Справа № 353/1069/19

Провадження № 11-кп/4808/369/21

Категорія ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115 КК України

Головуючий у 1 інстанції Бейко А. М.

Суддя-доповідач Васильєв

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді                                     Васильєва О.П.

суддів                                                           Малєєва А.Ю., Повзла В.В.,

за участю секретаря судового засідання  Кравчук І.Я.,

обвинуваченої                                             ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката                                  Свинтицького І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1 на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2021 року про продовження строку тримання під вартою,-

                                              в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченій ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів, до 20 вересня 2021 року включно.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, обвинувачена ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних доводів посилається на грубі порушення чинного законодавства, допущені органом досудового розслідування та прокурором. Обвинувачена не погоджується з кваліфікацією її дій за ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115 КК України та вважає, що її дії слід перекваліфікувати на ч.1 ст.121 КК України, оскільки в неї не було умислу на позбавлення життя сестри. Звертає увагу на те, що в неї є розлади психіки, а тому коли прийшла до тями після вчиненого, то побігла кликати людей на допомогу сестрі.

Крім того, обвинувачена зазначає, що в оскаржуваній ухвалі безпідставно вказано, що судове провадження по кримінальному провадженню ще не розпочато, оскільки 22 липня 2021 року під час судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку з Тлумацьким районним судом були допитані потерпіла та свідки. Водночас стверджує, що через поганий звук вона не чула про що говорили свідки та потерпіла, таким чином не змогла належним чином реалізувати свої процесуальні права.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник Свинтицький І.К. підтримали вимоги апеляційної скарги;

- прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 дотримався вимог кримінального процесуального закону.

З матеріалів контрольного провадження вбачається, що на розгляді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, п.13 ч.2 ст. 115 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином.

В судовому засіданні суду першої інстанції 22 липня 2021 року прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_1 на 60 днів, у зв`язку з тим, що такий закінчується 27.07.2021 року, а заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати ризики, а тому підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу суд першої інстанції врахував тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , характеризуючі дані про особу обвинуваченої: її вік, стан здоров`я, відсутність міцних соціальних зв`язків, ніде не працевлаштована і джерело існування не відоме, та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, які є дійсними та триваючими, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, та дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 .

Так, підставами вважати, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, є те, що вона обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, і у разі визнання її винуватою ризик втечі для неї може бути менш небезпечним ніж призначене покарання і процедура його відбування.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, суд правильно врахував те, що продовжує бути високим ризик незаконного впливу обвинуваченої на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки потерпіла ОСОБА_2 є рідною сестрою обвинуваченої, що дасть змогу останній впливати на потерпілу та свідків по вказаному кримінальному провадженні.

Зважаючи на вказане, а також враховуючи неодноразові судимості ОСОБА_1 , в тому числі за вчинення злочину проти життя та здоров`я, є підстави вважати, що вона, перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує тримання ОСОБА_1 під вартою та унеможливлює застосування до неї більш м`якого запобіжного заходу, оскільки такий не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні докази існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо продовження строків тримання під вартою розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строків тримання під вартою ОСОБА_1 , суд враховував не лише тяжкість злочину, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченої під вартою.

Щодо доводів обвинуваченої про відсутність достатніх доказів вчинення нею інкримінованого злочину, то такі не заслуговують на увагу, оскільки оцінка доказів, їх належність та допустимість на даній стадії судового розгляду апеляційним судом перевірці не підлягають.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, дані про її особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченої необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.

Таким чином, тримання під вартою обвинуваченої в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд, позбавлений можливості надати оцінку сукупності доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, об`єктивно встановити стадію судового провадження на якій знаходиться розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, визначити ступінь готовності суду ухвалити остаточне рішення по кримінальному провадженню та обсяг дій, які необхідно виконати суду до завершення судового розгляду кримінального провадження та встановити причини тривалого розгляду кримінального провадження з урахуванням процесуальної поведінки сторін протягом розгляду кримінального провадження.

Колегія суддів приймає до уваги, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.

Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 , кримінальне провадження щодо якої розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати перешкоди суду в організації ефективного судового розгляду у розумні строки.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 176-178,183,194,331,376,404,405,407,418,419,422-1 КПК України, колегія суддів,-

                                                  п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2021 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя                                                                      О.П. Васильєв

Судді:                                                                                           А.Ю. Малєєв

                                                                                                      В.В. Повзло