Справа 22ц-10706\2007 Головуючий в І інстанції Грищенко II.Н.
.Категорія 21 \ 3\ Доповідач Митрофанова Л.В.
Р І III Е Н Н Я
Іменем України
14 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суд Дніпропетровської області у складі : головуючого: судді Неклеси В.І. суддів: Митрофанової Л .В., Братіщевої Л. А. при секретарі: Бондаренко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонд) соціального страхування від нещасних випадків на виробництві га професійних захворювань України в м. Кривому Розі надалі Фонд соціального страхування'' про відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги обгрунтував тим, що тривалий час працював у шкідливих умовах праці на шахтах ВАТ "КЗРК", що стало причиною професійного захворювання. Згідно висновку МСЕК від 14.04.2004 року йому встановлено 40% втрати професійної працездатності, тому просив суд стягнути з відповідача 70000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинскього районного суду м. Кривого Рогу від 30 жовтня 2006 року позов задоволений частково, з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_1 стягнуто у відшкодування моральної шкоди 20000 грн. В решті позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі ставить питання про зміну рішення суду, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Суд не прийняв до уваги, що позивачем не наданий висновок МСЕК про наявність факту спричинення йому моральної шкоди, судом не встановлено якими неправомірними діями заподіяна моральна шкода позивачу.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 подали заяву про слухання справи у їх відсутність.
Відповідач звернувся з письмовим клопотанням про відкладення справи, яке не підлягає задоволенню згідно вимог ч.1 ст.305 ЦПК України. Колегія суддів вважає, що причина неявки в суд представника відповідача не може бути визнана поважною.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час працював у шкідливих умовах праці на шахтах підприємства.
Згідно висновку МСЕК від 14.04.2004 року позивачу встановлено вперше 40% втрати професійної працездатності, що підтверджено при повторному огляді МСЕК від 06.06.2006 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано керувався ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Позивачу протипоказана фізична праця, він обмежений в пересуванні, роботі по дому, неодноразово проходить курс лікування стаціонарно, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача є безпідставними.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість захворювання, істотність вимушених змій у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Суд при постановлені рішення не врахував, що вперше позивачу встановлено 40% втрати працездатності, а також не врахував характер професійного захворювання позивача - радикулопатія попереково-крижова та інші захворювання, пов'язаних з ними фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.
За таких обставин, враховуючи, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності" надалі - Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування..."), не встановлений конкретний розмір моральної шкоди в разі стійкої втрати професійної працездатності, колегія суддів. з огляду на розмір моральної шкоди, встановлений ст. 34 вказаного Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування..." для випадків тимчасової втрати працездатності, беручи до уваги, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, конкретні обставини по справі, характер професійного захворювання, і пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 20000 грн. до 18000 грн..
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313- 314. 336 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30 жовтня 2006 року -змінити, зменшити розмір моральної шкоди з 20000 грн. до 18000 грн.
Рішення набирає законної сили с моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.