ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6503/21 Справа № 203/1402/19 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Нечепуренко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "По проспекту Кірова №1/9" про зобов`язання змінити підстави та формулювання причин звільнення, дату звільнення, видати дублікат трудової книжки, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, нарахованої та не виплаченої заробітної плати, моральної шкоди, визнання днів вимушеним прогулом,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСББ "По проспекту Кірова №1/9" про зобов`язання змінити підстави та формулювання причин звільнення, дату звільнення, видати дублікат трудової книжки, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, нарахованої та не виплаченої заробітної плати, моральної шкоди, визнання днів вимушеним прогулом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що її звільнення відповідачем було проведено з порушенням чинного законодавства про працю. Відсутність її на роботі мала місце з поважних причин, а саме відсутність робочого місця, робота не передбачена трудовим договором та посадовою інструкцією, небезпечна для її здоров`я та навіть загрожувала життю. Порушення роботодавцем умов трудового договору, здійснене шляхом обману, введенням її в оману через неповідомлення певних відомостей щодо умов праці при укладенні трудового договору, зловживання довірою і примусом до виконання роботи не обумовленої трудовим договором, заподіяло шкоди інтересам працівника і звільненню її з роботи за нібито здійснені прогули. Своїми діями відповідач свідомо та навмисно створив умови роботи для позивачки, при яких у разі виконання нею роботи необумовленої посадовими обов`язками, штучно створюються ситуації виробничої травми і вся відповідальність за її наслідки покладається на працівника. Дисциплінарне стягнення до неї за нібито систематичні порушення трудової дисципліни протягом періоду з 22 жовтня 2015 року по 27 листопада 2017 року не застосовувались. Відповідач не звертався до відповідного органу Держнаглядохороннпраці з проханням тимчасово дозволити позивачці працювати за наявності небезпечних і шкідливих факторів. Позивачка не допущена до роботи. Наказ про звільнення з 28 березня 2013 року не скасовано. В табелях з листопада 2015 року по жовтень 2017 року помітки про прогули відсутні, що свідчить про те, що відповідач визнав відсутність позивачки на роботі з поважних причин. На підприємстві був відсутній графік роботи, який підлягає узгодженню згідно ст.57 КЗпП України та затвердженню в наказі, чого в наказі №27-к від 16 листопада 2015 року про поновлення на роботі позивачки не має. Відсутній первинний обліковий документ на робоче місце - картка обліку. Ні в якому документі не зазначено фактичне робоче місце і територіальні межі підприємства не визначені, тобто не має можливості встановити відсутність працівника на території підприємства, оскільки працівник не може працювати за юридичною адресою місця реєстрації підприємства. Позивачка не ознайомлювалась з записами в трудовій книжці щодо назви посади під розписку в особовій картці. Інструктаж з нею з охорони праці та техніки безпеки не зареєстрований у Журналі реєстрації інструктажу, а також в наказі про поновлення на роботі та особовій картці. Відповідач рішенням правління від 01 грудня 2016 року №4 змінив систему та розмір оплати праці, режим роботи, найменування посади. В порушення вимог ч.4 ст.32 КЗпП України не повідомив про повний зміст змін істотних умов праці. Відповідачем не враховано та проігноровано факт подання позивачкою заяви від 25 січня 2017 року про звільнення з займаної посади на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, в зв`язку із порушенням роботодавцем умов трудового договору, з вимогою припинити останній з 26 січня 2017 року. Як зазначено відповідачем в наказі від 27 листопада 2017 року про її звільнення, позивачка була відсутня на робочому місці з 25 листопада 2015 року. Отже, дисциплінарне стягнення мало бути застосоване відповідачем безпосередньо за виявленням проступку. Проте, відповідач, склавши перший акт 25 листопада 2015 року, наказ про звільнення видав 27 листопада 2017 року, тобто з порушенням встановленого ст.148 КЗпП України строку. В зв`язку з тривалою, протиправною поведінкою щодо неї, їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у глибині душевних страждань, відчутті несправедливості та упередженості зі сторони відповідача, що супроводжувалось нехтуванням правових норм, її прав та підміною понять, ігноруванням пояснень щодо порушення трудових прав. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд зобов`язати відповідача звільнити її на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, зазначивши датою звільнення дату ухвалення рішення по зазначеній справі; видати належним чином оформлений дублікат трудової книжки, вказавши причиною звільнення: "у зв`язку з поданою заявою внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов трудового договору, на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України", без запису про звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України від 28.03.2013 року; назву посади в дублікаті трудової книжки внести відповідно до вимог Національного класифікатора України "Класифікатор професій ДК 003:2010"; стягнути з відповідача на її користь компенсацію за час вимушеного прогулу за період з 22 жовтня 2015 року по 31 грудня 2017 року в сумі 86500 грн., за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року в сумі 44676 грн., за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року в сумі 25038 грн.; вихідну допомогу в сумі 12519 грн.; нараховану, але не виплачену при звільнені заробітну плату в сумі 5580 грн. 84 коп.; моральну шкоду в сумі 156114 грн.; визнати дні з 22 жовтня 2015 року по 30 червня 2019 року вимушеним прогулом з вини відповідача.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ "По проспекту Кірова №1/9" про зобов`язання змінити підстави та формулювання причин звільнення, дату звільнення, видати дублікат трудової книжки, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, нарахованої та не виплаченої заробітної плати, моральної шкоди, визнання днів вимушеним прогулом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 06 квітня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції зв встановленою підсудністю, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ "По проспекту Кірова №1/9" просили апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною 3 ст.235 КЗпП України передбачено, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, наказом №7-К від 27 серпня 2012 року позивачка ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_1 ) була прийнята на посаду керуючого ОСББ "По проспекту Кірова №1/9" з випробувальним терміном три місяці.

Наказом №3-к від 28 березня 2013 року її було звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Не погоджуючись із звільненням, у травні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "По проспекту Кірова №1/9" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання внести зміни у трудову книжку та відшкодування моральної шкоди (цивільна справа №203/3534/13-ц).

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 грудня 2013 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "По проспекту Кірова №1/9" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання внести зміни у трудову книжку та відшкодування моральної шкоди (т.2 а.с.226-232).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2013 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ голови правління ОСББ "По проспекту Кірова 1/9" Бабуненка В.М. №3-к від 28 березня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 із 28 березня 2013 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді керуючого ОСББ "По проспекту Кірова 1/9" з 28 березня 2013 року. Стягнуто з ОСББ "По проспекту Кірова 1/9" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу 82156 грн. 23 коп. без утримання податків, обов`язкових зборів і платежів, та у відшкодування моральної шкоди 500 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення з ОСББ "По проспекту Кірова 1/9" на користь ОСОБА_1 2700 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Стягнуто з ОСББ "По проспекту Кірова 1/9" в дохід держави судовий збір в сумі 821 грн. 56 коп. (т.2 а.с.233-238). Вказане рішення суду набрало законної сили.

На підставі зазначеного рішення суду від 22 жовтня 2015 року позивачку наказом №23-К від 23 жовтня 2015 року було поновлено на роботі на посаді керуючого з 26 жовтня 2015 року.

Відповідно до наказу №27-К від 16 листопада 2015 року дату поновлення позивача на роботі визначено 28 березня 2013 року відповідно до судового рішення (т.1 а.с.24).

16 вересня 2015 року ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 (т.1 а.с.20).

Наказом №11-К від 27 листопада 2017 року позивачку було звільнено із займаної посади у зв"язку із прогулом без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України (т.1 а.с.54).

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська із позовом до ОСББ "По проспекту Кірова 1/9" про скасування наказу №11-К від 27 листопада 2017 року про її звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 березня 2019 року у справі №203/2760/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ "По проспекту Кірова 1/9" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, було відмовлено у задоволенні позовних ОСОБА_1 . Вказане рішення суду набрало законної сили 11 квітня 2019 року (т.2 а.с.239-242).

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 липня 2019 року у справі №203/1486/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ "По проспекту Кірова 1/9" про зобов`язання вчинити дії, стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди, було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ "По проспекту Кірова 1/9" про зобов`язання відповідача звільнити її на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, зазначивши датою звільнення дату ухвалення рішення по зазначеній справі; видати належним чином оформлений дублікат трудової книжки, вказавши причиною звільнення: "у зв`язку з поданою заявою внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов трудового договору, на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України", без запису про звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України від 28 березня 2013 року; назву посади в дублікаті трудової книжки внести відповідно до вимог Національного класифікатора України "Класифікатор професій ДК 003:2010"; стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 01 січня 2017 року по 30 серпня 2017 року в сумі 25600 грн.; вихідну допомогу в сумі 9600 грн.; середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з жовтня 2015 року по 31 рудня 2016 року в сумі 58885 грн. 06 коп.; моральну шкоду в сумі 68800 грн. (т.2 а.с.243-246).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 липня 2019 року залишено без змін (т.2 а.с.247-250).

Таким чином, у справі встановлено, наказом №11-К від 27 листопада 2017 року позивачку було звільнено із займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Законність вказаного звільнення була предметом судового розгляду у справі №203/2760/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ "По проспекту Кірова 1/9" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, та рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 березня 2019 року, яке набрало законної сили, судом встановлено правомірність звільнення позивачки і судом було відмовлено у задоволенні позовних ОСОБА_1 про скасування наказу №11-К від 27 листопада 2017 року про звільнення позивачки з роботи та поновлення її на посаді.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що вказаним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 березня 2019 року було відмовлено у задоволенні позовних ОСОБА_1 про скасування наказу №11-К від 27 листопада 2017 року про її звільнення з роботи на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України та поновлення її на посаді, та вказаний наказ є чинним, суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог позивачки про зміну підстав та формулювання причин звільнення її з роботи, зобов"язання відповідача звільнити її з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, зазначивши датою звільнення дату ухвалення рішення по зазначеній справі, видати належним чином оформлений дублікат трудової книжки, вказавши причиною звільнення: "у зв`язку з поданою заявою внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов трудового договору, на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України".

Також суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що не підлягають задоволенню інші позовні вимоги позивачки про внесення назви посади в дублікаті трудової книжки відповідно до вимог Національного класифікатора України "Класифікатор професій ДК 003:2010", стягнення з відповідача на її користь компенсацію за час вимушеного прогулу за період з 22 жовтня 2015 року по 31 грудня 2017 року в сумі 86500 грн., за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року в сумі 44676 грн., за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року в сумі 25038 грн., вихідну допомогу в сумі 12519 грн., стягнення моральної шкоди в сумі 156114 грн., визнання днів з 22 жовтня 2015 року по 30 червня 2019 року вимушеним прогулом з вини відповідача, що є похідними від первісної вимоги про зміну підстав звільнення.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої при звільнені заробітної плати в сумі 5580 грн. 84 коп., слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вказані вимоги не підтверджені жодними належними доказами у справі.

Судом встановлено, позивачка в період часу з 25 листопада 2015 року по 27 листопада 2017 року на роботу не виходила, трудові обов`язки не виконувала та за цей період часу їй заробітна плата не нараховувалась.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ "По проспекту Кірова №1/9" про зобов`язання змінити підстави та формулювання причин звільнення, дату звільнення, видати дублікат трудової книжки, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, нарахованої та не виплаченої заробітної плати, моральної шкоди, визнання днів вимушеним прогулом у зв"язку з їх безпідставністю.

Стосовно посилань у рішенні суду як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог позивача, крім їх безпідставності, - у зв"язку з пропуском строків позовної давності, оскільки позивач про своє звільнення з роботи наказом від 27 листопада 2017 року знала щонайменше з лютого 2018 року, а з позовними вимогами у цій справі, що переглядається, звернулася до суду у квітні 2019 року, пропустивши таким чином строки позовної давності, встановлені ч.1 ст.233 КЗпП України, слід зазначити, що суд може відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у зв"язку з пропуском ним строків позовної давності з підстав обгрунтованості заявлених позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Оскільки у справі судом встановлено, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є безпідставними та саме тому судом обгрунтовано відмовлено у їх задоволенні, відсутні підстави щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача - у зв"язку з пропуском строків позовної давності.

Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв"язку з їх безпідставністю, проте помилився щодо мотивів такої відмови, пославшись і на пропуск позивачем строків позовної давності, тому рішення суду слід змінити в частині підстав обгрунтування відмови у задоволенні позовних вимог позивача, зазначивши, що у задоволенні позовних вимог позивача повинно бути відмовлено у зв"язку з їх безпідставністю.

Доводи апеляційної скарги про те, що представник відповідача ОСББ "По проспекту Кірова №1/9" - адвокат Текут"єв Є.Ю. не мав повноважень на участь у справі та представництво інтересів відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду слід змінити в частині підстав обгрунтування відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "По проспекту Кірова №1/9" про зобов`язання змінити підстави та формулювання причин звільнення, дату звільнення, видати дублікат трудової книжки, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, нарахованої та не виплаченої заробітної плати, моральної шкоди, визнання днів вимушеним прогулом змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова