаційні заходи щодо створення територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь та переходу до територіального принципу квартирно-експлуатаційного забезпечення. Територіальний принцип квартирно-експлуатаційного забезпечення передбачає закріплення всіх будівель і споруд (нерухомого майна) за квартирно-експлуатаційними відділами (КЕЧ районів) та здійснення ними дій, пов’язаних з забезпеченням військових частин комунальними послугами, енергоносіями та паливом.

Даним листом також роз’яснено, що одночасно з передачею основних засобів, військові частини та квартирно-експлуатаційні відділи переукладають договори з організаціями, які надають енергоносії або комунальні послуги. Тобто укладається трьохстороння угода: постачальник –організація, що надає квартирно-експлуатаційні послуги, військова частина –одержувач квартирно-експлуатаційних послуг, квартирно-експлуатаційний відділ –платник за отримані квартирно-експлуатаційні послуги військовою частиною (а.с. 148).

Така ж позиція висвітлена в іншому спільному листі директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України та т.в.о. начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 19.03.2007 року № 248/4/148 та від 14.03.2007 року № 303/18/198 відповідно, в якому зазначено, що територіальний принцип квартирно-експлуатаційного забезпечення передбачає закріплення всіх будівель і споруд (нерухомого майна) номенклатури квартирно-експлуатаційної служби за квартирно-експлуатаційними відділами (квартирно-експлуатаційними частинами районів) та здійснення ними дій пов’язаних із забезпеченням військових частин комунальними послугами, енергоносіями, паливом тощо.

Враховуючи те, що оплату комунальних послуг здійснюють виключно квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційних частин районів) військові частини, які не є платниками комунальних послуг та енергоносіїв зобов’язанні кошти, одержані від платних споживачів (гуртожитки, готелі, комендантські дільниці тощо) як плату за комунальні послуги та енергоносії перераховувати в повному обсязі не менше одного разу на місяць на спеціальний розрахунковий рахунок забезпечуючого фінансового органу, до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. При цьому військові частини –розпорядники коштів третього ступеня після перерахування цих коштів надають відповідну інформацію у письмовому вигляді забезпечуючим квартирно-експлуатаційним відділам ((квартирно-експлуатаційним частинам районів) із обов’язковим зазначенням свого особового рахунку, якому забезпечуючому органу та в якій сумі перераховано кошти, номера та дані платіжного доручення від якого виду діяльності надійшли кошти (вид спеціального фонду), а також місце дислокації військової частини, інвентарний номер будівлі та КЕКВ.

Здійснення контролю за правильним нарахуванням плати за комунальні послуги та енергоносії, своєчасністю та повнотою їх утримання та перерахування забезпечуючому фінансовому органу покладається на квартирно-експлуатаційні органи (а.с. 130, 149).

В даному випадку на протязі опалювальних сезонів 2007-2008 років відбулось опалення, котельнею № 86, житлових будинків, які знаходяться на балансі будинкоуправління № 1, структурного підрозділу квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці. Опалення житлових будинків здійснювалось вугіллям, що виділялось КЕВ м. Вінниці.

Представник позивача зазначав, що вимога КРУ у Вінницькій області щодо відшкодування вартості незаконно списаного вугілля адресована до військової частини А 2656 з тих підстав, що саме цим відповідачем було здійснено списання вугілля, а тому вони в даному випадку є матеріально відповідальними.

Суд не може погодитись з вимогою КРУ у Вінницькій області щодо зобов’язання військову частину відшкодувати суму списаного вугілля, яке пішло на опалення житлових будинків, з наступних підстав.

Житлові будинки знаходились на балансі КЕВ м. Вінниці, і саме цим органом вівся облік балансового майна, що знаходиться на опалені котельні № 86/6. Відповідно до листів директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України та начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, саме КЕВ м. Вінниці мало здійснювати заходи щодо відшкодування коштів платними споживачами, мешканцями житлових будинків, як плату за комунальні послуги та енергоносії.

Відомості, що військова частина отримувала кошти від мешканців житлових будинків, як плату за комунальні послуги та енергоносії та не перераховувала їх на спеціальний розрахунковий рахунок забезпечуючого фінансового органу відсутні.

А тому в задоволені позову КРУ у Вінницькій області до Військової частини А 2656 про зобов’язання виконати вимогу щодо перерахування коштів в дохід Державного бюджету України слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 11 с уд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки підставою звернення позивача до суду було необхідність зобов’язати первинного відповідача виконати вимоги законодавства, порушення якого виявлено під час ревізії, проте даний акт ревізії та вимога КРУ у Вінницькій області не стосується КЕВ м. Вінниці, а тому до даного відповідача позивач вимог не пред’являв.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в :

  В задоволені позову відмовити.

  Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

 Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   13.07.10  року.

  Суддя /підпис/                                    Дончик Віталій Володимирович

  Копія вірна:

Суддя:

Секретар:

  08.07.2010