Справа №11-2020 2007 р. Головуючий у 1 інстанції Савкова С.В. Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

19 червня 2007 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленко А.І. суддів Свіягіної І.М., Черкашина М.В.

з участю прокурора Красної К.О. розглянув   у   відкритому  судовому  засіданні   в  місті   Донецьку   справу   за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Сніжнянського міського суду Донецької області від 23 березня 2007 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

року   народження,   уродженця   та   мешканця

м.Сніжне Донецької області, раніше судимого:

1) 9.12.1997 р. за ст.86-1 КК України 1960 року

на   4   роки   позбавлення   волі   з   іспитовим

строком 2 роки 2) 27.11.1998 р. за ст.ст. 140 ч.2„

145 ч.І, 42,43 КК України 1960 року на 4 роки

позбавлення волі 3) 5.01.1999 р. за ст.ст. 141

ч.2, 140 ч.3 КК України 1960 року на 6 років

позбавлення волі 4) 3.10.2003 р. за ст. 185 ч.3

КК   України   на   4   роки   позбавлення   волі,

звільненого     з     місць     позбавлення     волі

10.02.2006 р. умовно-достроково на 11 місяців

24 дні

засуджено за ст. 121 ч.І КК України на 5 років 3 місяці позбавлення волі. На

підставі ст.71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуте

покарання за попереднім вироком цього ж суду від 3.10.2003 року і остаточно

призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1на користь "ЦГБ" м.Сніжне 506, 64 грн.

ОСОБА_1визнано винним у тому, що він 30 грудня 2006 року приблизно о 20-й годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в квартирі АДРЕСА_1в м.Сніжне, під час вживання спиртних напоїв зі своїм братомОСОБА_2. і сварки, яка виникла між ними на грунті особистих неприязних стосунків, вдарив останнього кухонним ножем у живіт, умисно завдавши ОСОБА_2тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, у виді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини, яке ускладнилось внутрішньочеревним крововиливом.

В апеляції засуджений ОСОБА_1просить скасувати вирок щодо нього, а справу повернути на додаткове розслідування. В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що суд розглянув справу у відсутності потерпілого ОСОБА_2та свідка ОСОБА_3, безпідставно взяв до уваги їх показання під час досудового слідства і не взяв до уваги його показання про те, що він діяв у стані необхідної оборони. Під час досудового слідства не були проведені очні ставки між ним. потерпілим та свідком.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність відхилити апеляцію і залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Винуватість ОСОБА_1у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджена сукупністю доказів, які були досліджені судом першої інстанції.

Твердження засудженого про те, що він наніс удар ножем потерпілому ОСОБА_2у стані необхідної оборони від протиправного насильства з боку останнього, були ретельно перевірені судом першої інстанції. Із показань самого засудженого, а також показань потерпілого ОСОБА_2та свідка ОСОБА_3, які вони давали під час досудового слідства, вбачається, що у вказаний у вироку час між потерпілим та засудженим на грунті неприязних стосунків між ними, а також внаслідок перебування їх у стані алкогольного сп'яніння, виникла сварка, яка в подальшому переросла в обопільну бійку. В процесі сварки засуджений ОСОБА_1став бити та пошкоджувати майно в квартирі, в якій проживали вони обидва, що також стало однією з причин виникнення бійки під час якої ОСОБА_1вдарив ножем у бік потерпілого ОСОБА_2.

Таким чином, насильницькі дії не були однобічними з боку потерпілого ОСОБА_2. як про це стверджує ОСОБА_1, а були обопільними. Самій бійці передували також неправомірні дії самого ОСОБА_1а, який став умисно пошкоджувати майно квартири потерпілого. Наведеним обставинам суд дав відповідно оцінку у вироку і обгрунтовано визнав безпідставними твердження ОСОБА_1про перебування його у стані необхідної оборони.

Також безпідставними є доводи засудженого в апеляції про необгрунтоване посилання у вироку, як на докази вини ОСОБА_1а, на показання потерпілого ОСОБА_2та свідка ОСОБА_3, які вони давали під час досудового слідства та розгляд справи у їх відсутності.

Судом першої інстанції були здійснені передбачені КПК України заходи для виклику та допиту в судовому засіданні зазначених осіб. Через неявку їх в судове засідання судом було прийнято рішення про доставку потерпілого та свідка в судове засідання приводом через органи міліції. Згідно повідомлення міліції виконати привід виявилось неможливим через відсутність потерпілого та свідка за місцем їх проживання. Після цього суд з'ясував думку учасників судового розгляду про визнання неможливою явки в судове зазначених осіб і оголошення їх показань під час досудового слідства, які погодились на це, в тому числі і сам ОСОБА_1. Тому оголошення показань потерпілого та свідка, які вони давали під час досудового слідства, було здійснено судом згідно вимог ст.ст.306, 308 КПК України.

Твердження засудженого в апеляції про те, що потерпілий ОСОБА_2 давав свої показання під час досудового слідства у стані алкогольного сп'яніння та під впливом лікарських препаратів, внаслідок чого ці показання не можуть братись до уваги, суперечать фактичним обставинам справи і є надуманими.

Будь-які дані про такий стан потерпілого ОСОБА_2під час дачі ним показань в матеріалах справи відсутні.

Свідок ОСОБА_3у своїх показаннях під час досудового слідства дійсно пояснювала, що бачила, як під час бійки ОСОБА_1лежав на животі, а ОСОБА_2 сидів зверху, придушуючи ОСОБА_1передпліччям руки за шию. Однак ці показання самі по собі не можуть свідчити про перебування ОСОБА_1у стані необхідної оборони, оскільки, як зазначалось вище, сварка та бійка між засудженим і потерпілим виникла внаслідок протиправних дій самого ОСОБА_1щодо потерпілого. Крім цього, з показань самого ОСОБА_1вбачається, що він вирвався від потерпілого, побіг на кухню, взяв ніж і повернувшись у коридор вдарив цим ножем потерпілого, що свідчить про відсутність реального посягання з боку потерпілого в момент нанесення удару ножем засудженим.

Під час досудового слідства ОСОБА_1не оспорював правдивість показань потерпілого та свідка ОСОБА_3, стверджуючи що він не пам'ятає повністю усіх подій через перебування у стані алкогольного сп'яніння. Тому у слідчого були відсутні підстави для проведення очних ставок ОСОБА_1з потерпілим та свідком. Крім цього, необхідність проведення очних ставок визначається слідчим в разі необхідності і їх непроведения не може визнаватись порушенням кримінально-процесуального законодавства.

Наявні у справі докази свідчать, що між засудженим і потерпілим, які є братами і проживали в одній квартирі, внаслідок зловживання ними спиртними напоями та неприязних стосунків виникла сварка та бійка, під час якої ОСОБА_1умисно вдарив ножем ОСОБА_2, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Усім наявним у справі доказам, в тому числі твердженням засудженого, суд першої інстанції дав належну оцінку у вироку і обгрунтовано кваліфікував дії засудженого за ст. 121 ч.І КК України. Тому доводи апеляції засудженого про безпідставність його засудження не можуть бути визнані обгрунтованими.

Міра покарання ОСОБА_1призначена у межах санкції ст. 121 ч.І КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, тобто, відповідно до вимог ст.65 КК України. Остаточне покарання призначено йому відповідно до вимог ст.71 КК України, оскільки цей злочин він вчинив під час умовно-дострокового звільнення його від покарання за попереднім вироком у виді позбавлення волі.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Вирок Сніжнянського міського суду Донецької області від 23 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.