ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/132/20 Номер провадження 22-ц/814/1072/21Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справуза апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року (повний текст рішення складений 18 лютого 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного виконавця Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, державного підприємства «СЕТАМ», приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки Олександра Вікторовича,

треті особи - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та визнання недійсними електронних торгів,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного виконавця Полтавської області Скрипника В.Л., державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В., треті особи - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») про визнання виконавчого написутаким, що не підлягає виконанню та визнання недійсними електронних торгів.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 14 червня 2011 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк» укладено кредитний договір № SME0024090, за яким позивач отримав 300000,00 грн на споживчі потреби.

З приводу заборгованості по цьому договору виник спір, який було вирішено постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» в м. Чернігів та вирішено стягти з позивача на користь банка суму заборгованості по вказаному договору. За місцем проживання боржника було відкрито виконавче провадження, яке було закінчене в січні 2019 року в зв`язку із виконанням рішення суду про стягнення заборгованості за рахунок предмета іпотеки.

У подальшому позивачеві стало відомо, що 16 квітня 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5 346 019,97 грн, із яких 407 987,50 грн - проценти за користування кредитом за період з 14 червня 2011 року по 13 лютого 2019 року, 4 938 032,47 грн - пеня, нарахована за прострочення платежу, що передбачено пунктом 3.6. кредитного договору.

На виконання вказаного виконавчого напису приватним виконавцем Скрипником В.Л. було відкрито виконавче провадження та звернено стягнення за рахунок належного позивачеві на праві власності громадського будинку (перукарні) загальною площею 178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом реалізації цього нерухомого майна з прилюдних торгів.

Позивач вважає, що зазначений вище виконавчий напис не підлягає виконанню, як такий, що вчинений нотаріусом з порушенням процедури вчинення виконавчого напису, а також з підстав неправомірності вимог стягувача. Зазначає, що ОСОБА_2 не надав нотаріусу документів, які б підтверджували перехід права вимоги від ПАТ «Альфа-Банк» до відповідача.

Окрім цього позивач вважає, що нарахування суми заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі, є неправомірною і суперечить чинному законодавству.

Ураховуючи, що вказаний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, то його примусове виконання порушує майнові права позивача.

Також позивачем зазначено, що у зв`язку з визнанням виконавчого напису приватного нотаріусу таким, що не підлягає виконанню відпадають підстави для здійснення виконавчих дій, а тому порушені права не нерухоме майно, на яке було звернуто стягнення, підлягають відновленню.

У зв`язку з вищевказаним просив: визнати виконавчий напис приватного нотаріусу Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В. від 16 квітня 2019 року, реєстраційний №759, таким, що не підлягає виконанню та відновити порушене право ОСОБА_3 на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення за вказаним виконавчим написом, шляхом визнання недійсними постанов приватного виконавця Полтавської області Скрипника В.Л. в виконавчому провадженні №58957034, у тому числі про відкриття виконавчого провадження, визнання недійсними електронних торгів, проведених державним підприємством «СЕТАМ» з реалізації громадського будинку (перукарні) загальною площею 178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , результати яких оформлено протоколом №420088 від 18 липня 2019 року з реалізації вказаного майна, визнання недійсним акту про проведення електронних торгів з реалізації вказаного громадського будинку, складеного приватним виконавцем Полтавської області Скрипником В.Л., скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на це нерухоме майно, витребування цього нерухомого майна із чужого володіння ОСОБА_1 та повернення його ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного виконавця Полтавської області Скрипника В.Л., ДП «СЕТАМ», приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В., треті особи - ПАТ «Альфа-Банк», ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого написутаким, що не підлягає виконанню та визнання недійсними електронних торгів задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В. від 16 квітня 2019 року, реєстраційний №759, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5346019,97 грн за кредитним договором №SME0024090 від 14 червня 2011 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 .

Визнано недійсними постанову приватного виконавця Полтавської області Скрипника В.Л. у виконавчому провадженні №58957034 про відкриття виконавчого провадження від 19 квітня 2019 року та постанову про звернення стягнення на майно боржника від 19 квітня 2019 року.

Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «СЕТАМ» з реалізації громадського будинку (перукарні) загальною площею 178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , результати яких оформлено протоколом №420088 від 18 липня 2019 року з реалізації вказаного майна.

Визнано недійсним акт від 30 липня 2019 року про проведені електронні торги в виконавчому провадженні №58957034 з реалізації громадського будинку (перукарні) загальною площею 178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складеного приватним виконавцем Полтавської області Скрипником В.Л.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на громадський будинок (перукарню) загальною площею 178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувано громадський будинок (перукарню) загальною площею 178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із чужого володіння ОСОБА_1 та повернуто його ОСОБА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного виконавця Полтавської області Скрипника В.Л., ДП «СЕТАМ», приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В. на користь держави судовий збір в сумі 5044,80 грн по 1008,96 грн з кожного.

Вимоги апеляційної скарги

З рішенням суду не погодилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і оскаржили його в апеляційному порядку.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохає суд скасувати частково рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в частині позовних вимог до ОСОБА_1 : про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на громадський будинок (перукарню) загальною площею 178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; про витребування громадського будинку (перукарні) загальною площею 178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із чужого володіння ОСОБА_1 та повернення його ОСОБА_3 .

Позиція учасників справи

Узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_2

ОСОБА_2 вказує, що оскаржуване судове рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Скаржником зазначено, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи за відсутності відповідача, якого не було належним чином повідомлено про час, дату і місце судового засідання. Також судом було проігноровано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через необхідність залучення представника.

Судом першої інстанції не були належним чином досліджені докази, які підтверджують факт відступлення права вимоги за кредитним договором №SME0024090 від 14 червня 2011 року від ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_2 . Також судом не було залучено в якості третьої особи ТОВ «ФК «Женева» як попереднього кредитора, якому було вперше відступлено право вимоги за кредитним договором.

Також на думку скаржника, судом не було надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а саме виписці з рахунку боржника щодо заборгованості за кредитом.

ОСОБА_2 вказує, що нотаріусом при здійсненні нотаріального напису було дотримано вимоги, передбачені Порядком вчинення нотаріальних дій щодо тридцятиденного строку після направлення вимоги про сплату боргу ОСОБА_3 .

Скаржник вказує, що наявні правомірні підстави для стягнення з позивача відсотків та пені на підставі умов кредитного договору, яким передбачено, що даний кредитний договір діє до повного виконання обов`язків позичальником, який в той же час фактично не виконував покладені на нього договором зобов`язання. Також зазначено, що кредитним договором передбачено строк позовної давності 5 років щодо спорів, які випливають з цього кредитного договору.

Щодо висновку суду першої інстанції про витребування громадського будинку (перукарні) із чужого володіння, то, на думку відповідача, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Питання правомірності тієї чи іншої постанови приватного виконавця може бути розглянуто судом лише внаслідок звернення сторони виконавчого провадження до суду зі скаргою на дії виконавця, що позивачем не було зроблено, тому постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про звернення стягнення на майно боржника не були скасовані у встановленому законодавством порядку.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Відповідач зазначає, що оскаржуване судове рішення постановлене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржником зазначено, що суд не застосував правові позиції Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, що в свою чергу призвело до позбавлення добросовісного набувача права власності.

Доводи, які викладені у відзивах на апеляційні скарги

Відзиви ОСОБА_3 на апеляційні скарги

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що основною вимогою його позовної заяви є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса, а решта вимог є похідними. У зв`язку з вищевказаним підкреслює, що предметом позовних вимог у даній справі не є порушення порядку проведення електронних торгів з відповідними наслідками з продажу спірної будівлі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказано, що факт належного повідомлення ОСОБА_2 про судове засідання у даній справі підтверджується його клопотанням про відкладення розгляду справи.

Також позивачем зазначено, що отримавши від ОСОБА_2 заяву про вчинення виконавчого напису за кредитним договором, який був укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 нотаріус повинен був впевнитись у безспірності заборгованості ОСОБА_3 саме перед ОСОБА_2 , однак останнім не було надано жодного належного підтвердження про відступлення права вимоги за кредитним договором від банку на його користь. Що ж стосується виписки з рахунку боржника, то вона не відповідає вимогам до виписки з рахунку, адже належним чином не засвідчена.

Посилаючись на норму законодавства зазначено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Окрім того, строк кредитування за умовами кредитного договору закінчився 13 червня 2016 року, тому нарахування процентів за кредитом з вказаної дати відповідно до норм законодавства та практики Великої Палати Верховного Суду не передбачено.

Відзив приватного виконавця Скрипника В.Л. на апеляційні скарги

Приватним виконавцем зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства виконавець не наділений повноваженням перевірки законності виконавчого документу (в тому числі виконавчого напису) та дійсності правочинів, що були підставою для його видачі, а зобов`язаний лише перевірити відповідність виконавчого документу вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».

До того ж, питанню правомірності винесення тієї чи іншої постанови у виконавчому провадженні суд надає оцінку лише в межах розгляду скарги на дії виконавця, однак позивачем не оскаржувались дії приватного виконавця в межах виконавчого провадження.

Разом з тим, нотаріус та приватний виконавець не можуть бути відповідачами у даній категорії справ, адже ніяким чином не порушують права позивача.

Відзив ДП «СЕТАМ» на апеляційні скарги

Відповідачем вказано, що ОСОБА_3 у позовній заяві не довів порушення норм Порядку під час проведення оскаржуваних торгів, впливу таких порушень на результат електронних торгів та порушень законних прав позивача у результаті проведення електронних торгів. Також зазначено, що у момент вчинення правочину з реалізації арештованого майна, який оскаржується у даній справі виконавчий напис оскаржено позивачем не було.

Додаткові пояснення ОСОБА_2 .

Скаржник додатково вказує, що в суду першої інстанції існували об`єктивні підстави для перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із завантаженістю його представника та неможливістю його прибути у судове засідання.

Також зазначено, що відповідачем надано нотаріусу всі необхідні документи за для вчинення виконавчого напису, а спірність заборгованості боржника носить суб`єктивний характер.

До того ж, відповідно до умов кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця і до моменту повернення кредиту, який станом на дату вчинення виконавчого напису не був погашений.

Позиція учасників справи у суді апеляційної інстанції

Представник відповідача ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав та прохав їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник підтримали вимоги апеляційної скарги та з викладених у ній доводів прохали її задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 зі своїм представником проти задоволення апеляційних скарг заперечували та прохали оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Представник ТОВ «Вердикт Капітал» зазначив, що підтримує апеляційні скарги.

Приватний виконавець Полтавської області Скрипника В.Л. взявши участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції вимоги апеляційних скарг підтримав та прохав їх задовольнити.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, в судове засідання не з`явились.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом встановлено, що 14 червня 2011 року між ПАТ «Альфа-Банк» (кредитор) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір №SME0024090, за умовами якого кредитор надав кредит на споживчі потреби позичальнику в сумі 300 000,00 грн на строк користування 60 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 21,5 % річних.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця та обчислюються від суми кредиту, яка фактично знаходиться у користуванні позичальника за кожен календарний день користування кредитом за методом «факт/360» з моменту надання кредиту до моменту повного повернення кредиту, при цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується (т.1, а.с. 5-6).

Відповідно до графіку повернення кредиту та сплати процентів, що є додатком №1 від 14 червня 2011 року до кредитного договору №SME0024090 від 14 червня 2011 року остання дата внеску передбачена 13 червня 2016 року (т.1 а.с.7).

25 липня 2012 року Новозаводський районний суд м. Чернігова на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський Фінансовий союз» видав виконавчий лист №6-7357/12, на підставі якого 29 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №SME0024090 у сумі: за кредитом - 279275,78 грн, по відсотках - 12515,01 грн, по пені - 410,38 грн, судові витрати по сплаті третейського збору в сумі - 400,00 грн (т.1 а.с.214-215).

30 листопада 2017 року у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення виконавчий документ було повернуто стягувачу (т.1 а.с. 319-320).

08 жовтня 2018 року приватним виконавцем Скрипником В.Л. на підставі виконавчого листа №6-7357/12 від 28 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження (т.1 а.с. 321-322).

23 січня 2019 року приватним виконавцем Скрипником В.Л. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (т.1 а.с. 323-324).

21 лютого 2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №21-02/2019, яким передбачено, що після укладення цього договору товариство , отримавши інформацію від особи про кредитний договір, право вимоги за яким особа має намір придбати, а саме: кредитний договір №SME0024090 від 14 червня 2011 року, письмово звертається до фінансової установи, яка є кредитором за кредитним договором з повідомленням про намір придбати право вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, за їх наявності, за ціною, повідомленою особою (т.1 а.с. 8-9).

16 квітня 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу було здійснено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №759, про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ОСОБА_2 невиплачені в строк на підставі кредитного договору №SME0024090 від 14 червня 2011 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 , право вимоги за яким відступлено ОСОБА_2 на підставі договору №21-02/2019 від 21 лютого 2019 року, грошові кошти у розмірі 5346019,97 грн строк повернення якої настав 13 лютого 2019 року (т.1 а.с. 255).

19 квітня 2019 року приватним виконавцем Скрипником В.Л. на підставі виконавчого напису №759 від 16 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження (т.1 а.с. 256-257).

19 квітня 2019 року приватним виконавцем Скрипником В.Л. на підставі виконавчого напису №759 від 16 квітня 2019 року звернуто стягнення на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику (т.1 а.с. 258).

11 травня 2019 року приватним виконавцем Скрипником В.Л. було подано заявку до Полтавської філії ДП «СЕТАМ» про реалізацію арештованого майна ВП №58957034, а саме громадського будинку (перукарні) загальною площею 178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 253).

Електронні торги проведені 18 липня 2019 року та визначено переможця - ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом №420088 (т.1 а.с. 260).

20 липня 2019 року приватним виконавцем Скрипником В.Л. складено акт про проведені електронні торги, в якому вказано, що майно придбане ОСОБА_1 за ціною 1 713 021,78 грн та сплачено останньою у повному обсязі (т.1 а.с. 261).

Позиція апеляційного суду

Щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання

Частиною першою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Згідно з частиною п`ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу.

Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Із матеріалів справи вбачається, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_2 , а судова кореспонденція, яка відправлялась на адресу відповідача поверталась до суду першої інстанції неврученою із відміткою причини невручення: за закінченням встановленого строку зберігання (т.1. а.с. 169-170, 181-182, 207-208, 238-239) та адресат відсутній за вказаною адресою (т.1 а.с. 284-285, 314-315, т.2 а.с. 18-19). Зокрема, судова повістка на 08 лютого 2021 року повернулася із відміткою «адресат відсутній».

Частиною восьмою статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що останні поштові відправлення ОСОБА_2 не вручені з підстав відсутності адресата за адресою проживання колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи.

До того ж в клопотанні про відкладення розгляду справи, яке надійшло до суду в день розгляду справи електронною поштою та було зареєстровано о 13:27 год., тобто в момент перебування судді в нарадчій кімнаті, скаржником було зазначено декілька адрес та зазначено іншу адресу для листування.

Також слід зазначити, що ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначено одну адресу, а саме ту, на яку відправлялась кореспонденція суду першої інстанції та останній отримує за вказаною адресою кореспонденцію від суду апеляційної інстанції.

Тобто, судом першої інстанції були вжиті всі передбачені чинним законодавством заходи для повідомлення ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, представник ОСОБА_2 під час судового засідання в суді апеляційної інстанції підтвердив факт повідомлення відповідача судом першої інстанції про час, дату та місце судового розгляду справи, однак вказував, що суд безпідставно не відклав розгляд справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що клопотання про відкладення розгляду справи надійшло коли суд перебував в нарадчій кімнаті, а сам факт не відкладення розгляду справи не є у даному випадку безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_2 чи його представник не позбавлені можливості надати свої доводи щодо спору в суді апеляційної інстанції.

Щодо виконавчого напису

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон) порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У статті 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Разом з тим, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

Разом з тим, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18) та від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18).

Матеріали справи відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення не містять, навпаки з поданих до приватного нотаріуса документів вбачається, що направлена вимога про сплату боргу не була отримана ОСОБА_3 про що поштовою установою зроблено відповідну відмітку на поштовому відправленні із зазначенням причини невручення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний виконавчий напис не ґрунтується на доказах відступлення права вимоги від ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 за кредитним договором № SME0024090 від 14 червня 2011 року, який було укладено між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 . З договору №21-02/2019 від 21 лютого 2019 року, на який міститься посилання у виконавчому написі, як на договір, за яким право вимоги відступлено ОСОБА_2 , не вбачається перехід права вимоги від ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 за кредитним договором № SME0024090 від 14 червня 2011 року, оскільки кредитор ПАТ «Альфа-Банк» не являється стороною цього договору. Посилання на інші правочини з відступлення права вимоги у виконавчому написі відсутні.

Що ж стосується вказаної суми заборгованості, а саме 5346019,97 грн, з яких 407987,50 - проценти за користування кредитом за період з 14 червня 2011 року по 13 лютого 2019 року, 4938032,47 грн - пеня, нарахована на прострочення платежу, то колегія суддів вважає її такою, що не відповідає законодавству та матеріалам даної справи.

Так, пунктом 1.1 кредитного договору № SME0024090 від 14 червня 2011 року передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця та обчислюються від суми кредиту, яка фактично знаходиться у користуванні позичальника за кожен календарний день користування кредитом за методом «факт/360» з моменту надання кредиту до моменту повного повернення кредиту, при цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується.

Однак, ОСОБА_2 не було враховано, що з позивача на користь АТ «Альфа-Банк» на підставі виконавчого листа №6-7357/12 від 25 липня 2012 року була стягнута заборгованість за кредитним договором № SME0024090 від 14 червня 2011 року, в тому числі по відсотках у сумі 12515,01 грн та по пені - 410,38 грн, що підтверджується постановою приватного виконавця Скрипника В.Л. про закінчення виконавчого провадження від 23 січня 2019 року, що в свою чергу унеможливлює стягнення процентів за користування кредитом за період з 14 червня 2011 року по 13 лютого 2019 року.

Що ж стосується пені, то відповідно до частин другої та третьої статті 546 ЦК України - пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

В пункті 3.6 кредитного договору № SME0024090 від 14 червня 2011 року закріплено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів, за користування кредитом та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню. За домовленістю сторін пеня встановлюється в розмірі 0,5 відсотка від суми прострочених зобов`язань за кожний календарний день прострочення, включаючи перший день прострочення та день виконання зобов`язання за цим договором в повному обсязі.

Отже, встановлення сторонами договору пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення виконання зобов`язання за споживчим кредитом, що становить 182,5 % від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за рік, є несправедливим та суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника - ОСОБА_3 , як споживача послуг банку, оскільки дана умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за спірним договором.

Також нарахована за період з 13 грудня 2011 року по 13 лютого 2019 року пеня протирічить правилам частини другої статті 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, згідно яких позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), тому пеня в даному випадку не підлягає стягненню за виконавчим написом, оскільки нарахована більше ніж за 7 років. Тобто нотаріус не застосував строк, який передбачений пунктом 3 глави 16 ІІ розділу Порядку.

Отже, враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що виконавчий напис приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В., який зареєстровано в реєстрі за №759, не підлягає виконанню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів, протоколу та акта

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Предметом позовних вимог у цій справі є зокрема позовні вимоги про визнання електронних торгів недійсними.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент проведення спірних торгів) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18, та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, провадження № 14-428цс18, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15; від 12 жовтня 2016 року, у справі № 6-1981цс16, підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, виконавче провадження № 58957034 відкрито приватним виконавцем Скрипником В.Л. на підставі виконавчого напису від 16 квітня 2019 року №759, вчиненого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О.В., про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ОСОБА_2 невиплачені в строк на підставі кредитного договору №SME0024090 від 14 червня 2011 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 , право вимоги за яким відступлено ОСОБА_2 на підставі договору №21-02/2019 від 21 лютого 2019 року, грошові кошти у розмірі 5346019,97 грн строк повернення якої настав 13 лютого 2019 року.

Враховуючи, що судом було встановлено, що виконавчий напис від 16 квітня 2019 року №759, вчинений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах не підлягає виконанню, то апеляційний суд дійшов висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого напису, що призвело до порушення майнових прав позивача.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц (провадження № 61-21320св18), від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18), від 03 липня 2019 року у справі № 372/4917/13 (провадження № 61-11606св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 202/1698/17 (провадження № 61-6431св20), від 23 грудня 2020 року у справі №639/7253/18 (провадження №61-1287св20).

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції вірно застосувавши норми чинного законодавства прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів з продажу громадського будинку (перукарні) загальною площею 178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також виданих за результатами цих торгів: протоколу проведення електронних торгів, акта приватного виконавця про проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно.

Щодо позовних вимог про витребування майна

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №639/7253/18 (провадження №61-1287св20) вказано, що застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

Із матеріалів даної справи вбачається та встановлено судом, що спірна громадська будівля вибула з володіння позивача та була реалізована на електронних торгах на підставі виконавчого напису від 16 квітня 2019 року №759, вчиненого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В., котрий колегією суддів визнано таким, що не підлягає виконанню, тому у розумінні положень статті 388 ЦК України спірне рухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею.

Отже, позовні вимоги про витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 спірного громадського будинку (перукарні) загальною площею 178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку визначеному частиною першою статті 388 ЦК України, також підлягають задоволенню.

Щодо залучення приватного нотаріуса в якості відповідача та визнання недійсними постанов приватного виконавця

Частиною першою статті 367 ЦПК України закріплено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, частиною четвертою вищевказаної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №308/629/17 (провадження №61-12429св19) вказано про те, що у спорах між боржниками і стягувачами, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, зокрема про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, належним відповідачем є стягувач (кредитор) на користь якого було вчинено виконавчий напис, оскільки предметом позову є спір про право. Нотаріус може бути залучений до розгляду таких справ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову до такої особи та вирішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Враховуючи, що приватного нотаріуса позивачем було залучено до розгляду справи у якості відповідача та враховуючи вищезазначену позицію Верховного Суду, колегія суддів вважає, що в частині позовних вимог до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В. слід відмовити.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу вимог статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчі написи нотаріуса.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

При цьому згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження визначаються розділом IV Закону № 1404-VIII.

Разом з тим, статтею 447 ЦПК України, що кореспондуються положеннями статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року по справі №712/12136/18 висловлена правова позиція, що позивач, який є боржником у виконавчому провадженні не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Тобто зі змісту постанови об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року по справі №712/12136/18 вбачається, що для учасника виконавчого провадження встановлений спеціальний порядок оскарження постанов виконавця, який має реалізуватися у порядку передбаченому розділом VII ЦПК України, а не шляхом пред`явлення позову.

Також заслуговує на увагу правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 161/15523/17, в якій йдеться про оскарження дії відділу ДВС щодо виконання не судового рішення, а документа, виданого приватним нотаріусом. Так, зазначено, що скаржник подала скаргу на дії відділу ДВС з виконання виконавчого документа, виданого іншою посадовою особою, а не судом, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про підвідомчість спору адміністративному суду.

Щодо інших доводів учасників справи

Доводи ОСОБА_2 про те, що між сторонами кредитного договору було узгоджено збільшення позовної давності до 5 років не заслуговує на увагу, адже строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін. Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження №12-278гс18). Крім того, як вже зазначалося, пеня нарахована за період з 13 грудня 2011 року по 13 лютого 2019 року.

Що ж стосується твердження приватного виконавця Скрипника Л.В. про те, що нотаріус та приватний виконавець не можуть бути відповідачами у даній категорії справ, адже жодним чином не порушують права позивача, то слід відмітити, що Верховний Суд при розгляді справи №639/7253/18 у постанові від 23 грудня 2020 року стягнув з приватного виконавця на користь позивача частину судових витрат, чим самим підтвердив статус приватного виконавця в якості відповідача, а тому колегія суддів не бере даний довід до уваги у частині неналежності приватного виконавця в якості відповідача.

Разом з тим, надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Разом з тим, частиною першою статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина друга статті 377 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року у частині задоволення позовних вимог до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В. та визнання недійсними постанов приватного виконавця Полтавської області Скрипника В.Л. слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в частині позовних вимог до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В. - відмовити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного виконавця Полтавської області Скрипника В.Л., ДП «СЕТАМ», приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В., треті особи - ПАТ «Альфа-Банк», ТОВ «Вердикт Капітал»про визнання виконавчого написутаким, що не підлягає виконанню та визнання недійсними електронних торгів у частині визнання недійсними постанов приватного виконавця Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича у виконавчому провадженні №58957034 слід закрити.

Також слід роз`яснити позивачу право на оскарження постанов приватного виконавця у порядку адміністративного судочинства.

В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, то оскаржуване судове рішення слід змінити у частині судових витрат стягнувши з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця Полтавської області Скрипника В.Л. на користь держави судовий збір в сумі 4204,00 грн, по 1051,00 грн з кожного.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року у частині задоволення позовних вимог до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки Олександра Вікторовича та визнання недійсними постанов приватного виконавця Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В частині позовних вимог до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки Олександра Вікторовича - відмовити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного виконавця Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, державного підприємства «СЕТАМ», приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки Олександра Вікторовича, треті особи - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»про визнання виконавчого написутаким, що не підлягає виконанню та визнання недійсними електронних торгів у частині визнання недійсними постанов приватного виконавця Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича у виконавчому провадженні №58957034 закрити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року в частині стягнення судових витрат змінити, стягнувши з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовичана користь держави судовий збір в сумі 4204,00 грн, по 1051,00 грн з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 серпня 2021 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко