ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.07.2010  року                                                            Справа № 10/47

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Баннової Т.М.

суддів                                        Єжової С.С.

                                                   Парамонової Т.Ф.

за присутністю секретаря

судового засідання                               Міхальчук О.А.

та за участю

представників сторін:

від позивача                                          ОСОБА_4, дов. від 22.02.2010 № 6882,  

від відповідача                               Керімов Р.Р., дов. від 01.02.2010 № 7,  

від третьої особи                         повноважний представник не прибув,

розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                        Страхової компанії товариства з додатковою

                                                     відповідальністю „ОЛВІ”, м. Лисичанськ

на рішення

господарського суду                     Луганської області

від                                                  08.06.2010

у справі                                          № 10/47  

                                                     (суддя –Мінська Т.М.)

за позовом                                   Фізичної особи –підприємця ОСОБА_7, м. Луганськ                                          

до  відповідача                                   Страхової компанії товариства з додатковою

                                                     відповідальністю „ОЛВІ” в особі Луганської

                                                     дирекції страхової компанії товариства

                                                     з додатковою відповідальністю „ОЛВІ”,

                                                     м. Лисичанськ

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивача         ОСОБА_9, м. Луганськ

про                                                  стягнення 36 309 грн. 05 коп.

        За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням голови суду від 25.06.2010

В С Т А Н О В И В :

     Позивач, Фізична особа –підприємець ОСОБА_7 (далі –ПП ОСОБА_7В.), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Страхової компанії товариства з додатковою відповідальністю „ОЛВІ” в особі Луганської дирекції страхової компанії товариства з додатковою відповідальністю „ОЛВІ” (далі –Страхова компанія ТДВ „ОЛВІ” та Луганська дирекція) 36 309 грн. 05 коп. заборгованості на підставі укладеного сторонами договору  оренди приміщення від 01.08.2008 № 33 (далі –договір оренди).         

         Рішенням місцевого господарського суду від 08.06.2010 позов задоволений у повному обсязі. Витрати на державне мито у розмірі 363 грн. 09 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп. покладені на відповідача.

         Мотивоване дане рішення підтвердженням за матеріалами справи наявності заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати, положеннями ст.ст.  95, 241, 258, 526, 610, 627, 761, 762 Цивільного кодексу України.

        Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача стосовно нікчемності договору оренди за відсутністю у директора Луганської дирекції повноважень на укладення спірного договору оренди та зазначив, що вказані повноваження директора Луганської дирекції випливають з Положення про Луганську дирекцію страхової компанії ТДВ „ОЛВІ” (далі –Положення) і довіреності  від 25.12.2007 №5.

         Також місцевий господарський суд з посиланням на положення ст. 241 Цивільного кодексу України вказує на те, що договір оренди був схвалений юридичною особою, оскільки згідно Положення, яке затверджено юридичною особою, місцезнаходженням Луганської дирекції є: АДРЕСА_1 та зазначає про укладення між сторонами і раніше договору оренди цього ж приміщення.

         Доводи відповідача про відсутність у позивача повноважень на передачу в оренду всього приміщення в силу вимог ст. 761 Цивільного кодексу України судом першої інстанції не прийняті до уваги з огляду на домовленість позивача з третьою особою на укладення договору оренди приміщення між позивачем та відповідачем.  

         Страхова компанія ТДВ „ОЛВІ” не погодилася з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, якою просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

         В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, на вимоги ст. 95, п. 2 ст. 207, п. 1 ст. 317, п. 2 ст. 358, п.п. 1, 2 ст. 761  Цивільного кодексу України, на Положення.          

         Висновок суду першої інстанції стосовно того, що повноваження директора Луганської дирекції на укладення договору оренди випливають з Положення та довіреності директора цієї дирекції від 25.12.2007 №5 скаржник вважає помилковим та зазначає про відсутність у вказаних документах посилань на повноваження директора  Луганської дирекції страхової компанії ТДВ „ОЛВІ” на укладання договору оренди.

         Підписання директором Луганської дирекції спірного договору оренди, за твердженням апелянта, є прямим порушенням приписів п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України.

         Як зазначає скаржник, право здійснювати господарську діяльність має саме Луганська дирекція, а не конкретна особа (директор) від її імені, ототожнення судом першої інстанції права Луганської дирекції та права директора скаржник вважає необґрунтованим, оскільки, на думку апелянта,  вказані права є від’ємними одні від інших.

         Висновки суду першої інстанції стосовно схвалення договору юридичною особою відповідач також оспорює.

         За твердженням апелянта, відповідач, затверджуючи 10.01.2008 Положення, схвалював редакцію договору оренди, яка існувала на час затвердження вказаного Положення, а редакція договору оренди від 01.08.2008 у жодних документах відповідачем схвалена не була.

         Посилання місцевого господарського суду на усну домовленість з третьою особою, тобто з власником половини приміщення, що є предметом спірного договору, у підтвердження права позивача на укладення даного договору оренди з відповідачем, скаржник вважає необґрунтованим, оскільки, як зазначає апелянт, співвласники можуть домовитися про порядок розпорядження майном лише на підставі договору.

         Також апелянт вказує на залишення судом першої інстанції поза увагою факту відсутності посилань на спірний договір у графі „призначення платежу” у видаткових касових ордерах для виплати  Луганською дирекцією грошових коштів у січні-березні 2009 року.

Позивач та третя особа доводи відповідача за апеляційною скаргою оспорюють, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважають законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права та просять залишити це рішення без змін.

Справу третя особа просить розглянути без її участі. Вказане клопотання судовою колегією задовольняється.

Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

         Відповідно до загальних положень про зобов’язання згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

         Підставами  виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договір     (п. 1 ч. 2 Ст. 11 Цивільного кодексу України).

         Позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати обумовлені невиконанням Луганською дирекцією зобов’язань по сплаті у передбачені договором оренди від 01.08.2008 строки та розмірі орендної плати за користування об’єктом оренди за даним договором –приміщенням загальною площею 54,3 кв.м., розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

         Доводи позивача стосовно недійсності даного договору оренди, що був укладений між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_7 (орендодавець) та Луганською дирекцією (орендар), правомірно не прийняті місцевим господарським судом до уваги з наступного.

         Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

         В обґрунтування доводів щодо недійсності договору оренди відповідач посилається на відсутність у директора Луганської дирекції повноважень на укладення договору оренди. Проте, вказані доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.

         Так, до повноважень Луганської дирекції, яка  згідно Положення є відокремленим підрозділом Страхової компанії ТДВ „ОЛВІ” та не є юридичною особою, віднесено здійснення господарської діяльності, пов’язаної з забезпеченням її поточного функціонування. Щодо укладення господарських договорів повноваження Луганської дирекції обмежені лише стосовно порядку укладення договорів страхування та здійснення за ними розрахунків, які Луганська дирекція укладає з українськими та іноземними фізичними та юридичними особами відповідно до ліцензій, отриманих товариством та в межах повноважень, визначених дорученнями товариства (п. 4.1.2 Положення).

         Керує Луганською дирекцією директор, до повноважень якого серед інших віднесено право діяти від імені товариства та представляти його інтереси на всіх підприємствах, установах, організаціях по всім питанням, пов’язаним з господарською діяльністю.

         Положенням передбачено надання директором звітів товариству у встановлені строки про результати діяльності Луганської дирекції, надання нею бухгалтерської, податкової, страхової та статистичної звітності товариству, періодичність контролювання товариством діяльності Луганської дирекції та обов’язок директора подати контролюючій особі всю інформацію, всі документи, що пов’язані з діяльністю дирекції. (п.п. 5, 6.1, 6.2, 6.3 Положення).

         Викладене спростовує твердження апелянта стосовно відсутності у директора Луганської дирекції повноважень на укладення з позивачем договору оренди та відсутності у товариства відомостей щодо наявності даного договору.

         Спростовує вказані доводи апелянта також довіреність від 25.12.2007 № 5, якою директору Луганської дирекції надані повноваження представляти інтереси товариства на всіх підприємствах, установах, організаціях з питань господарської діяльності філії та вказівка на договір оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке займала Луганська дирекція у наказі Страхової компанії ТДВ „ОЛВІ” від 23.10.2009 №35 „Про тимчасове місцезнаходження Луганської дирекції страхової компанії ТДВ „ОЛВІ”.

         Положення про Луганську дирекцію, що затверджено рішенням загальних зборів учасників Страхової компанії ТДВ „ОЛВІ” від 10.01.2008 № 48, зміст якого з пояснень представника апелянта аналогічний Положенню в редакції станом на час укладення позивачем та Луганською дирекцією договору оренди, містить вказівку на місцезнаходження Луганської дирекції (АДРЕСА_1), що за обґрунтованим висновком суд першої інстанції свідчить про схвалення договору оренди цього приміщення юридичною особою - Страховою компанією ТДВ „ОЛВІ”.

         Не можна погодитися із доводами апелянта стосовно відсутності у позивача права на передачу спірного приміщення  в оренду.

         Згідно ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

         Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 27.12.2006, укладеного з ОСОБА_10 (до одруження –ОСОБА_11, що підтверджено свідоцтвом про одруження від 12.09.2003), що підтверджено витягом з реєстру права власності на нерухоме майно від 08.02.2008 та технічним паспортом на вказану квартиру, згідно якого ОСОБА_11 та ОСОБА_7 є власниками по Ѕ частини даної квартири.

         Зміст права власності передбачений ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, згідно якої власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

         За приписами ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

         Як вбачається з матеріалів справи, передача ОСОБА_7 всієї площі квартири в оренду Луганській дирекції здійснено за її угодою із співвласником –ОСОБА_10, що підтверджено відзивом останньої на позовну заяву та на апеляційну скаргу.

         Враховуючи наведене, підстав для визнання договору оренди недійсним згідно з положеннями ст. 215 Цивільного кодексу України не вбачається.

         До того ж недійсним договір оренди може бути лише на майбутнє.

         За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

         Зобов’язання за договором оренди по сплаті орендної плати згідно з умовами п. 3.1 цього договору орендатором не виконані. Розмір заборгованості відповідача по орендній платі підтверджено підписаними сторонами актами здачі –приймання робіт по договору оренди  та актом звірки розрахунків від 01.10.2009.

         Розмір його заборгованості відповідачем не оспорений, контррозрахунок заборгованості ним не наданий.

         Інші доводи скаржник за апеляційною скаргою висновків суду першої інстанції за рішенням, що оскаржується, не спростовують.

         Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

            1. Апеляційну скаргу Страхової компанії товариства з додатковою відповідальністю „ОЛВІ” на рішення господарського суду Луганської області від 08.06.2010 по справі № 10/47 залишити без задоволення.

           2. Рішення господарського суду Луганської області від 08.06.2010 по справі № 10/47  залишити без змін.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  Т.М.Баннова

Суддя                                                                      С.С.Єжова

Суддя                                                                      Т.Ф.Парамонова