КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-318/07                                                            Головуючий у 1-й інстанції:  Фінагеєв В.О.

Суддя-доповідач:  Швед Е. Ю.  

  ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  "15" липня 2010 р.                                                                                 м. Київ

 Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Желтобрюх І.Л. та Мельничука В.П., при секретарі Проказіні О.В., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А-0549 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 січня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А-0549 про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок, –

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Військової частини А-0549, в якому просила:

- визнати дії командування військової частини А-0549 незаконним;

- стягнути з військової частини А-0549 компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 16101,32 грн .  за період з 19 листопада 2003 року по 31 грудня 2006 року.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 січня 2007 року позов задоволено .

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції –скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав того, виплата грошової компенсації за продовольче забезпечення здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті України, керуючись ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 на час виникнення спірних правовідносин проходила службу у військовій частині А-0549.

Приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також грошове майно та продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до наданих розрахунків позивач вважає, що йому не було виплачено 16101,32 грн. грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок.

Судова колегія дійшла висновку, що дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації за продовольчий пайок не порушують вимог чинного законодавства, враховуючи наступне.

Так, судом першої інстанції правильно враховано, що дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»згідно із Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.          

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».

А тому до спірних правовідносин не могла бути застосована норма ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка і передбачала можливість отримання грошової компенсації замість продовольчого пайка.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції, ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Військової частини А-0549 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 січня 2007 року –задовольнити.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 січня 2007 року –скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Військової частини А-0549 про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок –відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанова складена в повному обсязі 20.07.2010 р.

Головуючий суддя:                                                             Е.Ю. Швед           

Суддя:                                                                       І.Л. Желтобрюх

          Суддя:                                                                       В.П. Мельничук