ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2010 року 15:41 Справа № 2а-2495/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Жучковій Н.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача Іванова С.Ф., Бурашнікової О.С. розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4
до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області
про скасування Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000391702/0 від 21.04.2010 винесене Пологівською МДПІ Запорізької області,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 (далі – позивач або ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду з адміністративним позовом до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі – відповідач або Пологівська МДПІ Запорізької області), в якому просить скасувати Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000391702/0 від 21.04.2010, згідно з яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 250000 грн. 00 коп. на підставі п.1.ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Дане Рішення позивач вважає необґрунтованим та таким, що суперечить діючому законодавству, виходячи з наступного. В якості порушення в акті перевірки №103/172-3115420759 від 08.04.2010 зазначено внесення готівки ФОП ОСОБА_4 10 липня 2009 року та 11 серпня 2009 року в сумі 50000 грн. 00 коп. на власний розрахунковий рахунок, відкритий в банківській установі, із зазначенням коду платежу 02 (Торгова виручка). Позивач вказує, що ці кошти не є торговою виручкою, код, зазначений в платіжному документі є помилковим, при оформленні платіжного документа була допущена помилка, проставлено інший вид платежу. Про виявлену помилку було своєчасно письмово повідомлено банк. Таким чином, кошти в сумі 50000 грн. 00 коп. є власними заощадженнями і внесення їх на власний розрахунковий рахунок для використання у підприємницькій діяльності не є торговою або розрахунковою операцією, а тому у Пологівської МДПІ Запорізької області були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій. На підставі вищезазначеного просить Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2010 №0000391702/0 скасувати як таке, що прийняте з порушенням діючого законодавства України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на його задоволенні та скасуванні рішення про застосування штрафних санкцій.
Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях від 07.06.2010 та від 29.06.2010 зазначив, що під час планової документальної перевірки фінансово – господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.03.2009 по 31.12.2009 встановлено порушення останнім п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». За результатами перевірки складено акт №103/172-3115420759 від 08.04.2010. На підставі даного акту перевірки винесене Рішення від 21.04.2010 року №0000391702/0 про сплату штрафу у сумі 250000 грн. 00 коп. за вказане порушення. При перевірці порядку проведення розрахункових операцій було встановлено, що згідно з наданими виписками банку Донецької ОФ АКБ «УСБ» м.Донецьк по розрахунковому рахунку №26000315692131 позивачем здійснювалися розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарно - матеріальних цінностей, а саме: 10.07.2009 року призначення платежу - внесення готівки (02) - торгової виручки, отримувач - ФОП ОСОБА_4 в сумі 10000 грн. та 11.08.2009 року призначення платежу - внесення готівки (02) - торгової виручки, отримувач - ФОП ОСОБА_4 в сумі 40000 грн. Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнено платником та надано інформацію про платіж самостійно, на підставі чого здійснено перерахування коштів отримувачу, чим встановлено здійснення позивачем розрахункових операцій в готівковій формі при продажу товарів за перевірений період без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 50000 грн. 00 коп. З урахуванням зазначеного, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні із доводами позивача не погоджується та вважає вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з підстав, вказаних у запереченнях.
Вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі направлення №45 від 15.03.2010 старшим державним податковим ревізором – інспектором Пологівської МДПІ Запорізької області Гармаш Т.І. проведено планову документальну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.03.2009 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт №103/172-3115420759 від 08.04.2010. На підставі акту винесено Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2010 року №0000391702/0 про сплату штрафу у сумі 250000 грн. 00 коп.
Донарахування відбулось внаслідок порушення підприємцем п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач звернулося до суду.
Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 зареєстрований Пологівською районною державною адміністрацією Запорізької області 12.03.2009 згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_1, номер запису про державну реєстрацію 2 092 000 0000 002596. На податковому обліку в Пологівській МДПІ Запорізької області перебуває з 13.03.2009.
Згідно з реєстраційними даними видами за кодом виду діяльності позивача визначено – оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань.
Фактично в період з 12.03.2009 по 31.12.2009 позивач здійснював такий вид господарської діяльності: торгівля зерном, насінням, агрохімікатами, будівельними матеріалами та іншими непродовольчими товарами.
Судом з’ясовано, що 10.07.2009 та 11.08.2009 позивачем здійснювалися розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарно - матеріальних цінностей, що підтверджується наданими виписками банку Донецької ОФ АКБ «УСБ» м.Донецьк від 10.07.2009 та від 11.08.2009: на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 10000 грн. 00 коп. та в сумі 40000 грн. 00 коп. з призначенням платежу - внесення готівки (02) - торгової виручки, отримувач - ФОП ОСОБА_4
13.07.2009 та 12.08.2010 позивачем були направлені листи керуючому ЗФ ДОВ АКБ «Укрсоцбанк» з проханням змінити коди призначення платежу в зазначених платіжних дорученнях, як помилково вказані. Листами начальника відділу роздрібного обслуговування клієнтів малого та середнього бізнесу Лисенко О.С. від 13.08.2009 № 865 та від 14.07.2009 №853 відповідно позивачу було відмовлено, оскільки згідно з Правилами організації бухгалтерського обліку, документообігу та бухгалтерського контролю операцій АКБ «Укрсоцбанк» №27 від 08.12.2008, призначення платежу не може бути змінено.
Посилання позивача на те, що дані кошти не були торговою виручкою, а код платежу вказаний помилково, суд не приймає з наступних підстав.
Порядком подання фінансовими установами органам державної податкової служби повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків і зборів (обов'язкових платежів) та заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2002 №301, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.09.2002 за №735/7023, визначено, що з метою оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів, удосконалення системи обліку юридичних і фізичних осіб, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), забезпечення виконання Закону України від 10 січня 2002 року №2922-ІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 5, 12 Закону України «Про систему оподаткування», статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цим Порядком установлюється послідовність дій фінансових установ при наданні повідомлень про операції відкриття/закриття рахунків у цих фінансових установах платників податків і зборів (обов'язкових платежів) - юридичних осіб, у тому числі відкритих через їх відокремлені підрозділи, та самозайнятих фізичних осіб, а також відкриття/закриття банками власних кореспондентських рахунків та платників податків при заповненні розрахункових документів у разі сплати платежів до бюджету.
Фінансові установи відкривають рахунки платникам податків і зборів (обов'язкових платежів) лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік в органі державної податкової служби.
Згідно з базою даних Пологівської МДПІ Запорізької області у позивача відкрито розрахункові рахунки №26000315692131 та №26056315000001 у Донецькому ОФ АКБ «УСБ» м.Донецьк, МФО 334011.
Судом з’ясовано, що по розрахунковому рахунку №26000315692131 позивачем здійснювалися розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарно - матеріальних цінностей, а саме: 10.07.2009 року - № документа АV/7393572, призначення платежу - внесення готівки (02) - торгової виручки, отримувач - ФОП ОСОБА_4 в сумі 10 000 в т. ч. ПДВ 1666 грн. 67 коп. та 11.08.2009 року - № документа АV/2178675, призначення платежу - внесення готівки (02) - торгової виручки, отримувач - ФОП ОСОБА_4 в сумі 40 000 в т. ч. ПДВ 6666 грн. 67 коп.
Відповідно до п.32.3 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів з урахуванням положень, встановлених п.22.6 ст.22 цього Закону.
Згідно з п.33.2 ст.33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ, несе платник. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - члену платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.
Згідно з ст.7 Закону України «Про Національний банк України», ст.17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України.
Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунка або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.
Згідно із п.22.6 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України.
Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені «Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (далі – «Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»).
Відповідно до п.2.4 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» банк платника перевіряє відповідність заповнення вимогам додатка 8 до цієї Інструкції таких реквізитів розрахункових документів клієнтів, як «Платник», «Код платника», «Рахунок платника», «Банк платника», «Код банку платника», а також «М. П.» та «Підписи платника».
Якщо розрахункові документи, в яких перевірені реквізити, заповнено з порушенням вимог, зокрема, глави 2 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання (п.2.5 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»).
У п.2.15 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» зазначено, що порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунка клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).
Пунктом 2.9 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» встановлено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених нормативно-правовими актами НБУ, які можуть стосуватися, зокрема, зміни з ініціативи банку платника номера рахунку платника, назви та коду банку платника; при частковому виконанні платіжної вимоги. Внесення банком змін до реквізиту платіжного доручення «Призначення платежу» нормативно-правовими актами не передбачається.
Згідно з абз.1 п.3.8 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (абз.2 п.3.8 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»).
Судом з’ясовано, що ніяких інших дій крім направлення листів керуючому ЗВ ДОФ АКБ «УСБ» м. Донецьк з проханням змінити код платежу позивачем здійснено не було.
Посилання позивача на той факт, що у нього були відсутні товари для продажу, тобто предмет та місце продажу, що унеможливлює факт проведення розрахункової операції, спростовується наступним.
Відповідно до ст.19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Згідно з ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами.
Як вбачається з акту перевірки, вказаний облік у позивача був відсутній.
Позивач оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності з 12.03.2009 по 31.03.2009 здійснював на загальній системі оподаткування, з 01.04.2009 по 31.12.2009 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість, єдиного податку. Але враховуючи той факт, що позивачем в червні 2009 перевищено обсяг реалізації товарів (робіт), послуг понад 500 тис. грн., що не заперечується і самим позивачем, то з 3-го кварталу 2009 року позивач автоматично перейшов на загальну систему оподаткування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Перевіркою встановлено порушення порядку ведення результатів підприємницької діяльності, а саме: позивач не веде книгу обліку доходів та витрат підприємця по формі №10 (Додаток №10 до «Інструкції про прибутковий податок з громадян», затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 №12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за №64), чим порушено вимоги п.п. «а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відсутність належним чином оформленого податкового та бухгалтерського обліку не спростовує доводів відповідача про наявність у позивача оподаткованих операцій у перевіряємому періоді.
Через те, що бухгалтерський облік підприємець не веде і бухгалтерські документи на видачу та надходження товару не складає, єдиним можливим варіантом перевірки надходження та продажі товарів є книга доходів та витрат, а у випадку її відсутності - банківські виписки. Ведення господарської діяльності у виді оптової торгівлі зерном, роздрібної торгівлі сільськогосподарськими запчастинами, агрохімікатами, будівельними матеріалами підтверджується наданими виписками банку.
Відповідно до п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач звільняється від обов'язку проводити готівку через реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) за умови, що при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику. Але позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, не веде книги обліку доходів та витрат, а перейшовши на загальну систему оподаткування з 3-го кварталу 2009 року, провівши операції в липні та серпні, не застосовує РРО.
Відносно пояснень позивача про те, що 50000 грн. 00 коп. не є торговою виручкою, а згідно наданими ним договорами є позичкою від ОСОБА_6, то дані твердження суд не приймає до уваги, оскільки вони не є належними доказами. Факт отримання позички не виключає факту отримання торгової виручки та проведення розрахункової операції без оформлення її через РРО. Позивач не надає належних пояснень того, хто є платником коштів, не надав копій платіжних документів на огляд суду, пояснивши, що вони загублені.
Згідно з п.3.1 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №40/10320 (далі – «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»), касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими і відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Таким чином, фізичні особи - підприємці при здійсненні готівкових операцій мають оформлювати їх відповідними касовими документами. При цьому «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» встановлено вимогу щодо обов'язкового оформлення готівкових операцій прибутковими та видатковими касовими документами лише для підприємств - юридичних осіб.
Фізична особа - підприємець оформлює касові операції з урахуванням законодавчо встановлених вимог - Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 р. № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативно-правових актів залежно від виду своєї діяльності (виробництво товарів, надання послуг, торговельна діяльність на ринку тощо).
Враховуючи вищевикладене, фізичні особи - підприємці проводять документальне оформлення касових операцій залежно від виду та специфіки своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів, що поширюються на їх діяльність.
Відповідно до п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Згідно із нормою ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення
розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек,
розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій.
Отже, вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо застосування РРО розповсюджується на всі операції продажу у сфері торгівлі (за винятком форм та умов діяльності зазначених у статті 9 Закону).
Зокрема, п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Таким чином, відповідачем обґрунтовано до ФОП ОСОБА_4 застосовано фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність.
Стосовно того, що працівники Пологівської МДПІ Запорізької області повинні вказати в акті перевірки: який придбавався товар, коли та де – чинним законодавством не передбачено такого їх обов’язку. В даному випадку факт проведення розрахункової операції доведений виписками з банку, які складені на підставі платіжних документів, заповнених особисто позивачем з визначенням походження грошових коштів. Ніяких інших доказів, які б унеможливлювали факт походження даних коштів, як торгової виручки, позивачем не надано.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що Пологівська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області дійшла законних та обґрунтованих висновків про порушення позивачем вимог п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», правомірно прийняла Рішення про застосування (фінансових) санкцій №0000391702/0 від 21.04.2010.
Таким чином, підстав для скасування оскаржуваного рішення у суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України; ст.ст. 1, 3, 9, 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; ст.7 Закону України «Про Національний банк України»; ст.ст. 17, 22, 32, 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»; п. 2.4, 2.15, 2.9, 3.8 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976; п.3.1 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №40/10320, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000391702/0 від 21.04.2010, винесеного Пологівською міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя О.О.Прасов
Постанову виготовлено у повному обсязі 05.07.2010р.