Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/626/21 Головуючий у суді І-ї інстанції Степанов С.В.

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду Кабанова В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2021 року. м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Кабанової В.В.,

суддів – Драного В.В., Ткаченко Л.Я.,

при секретарі – Тюпи Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника-адвоката Проценко О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 26.07.2021, якою стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Соледар Артемівської міської ради Донецької області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючий, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 8 серпня 2017 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки, покарання відбуте, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку;

продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Визначено розмір застави в сумі 45400 грн.

Інші учасники судового розгляду:

прокурор – Василенко Д.О.,

захисник- адвокат – Проценко О.М.,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Долинського районного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 26.07.2021 обвинуваченому ОСОБА_1  продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22.09.2021. Визначено розмір застави в сумі 45400 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі захисник-адвокат Проценко О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт.

Зазначила, що жодний ризик у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, передбачений ст. 177 КПК України прокурором не доведений.

Паспорт для виїзду за кордон у обвинуваченого відсутній, обвинувачений має постійне місце проживання, поживає разом зі своєю дівчиною за місцем її реєстрації, характеризується позитивно.

Щодо можливості обвинуваченого перешкоджати будь-яким чином проведенню досудового розслідування, то вказане може бути попереджене покладенням на нього відповідних обов`язків, як от обов`язок утримуватися від спілкування з свідками по данному кримінальному провадженні поза межами здійснення процесуальних дій. До того ж свідками у даному кримінальному провадженні є працівники поліції, які брали участь у затриманні особи, вплинути на яких вважаю у обвинуваченого немає можливості.

З метою забезпечення контролю органами НП за поведінкою обвинуваченого у разі зміни йому запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, члени його сім`ї (співмешканка) надасть свою згоду на безперешкодний доступ працівників НП до домоволодіння.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було застосовано до ОСОБА_1 ще 11 січня 2021 року. Обвинувальний акт було складено та направлено до суду 26 лютого 2021 року.

Вподальшому строк тримання під вартою продовжувався ухвалами Долинського районного суду від 04 березня, 22 квітня та 15 червня 2021 року. Слухання справи в суді затягується не з вини обвинуваченого, свідки (працівники поліції) у судові засідання не з`являються, привід свідків не виконується, пояснень про невиконання приводу свідків суд не вимагає, а органи виконання не надають, тобто прокурор та суд не сприяють розгляду справи в суді в розумні строки.

Вважає, що ухвала судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є такою, що не відповідає повноті судового розгляду, висновок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення.

В ухвалі суду присутнє істотне порушення норм КПК України та європейського права у з`язку з необгрунтованим рішенням суду про продовження строку тримання під вартою.

Заслухавши доповідача, захисника-адвоката Проценко О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Перевіривши доводи апеляційної скарги  в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про обрання строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов`язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений  ОСОБА_1 , може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

З огляду на це, посилання сторони захисту в апеляційній скарзі на те, що ухвала суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованою з наведених в апеляційній скарзі підстав, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Долинського районного суду Кіровоградської області від 26.07.2021.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, зазначається не лише про те, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя, не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, а й про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , суд першої інстанції, враховуючи конкретні обставини даної судової справи, цілком правомірно виходив з того, що обвинувачений неодноразово вчиняв умисні, тяжкі, корисливі кримінальні правопорушення та щодо нього судами ухвалювались обвинувальні вироки, а також відбував покарання в місцях позбавлення волі. 14 лютого 2020 року обвинувачений звільнився з місць позбавлення волі та тепер знову вчинив новий злочин, що свідчить про його можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Обвинувачений не працює, неодружений, не має дітей, а відтак не має міцних соціальних зв`язків, не має засобів до існування, тобто може вчиняти корисливі кримінальні правопорушення з метою існування. ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, має зареєстроване місце проживання в іншій області, тобто не за місцем вчинення кримінального правопорушення.

Сукупність цих даних дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись, вчиняти корисливі кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неявки на виклики суду.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо неможливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Наведені в апеляційній скарзі дані про особу обвинуваченого, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до нього іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Доводи сторони захисту з приводу відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України спростовуються вищезазначеним.

Суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому за умови доведення його вини, характер та обставини вчинення правопорушення.

Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому  ОСОБА_1 , суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

У зв`язку з вищенаведеним, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги сторони захисту.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Проценко О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 26.07.2021, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: ( підписи )

Згідно з оригіналом:

Суддя Кропивницького

апеляційного суду В.В. Кабанова