Ухвала

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 947/1707/20

провадження № 61-16591св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

зацікавлена особа - Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2020 року у складі судді Куриленко О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся з заявою, в якій просив встановити факт родинних відносин.

Заява мотивована тим, що з 24 травня 2000 року він зареєстрований як приватний підприємець. З цього ж часу на законних підставах проживає в Україні. Має місце постійної реєстрації за вказаною адресою. Разом з ним за вказаною вище адресою проживають члени сім`ї: дружина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 2000 року в Одесі проживає його рідний брат ОСОБА_5 .

Маючи намір отримати громадянство України, він подав необхідний пакет документів до ГУ Державної міграційної служби України в Одеській області, звідки отримав листа про необхідність надання документів, які б підтверджували, що вони є рідними братами, мають спільних батьків, оскільки дані про матір згідно діючого законодавства Ісламської республіки Афганістан не вписуються в свідоцтва про народження.

Враховуючи викладене просив, встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є повнорідним братом ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою підтвердження родинних стосунків для отримання громадянства України.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2020 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин задоволено.

Встановлено факт, згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є повнорідним братом ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою підтвердження родинних стосунків для отримання громадянства України.

Суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що факт родинних відносин підтверджується співпадінням їх прізвища, імені по-батькові, а також сімейними фотокартками, письмовими свідченнями матері заявника ОСОБА_6 , показами свідка ОСОБА_5 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року начальник ГУ ДМС України в Одеській області Погребняк О. подала касаційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що встановлення факту проживання на території України є спробою заявника уникнути процедури набуття чи прийняття до громадянства України згідно статті 9 Закону України «Про громадянство України».

Встановлення факту проживання станом на 1991 рік не стосується особистих прав заявника та ніяк не впливає на них.

Беручи до уваги, що розгляд заяви не захистить право, яке заявник вважає порушеним, породить певний судовий спір, зважаючи на те, що заява направлена на реалізацію права на оформлення ним громадянства України, яке заперечується та оспорюється Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області - вказує на наявний спір про право, який має вирішуватися у порядку позовного провадження. Проте, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та розглянув по суті заяву про встановлення факту за наявності цивільного спору про право.

Суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Викладеного у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 757/44694/17-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2021 року матеріали цивільної справи № 947/1707/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 січня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 757/44694/17-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

В постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 757/44694/17-ц (провадження № 61-14495св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що «заявником не надано доказів ініціювання питання щодо проведення процедури встановлення особи, а також доказів звернення заявника до міграційної служби із заявою про видачу паспорта замість втраченого, на підставі якої приймають рішення про відмову чи задоволення такої заяви, що буде відповідати Порядку, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для встановлення зазначеного факту, оскільки заявником не використано досудового врегулювання даного питання відповідно до Порядку. Крім того, процедура встановлення належності до громадянства України не повинна застосовуватися до заявника, так як він отримував паспорт громадянина України, про що він вказує у заяві».

В постанові від08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17 (провадження № 61-41323св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що «оскільки заявником не надано доказів того, що він звертався до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України із заявою та іншими документами для встановлення належності до громадянства України, або доказів того, що йому було відмовлено у встановленні належності до громадянства України, то апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява ОСОБА_7 про встановлення факту проживання на території України є передчасною».

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є повнорідним братом ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно свідоцтва про народження заявника ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , виданого головним управлінням з реєстрації населення Міністерства Внутрішніх Справ Ісламської Республіки Афганістан ім`я батька вказане ОСОБА_9 , ім`я діда вказане ОСОБА_10 , місце народження вказано Ненгархар .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мав громадянство Ісламської Республіки Афганістан, проте згідно ноти Міністерства закордонних справ ІРА № 1661-3 від 26.10.1391 (15.01.2013 року) йому надана позитивна відповідь на вихід з громадянства на підставі указу № 6093 від 04.10.1391 (24.12.2012 р.) Президента Ісламської Республіки Афганістан.

Згідно з свідоцтва про народження ОСОБА_5 № НОМЕР_5 , виданого головним управлінням з реєстрації населення Міністерства Внутрішніх Справ Ісламської Республіки Афганістан відносно ОСОБА_1 ім`я батька вказане ОСОБА_9 , ім`я діда вказане ОСОБА_10 , місце народження вказано Ненгархар .

ОСОБА_6 , жінка ОСОБА_9 , підтвердила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно, є її дітьми. Документ (афідевіт) було засвідчено нотаріусом Делі (Індія) Раджив Кумар, окружного магістрату (Схід) Уряду Національної столичної території Делі та апостильовано у відповідності до Гаазької Конвенції від 05 жовтня 1961 року

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1 зареєстрований з 18 квітня 2000 року як фізична особа - підприємець за адресою: АДРЕСА_1 .

09 лютого 2000 року ОСОБА_1 зареєстрований у Державному реєстрі фізичних осіб та отримав реєстраційний номер облікової картки платників податку НОМЕР_3 .

З метою отримання дозволу на імміграцію та прийняття громадянства України заявник звернувся з відповідною заявою до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області.

Листом від 19.12.2019 року вих. № 5100.4.5-18701/51.1-19 йому було повідомлено про необхідність надати документи, які підтверджують, що він та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є повно рідними братами та мають спільних батьків.

Позиція Верховного Суду

У пункті 5 частини першої статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Аналіз пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження закривається.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року в справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначено, що «під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин».

У справі, що переглядається, заявник звернувся з заявою про встановлення факту родинних відносин. Заявник зазначив, що з 24 травня 2000 року він зареєстрований як приватний підприємець. З цього ж часу на законних підставах проживає в Україні. Має місце постійної реєстрації за вказаною адресою. Разом з ним за вказаною вище адресою проживають члени сім`ї: дружина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2000 року в Одесі проживає його рідний брат ОСОБА_5 . Маючи намір отримати громадянство України, він подав необхідний пакет документів до ГУ Державної міграційної служби України в Одеській області, звідки отримав листа про необхідність надання документів, які б підтверджували, що вони є рідними братами, мають спільних батьків, оскільки дані про матір згідно діючого законодавства Ісламської республіки Афганістан не вписуються в свідоцтва про народження. Враховуючи викладене просив, встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є повнорідним братом ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою підтвердження родинних стосунків для отримання громадянства України.

У справі № 757/44694/17-ц заявник звернувся із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заявник зазначив, що народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим. По досягненню 16-тирічного віку йому було видано паспорт громадянина України. У травні 2007 року заявник працевлаштувався на роботу в ДП «Трансфорвардінг Плюс» де і працює до теперішнього часу, та переїхав на постійне місце проживання до міста Києва. У зв`язку з втратою паспорта громадянина України та неможливістю звернення до підрозділу Державної міграційної служби України за місцем реєстрації в АР Крим ОСОБА_15 просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на території України з 24 серпня 1991 року (момент проголошення незалежності України) і по теперішній час (по дату ухвалення рішення).

У справі № 654/3462/17 заявник звернувся із заявою про встановлення факту проживання в Україні. Заявник зазначав, що народився в місті Туманян Вірменської РСР. У 1983 році переїхав з Вірменії до України та з лютого 1983 року по теперішній час проживає на території Голопристанського району Херсонської області в селі Бехтери. У 1985 році закінчив Бехтерську середню школу та отримав атестат про середню освіту. З 1983 по 1991 роки працював у Побуткомбінаті в селі Бехтери Голопристанського району Херсонської області. Встановлення факту проживання в Україні необхідне для оформлення належності до громадянства України відповідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України».

Таким чином, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 757/44694/17-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17 та на які посилалася особа у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, до правовідносин, в справі, що переглядається.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У касаційній скарзі ГУ ДМС України в Одеській області зазначає, що судами неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Встановлення факту проживання на території України є спробою заявника уникнути процедури набуття чи прийняття до громадянства України згідно статті 9 Закону. Встановлення факту проживання станом на 1991 рік не стосується особистих прав заявника та ніяк не впливає на них. Також необхідно звернути увагу, що чинним законодавством України визначено порядок набуття громадянства. Суд першої інстанції не звернув увагу та розглянув по суті заяву про встановлення факту за наявності цивільного спору про право. Суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, вкладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 757/44694/17-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та постановах Верховного Суду України та на які посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме - застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 757/44694/17-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17. Оскільки суд касаційної інстанції зробив висновок про закриття касаційного провадження з підстав, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то відсутні підстави для висновку про те, що судом порушено норми процесуального права - частини третьої статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 260, 396, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження в справі № 947/1707/20 за касаційною скаргою Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов