Єдиний унікальний номер 243/10188/19

Номер провадження 22-ц/804/2150/21        

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

17 серпня 2021 року

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Кішкіної І.В., Халаджи О.В.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області справу № 243/10188/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Відділ опіки та піклування Краматорської міської ради Донецької області, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та визначення місця проживання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2021 року (суддя Дюміна Н.О., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Слов`янськ Донецької області, текст повного судового рішення складено 11 червня 2021 року),-

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її дочка ОСОБА_3 народила сина ОСОБА_4 . Про батька дитини, ОСОБА_3 , ніколи не говорила, вона проживала разом із сином за адресою: м. Горлівка у квартирі батьків позивачки. Донька була внутрішньо переміщеною особою (переїхала восени 2014 року до м. Краматорськ) і хворіла на рак останньої стадії з метастазами та з метою пригнічення болів знаходилась під впливом наркотичних знеболюючих препаратів, про що свідчить довідка про причину смерті №297 від 10.05.2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Дитиною померлої завжди опікувалась позивачка, поки донька працювала і займалася наукою. За все життя дитини відповідач не брав участі у піклуванні, вихованні і розвитку, утриманні дитини, хлопець не знає відповідача, називає батьком свого хрещеного батька - ОСОБА_5 . Крім того, з дати смерті матері дитини, відповідач взагалі жодного разу не провідав дитину і не поцікавився ним. За життя весь тягар утримання лежав на доньці. Після смерті дочки весь тягар піклування, забезпечення ОСОБА_4 несла позивачка. Рішенням Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 20.07.2016 №493 надано дитині статусу дитині-сироти ОСОБА_4 . Рішенням Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 07.09.2016 року № 609 призначено позивача ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_4 . У 2018 році позивач дізналась, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08.02.2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено та визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Постановою Донецького апеляційного суду від 06.08.2019 року рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08.02.2017 року скасовано і постановлено нове, яким задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , та визнано ОСОБА_2 батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказані судові рішення позивачем оскаржено в касаційному порядку і заявлено клопотання про зупинення виконання Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08.02.2017 року та Постанови Донецького апеляційного суду від 06.08.2019 року. Відповідач вихованням дитини не займається. З дня визнання судом його батьківства, відповідач взагалі не надавав грошової допомоги по утриманню дитини, не зустрічається з сином, так як сам постійно знаходиться на роботі на підробітках або займається особистим життям і проживає в Росії. В жовтні 2019 року їй стало відомо, що відповідач без її згоди змінив прізвище малолітній дитині, такі дії державного реєстратора нею оскаржуються. З огляду на вищевикладене просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановити опіку над ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , призначивши її опікуном малолітньої дитини, визначити місце проживання малолітнього разом з опікуном – ОСОБА_1 за місцем її проживання та стягнути з відповідача на її користь судові витрати у розмірі 8 452,40 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

На вказане рішення суду позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю у відповідача навіть наміру на утримання і виховання дитини, навпаки, наявні всі підстави вважати, що ОСОБА_2 намагається ввести суд в оману і використати дитину у власних інтересах. Відповідач вихованням дитини не займається. Після смерті матері малолітній ОСОБА_4 залишився без батьківського піклування. Відповідач проживає окремо, не піклується про сина, не допомагає матеріально та залишив ОСОБА_4 з моменту народження. Малолітній ОСОБА_4 залишився без засобів існування. Протягом тяжкої хвороби матері та на період звернення позивача з даним позовом долею дитини опікувалась виключно позивачка. На думку скаржника, ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо свого сина є підставою для позбавлення його батьківських прав на підставі пункту 2 частини 1 статті 164 СК України. Крім того, суд не врахував думку дитини, який підтримав позов і просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , який не брав участь у вихованні сина протягом 11 років, в порушення статей 141, 150, 155, 164 СК України.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. За частиною 3 статті 360 ЦПК України його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник позивача адвокат Шаповал О.В. підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача адвокат Керанчук В.Б. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін.

Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від органу опіки та піклування надійшло клопотання розглянути справу за відсутності їх представника.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 27 серпня 2010 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками у свідоцтві зазначені: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . Відомості про батька були внесені відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що встановлено зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 10 травня 2016 року, актовий запис №1271.

ОСОБА_1 , відповідно до довідки № 000057408 від 09 липня 2018 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, переселилася з АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 переселився з АДРЕСА_3 до АДРЕСА_4 , що встановлено з довідки № 1426080088 від 04 листопада 2016 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради № 493 від 20 липня 2016 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 було надано статусу дитини – сироти.

Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 07 вересня 2016 року № 609 ОСОБА_1 було призначено опікуном над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , якого 20 липня 2016 року рішенням виконкому Краматорської міської ради № 493 було надано статусу дитини-сироти.

08 лютого 2017 року рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені, його було визнано батьком малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Постановою Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року вищевказане рішення Слов`янського міськрайонного суду було скасоване та ухвалено нове рішення, яким апеляційний суд визнав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Постановою Верховного суду від 03 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення та рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2017 року, постанову Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року залишено без змін.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевикладених рішень були внесені зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , що випливає з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00024120238 від 02 жовтня 2019 року, до актового запису про народження дитини – ОСОБА_4 було внесено відомості про визнання батьківства – прізвище дитини було змінено з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », відомості про батька: прізвище батька змінено з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », внесено дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_3 », відомості про громадянство «громадянин України», місце проживання: « АДРЕСА_5 ». Було видано свідоцтво про народження з внесеними змінами.

18 вересня 2019 року виконавчим комітетом Краматорської міської ради було прийнято рішення № 825 про втрату ОСОБА_4 статусу дитини сироти та 02 жовтня 2019 року було прийнято рішення № 875 про внесення змін до рішення виконкому Краматорської міської ради від 07 вересня 2016 року «Про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 », а саме було змінено прізвище дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 10 серпня 2020 року № 2/243/8336/20 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто на її користь з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Актом відвідування дитини, яка перебуває під опікою (піклуванням), спеціалістами Служби у справах дітей Краматорської міської ради від 02 січня 2018 року, було обстежено умови проживання дитини ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_6 та було встановлено, що опікуном створені належні умови для проживання дитини, відносини з опікуном добрі, ґрунтуються на взаєморозумінні.

Згідно з актом відвідування дитини, яка перебуває під опікою (піклуванням) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_7 , від 21 травня 2019 року, спеціалістами Служби у справах дітей Краматорської міської ради було встановлено, що відносини з опікуном добрі, опікун та підопічний працюють з психологом міжнародного червоного хреста. Іноді конфлікти з однолітками.

Відповідно до довідки з ДНЗ (ясла-садок) №6 «Ведмежатко» загального типу Краматорської міської ради №0-81/11-07 від 15.05.2018 року, ОСОБА_4 відвідував вказаний заклад з 06 червня 2016 року по 24 травня 2017 року. Батько дитини не приймав участі у батьківських зборах та інших заходах, які відбувалися за участю дитини. Вихователі та співробітники дошкільного закладу ніколи батька дитини не бачили. Опікувалася та приймала участь в житті дитини під час перебування в садочку бабуся.

Згідно з інформацією щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наданої Краматорською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №2 від 20 січня 2018 за №20, ОСОБА_1 займається навчанням і вихованням ОСОБА_4 . Будь-які інші особи не з`являлися до школи та не цікавилися хлопчиком.

ОСОБА_10 було видано диплом директором Краматорської загальноосвітньої школи № 4 І-ІІІ ступенів 25 травня 2019 року за старанність та наполегливість у вивченні шкільних предметів.

Також в матеріалах справи містяться нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 . Своїми заявами вказані особи дають пояснення, що були знайомі з родиною ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , спілкувалися з вказаною родиною протягом певних проміжків часу. Хто є батьком дитини ОСОБА_14 їм невідомо.

З матеріалів справи також встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до офісу Президента України з метою сприяння захисту прав її малолітнього онука ОСОБА_4 .

До єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 12019050390003234 від 18 вересня 2019 року за заявою ОСОБА_1 , про те, що невідомі особи підробили нотаріально посвідчену довіреність від 25 квітня 2016 року № 1490, складену від імені її померлої доньки ОСОБА_3 на представлення інтересів останньої ОСОБА_2 .

Органом опіки та піклування Краматорської міської ради було надано на адресу суду письмові пояснення, відповідно до яких, останні посилаються на п. 26, п. 50 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» дитина втрачає статус дитини сироти у разі визнання батьківства, що підтверджується рішенням суду та свідоцтвом про народження дитини; опіка припиняється у разі передання дитини батькам. Оскільки ОСОБА_1 відмовляється передавати онука на виховання ОСОБА_2 , тому вона і залишається його опікуном.

З довідки, виданої КП «Управляющая компания города Горловки» № 1356 від 03 квітня 2020 року встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , склад родини ОСОБА_1 , 1950 року народження, ОСОБА_3 – померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.121 том 1).

З спільної заяви сусідів ОСОБА_3 , випливає, що вона мешкала у АДРЕСА_3 з 1980 року по 2014 рік. У 2010 році вона народила сина ОСОБА_14 . Батька дитини вони ніколи не бачили, померла про нього нікому нічого не розповідала. Сина виховувала самостійно, допомагала тільки бабуся і дідусь. Проводили з дитиною дозвілля, відводили та забирали з садочка лише мати та бабуся з дідусем.

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики учня 4-Б класу «Школи № 54» з поглибленим вивченням окремих предметів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , дитина зарахована до школи 12 лютого 2020 року. ОСОБА_15 проявив себе як такий, що навчається на «середній» рівень. Зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний хлопчик, вміє виражати особисту думку, розвиток мовлення на достатньому рівні, активний, завжди виконує домашні завдання. Правила поведінки виконує, адекватно реагує на психіку. ОСОБА_16 завжди ввічливий, тактичний, емоційно прив`язаний до бабусі та дідуся. ОСОБА_17 відповідально відноситься до опікунських обов`язків, тісно спілкується з класним керівником, відвідує батьківські збори, цікавить життям дитини у школі. За час навчання ОСОБА_16 у школі його батько ОСОБА_2 відвідав школу один раз у квітні 2020 року, спілкувався з адміністрацією школи. Зі слів класного керівника на контакт з дитиною не виходив. На даний час зв`язок з адміністрацією школи ОСОБА_2 не підтримує, життям дитини не цікавиться.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію по місцю перебування № 679 виданого 02 червня 2020 року відділом по питанням міграції УМВС Росії по міському округу Подольськ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований по місцю перебування за адресою: АДРЕСА_8 .

Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-4132/15-21-вих від 04 лютого 2021 року, на виконання ухвали суду було надано витяг з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», з наявною у цій базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України у період з 04 лютого 2016 року по 04 лютого 2021 року ОСОБА_2 . Так, з витягу Встановлено, що ОСОБА_18 за період з 13 січня 2019 року по 19 вересня 2019 року перетинав державний кордон України через пункти пропуску: Гоптівка, Бачівськ, Сеньківка.

Відповідно до договору № 42301.840.4.3826.590640 про вклад «До вимоги Сбербанку Росії» від 25 лютого 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Сбербанк Росії», ОСОБА_2 зробив до вказаного банку вклад у розмірі 2 000,00 доларів США.

Також ОСОБА_2 суду було надано фотографії з зображенням їхнього спільного з дитиною відпочинку/проведення дозвілля. Позивачем було також надано фото, де зображено дитину ОСОБА_19 .

Згідно з висновком органу опіки та піклування Краматорської міської ради № 01-49/131 від 12 січня 2021 року було визнано недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітнього сина ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також у висновку зазначено, що ОСОБА_1 відмовляється передавати онука на виховання ОСОБА_2 05 вересня 2020 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Служби у справах дітей Краматорської міської ради було розглянуто питання про скасування опіки ОСОБА_1 над ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Засідання відбувалося в приміщенні виконкому Краматорської міської ради. Перед будівлею виконкому ОСОБА_1 та її друзями було влаштовано пікетування з гаслом « ІНФОРМАЦІЯ_8 », зазначені події висвітлювались журналістами телеканалу UA:Перший, де в своєму інтерв`ю ОСОБА_1 повідомила, що не бажає віддавати онука. З дій ОСОБА_2 вбачається, що він бажає займатись вихованням своєї дитини, але з вищевказаних причин не має можливості здійснити свої наміри. 23 вересня 2019 року з метою повернення сина ОСОБА_2 звертався до Краматорського міського суду з заявою про негайне відібрання малолітнього ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 від ОСОБА_1 . Однак ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Батько дитини бажає спілкуватися з сином, проти позбавлення батьківських прав заперечує, з наданих сторонами доказів судом не встановлена протиправна поведінка та свідоме нехтування відповідачем своїх батьківських обов`язків.

Розглянувши вимоги позивачки щодо встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_20 , суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_20 не є дитиною-сиротою чи дитиною, позбавленою батьківського піклування, у зв`язку з чим стосовно нього неможливо встановити опіку чи піклування баби.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визначення місця проживання дитини разом з позивачкою за місцем її проживання, суд першої інстанції виходив з того, що визначення місця проживання дитини разом з ОСОБА_1 без зазначення конкретної адреси місця проживання, зважаючи на предмет спору та небажання позивачки сприяти спілкуванню батька з сином, може перешкоджати у здійсненні відповідачем своїх батьківських прав, що фактично позбавляє батька можливості брати участь у вихованні дитини і навпаки спілкування дитини з батьком, що може зашкодити інтересам дитини. Крім того, визначення місця проживання дитини на тимчасово окупованій території України у м. Горлівка, де зараз знаходиться місце мешкання позивачки з дитиною не може гарантувати безпеку дитині, яка не перебуває під захистом держави.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин 1-2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За частинами 1-3 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

В статті 9 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

В даному випадку, суд першої інстанції, вирішуючи спір, врахував, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав, визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

В даній справі суд першої інстанції взяв до уваги, що батько дитини бажає спілкуватися з сином, проти позбавлення батьківських прав заперечує, а з наданих сторонами доказів судом не встановлена протиправна поведінка та свідоме нехтування відповідачем своїх батьківських обов`язків.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, які були б законною підставою для позбавлення його батьківських прав. А тому, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов правильного висновку, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосувати не можна.

Щодо позовних вимог про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_20 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Відповідно до статті 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування – над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Частиною 3 статті 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно з пунктом 42 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, опіка, піклування над дитиною встановлюються рішенням районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку, або судом. Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

В статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

З огляду на вищезазначене положення та враховуючи те, що апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, ОСОБА_20 не є дитиною-сиротою чи дитиною, позбавленою батьківського піклування. В свою чергу, сам факт проживання дитини з бабою ОСОБА_1 не дає підстав для встановлення опіки над дитиною. А тому й в цій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Крім того, апеляційний суд вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно відмови в задоволенні позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини разом з позивачкою за місцем її проживання.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий:        В.Б. Азевич

Судді:         І.В. Кішкіна

         О.В. Халаджи

Повний текст постанови складено 18 серпня 2021 року.

Суддя-доповідач     В.Б. Азевич