Справа № 683/2303/21

1-кс/683/557/2021

У Х В А Л А

17 серпня 2021 року м.Старокостянтинів

Слідчий суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Луговий О.М., з участю секретаря судового засідання Градомської Д.Р., розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Редьки Я.М. про арешт майна у кримінальному провадженні №12020240230000025, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

встановив:

16 серпня 2021 року слідчий СВ ВП №1 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькі області старший лейтенант поліції Редька Я.М. звернулась з клопотанням, погодженим прокурором Поліщуком М.А., про арешт майна, а саме: накладення арешту на вилучене 14.08.2021 року з господарства по АДРЕСА_1 Хмельницької року майно, а саме кутову шліфовану машинку темно-зеленого кольору, електричну дриль темно-синього кольору марки «Stern» та рулон сітки «Рябиця», яке зберігається в кімнаті зберігання речових доказів при ВП № 1 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області, що по вул. Попова, 2, м. Старокостянтинів, Хмельницької області, в якості речових доказів і приєднати їх до кримінального провадження № 12020240230000025 від 13.03.2021 року.

В період часу з 04 березня по 06 березня 2020 року в АДРЕСА_2 , невстановлена особа проникла на нежитлове господарство шляхом пошкодження навісного замка на гаражному приміщенні, яке належить ОСОБА_1 1957 р.н. жителю м. Києва, звідки здійснили крадіжку електроінструментів, а саме: болгарки великої та маленької марки невідомої, бензопилу марки «Щтіль М-4», перфоратора марки «Макіта», мотокоси, великої дрельки, шуруповерта марки невідомі та сітку «Рябицю» загальною довжиною 30 метрів.

13.03.2020 року за даним фактом розпочато досудове розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020240230000025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Слідчий зазначив, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказали, що до викрадення майна з гаражного приміщення ОСОБА_1 може бути причетний ОСОБА_3 житель с. Гречана, Хмельницького району Хмельницької області.

14.08.2021 року відповідно до ухвали слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12.08.2021 року за місце проживання ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 було проведено обшук під час якого виявлено кутову шліфовану машинку темно-зеленого кольору, яку поміщено до сейф пакету №SUD3076605, електричну дриль темно-синього кольору марки «Stern», яку поміщено до сейф пакету №SUD3076604 та рулон сітки «Рябиця», який належним чином опечатаний.

Слідчий в клопотанні також зазначила, що з метою досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування вищезазначеного факту, зокрема отримання відомостей, котрі є необхідними для належної кваліфікації вчиненого діяння, у даному провадженні є потреба у проведенні відповідних судових експертиз, що має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а тому необхідно накласти арешт на вилучене майно, що зберігається кімнаті зберігання речових доказів при ВП № 1 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області, що по вул. Попова, 2, м. Старокостянтинів, Хмельницької області.

Слідчий у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить розглянути клопотання за її відсутності, клопотання просить задовольнити. Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України це не є перешкодою для розгляду даного клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає виходячи з такого.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, сторона обвинувачення, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надала достатніх і належних доказів тих обставин, на які послалась у клопотанні

В наданих матеріалах, не міститься жодного доказу того, що вказане у клопотанні майно, а саме шліфована машинка темно-зеленого кольору, електричну дриль темно-синього кольору марки «Stern» та рулон сітки «Рябиця», відповідає, критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки постанова слідчого СВ ВП № 1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Редька Я.М. від 14 серпня 2021 року про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні не міститься достатнього обґрунтування, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає зазначене вище майно.

Таким чином, зазначене вище майно, а саме шліфована машинка темно-зеленого кольору, електричну дриль темно-синього кольору марки «Stern» та рулон сітки «Рябиця», жодним чином не може відповідати ознакам речового доказу в рамках кримінального провадження №12020240230000025.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна,накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Разом з тим, із системного аналізу зазначених норм випливає, що арешт накладається не на будь-яке майно, що є речовими доказами, а лише на те, з приводу якого є підстави уважати, що воно може бути знищене, пошкоджене чи спотворене іншим чином.

Із врахуванням наведених обставин, слідчий суддя відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, не встановив належну правову підставу, а саме можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для його власника.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 370-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання СВ ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Редьки Я.М. про арешт майна у кримінальному провадженні №12020240230000025, відмовити.

Ухвала слідчого судді про відмову в арешті майна може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Слідчий суддя