Судове рішення #101074805

Постанова

Іменем України

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 742/981/18

провадження № 61-19842св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач-відповідач - ОСОБА_1 ,

відповідач-позивач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 квітня 2019 року у складі судді Бездідько В. М. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Скрипки А. А., Харечко Л. К. та касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Кантуром Олександром Анатолійовичем , на постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Скрипки А. А., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

29 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 , у якому просила визнати житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку кадастровий номер 7410700000:04:003:0217, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку та

Ѕ частину земельної ділянки площею 896 кв м. кадастровий номер 7410700000:04:003:0217, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, щосторони з 10 червня 2009 року по

23 березня 2018 року перебували в зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі, до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства в листопаді 2017 року, в інтересах сім`ї, було набуто спірне майно, а саме: земельна ділянка та збудований на ній житловий будинок з господарсько-побутовими за адресою: АДРЕСА_1 , який був зареєстрований на ім'я відповідача 04 лютого 2016 року. Після розірвання шлюбу сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, а тому позивач вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

17 квітня 2018 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому просив визнати за ним право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 10 червня 2009 року по

23 березня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 березня 2018 року шлюб між сторонами розірваний. Під час спільного проживання в шлюбі ними за спільно заощаджені грошові кошти придбано квартиру АДРЕСА_2 , яка була зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 12 серпня 2014 року. Після розірвання шлюбу досягти згоди щодо спільного користування і володіння спільним майном та взаємної згоди щодо його поділу з відповідачем не має можливості, тому ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 7410700000:04:003:0217, розміщених за адресою: АДРЕСА_1 об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 7410700000:04:003:0217, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розміщених за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами і земельна ділянка є спільним сумісним майном подружжя та підлягають поділу. Відхилив доводи ОСОБА_2 про будівництво спірного будинку його батьками для особистих потреб та лише формального оформлення даного будинковолодіння на нього. Вважав необґрунтованими посилання ОСОБА_2 на те, що земельна ділянка є його особистою приватною власністю і не підлягає поділу відповідно до положень частини другої статті 57 СК України, оскільки дана норма закону була доповнена пунктом 5 згідно із Законом № 4766-VI від 17 травня 2012 року, а спірну земельну ділянку приватизовано у 2010 році.

Визнав не доведеними посилання відповідача про те, що спірні будинок та земельна ділянка не можуть бути предметом поділу майна подружжя, оскільки будівництво відбувалося його батьком ОСОБА_3 та про усну домовленість між ними подарувати будинок після введення в експлуатацію та державну реєстрацію будинку, оскільки як на доказ вказаних обставин відповідач посилається лише на покази третьої особи ОСОБА_3 , який є близьким родичом відповідача за первісним позовом та зацікавлений у вирішенні справи на його користь. Зазначив, що надані квитанції не є підтвердженням, що будівельні матеріали, зазначені у квитанціях придбані саме для будівництва спірного житлового будинку.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд першої виходив з того, що ОСОБА_1 спростувала належними та допустимими доказами презумпцію рівності часток подружжя, довівши, що квартира АДРЕСА_2 придбана за її особисті кошти і є особистою приватною власністю. Грошові кошти ОСОБА_1 отримувала від своєї матері ОСОБА_5 , яка проживала в Іспанії та висилала донці на підшукування і придбання квартири.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 квітня 2019 року в частині позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя та в частині стягнутого судового збору скасовано.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя.

В іншій частині рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 квітня 2019 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд виходив з того, що подружжя має право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності та частки цього майна повинні бути рівними, але оскільки у набутті майна, а саме будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 подружжям, приймав участь батько відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_3 і це знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, вирішувати питання поділу цього майна без залучення до участі у справі ОСОБА_3 порушуєпроцесуальні права ОСОБА_3 та позбавляє права захищати свої права, як особи яка приймала участь у набутті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майна.

Зазначив про неправильне застосування судом першої інстанції частини другої статті 57 СК України щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки земельна ділянка підлягає поділу у випадку поділу об`єктів нерухомого майна, які на ній розміщені.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 . Виходив з того, що надана суду апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 копія договору купівлі-продажу від 12 серпня 2014 року про продаж ОСОБА_1 від імені своєї матері ОСОБА_5 , належної на праві власності Ѕ частини житлового будинку з належною частиною господарсько- побутових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 120 000,00 грн є належним та допустимим доказом, оскільки ОСОБА_1 особисто не приймає участі в судових засіданнях, перебуває за кордоном, її представник хоча і був обізнаний про особливості укладення договору купівлі-продажу зазначеної квартири та про джерело походження коштів на придбання спірної квартири, не мав доказів на підтвердження укладання зазначеного договору купівлі-продажу.

Дійшов висновку, що ОСОБА_1 підтверджено, що розрахунок з продавцем квартири ОСОБА_6 проведено за кошти, які вона отримала від своєї матері ОСОБА_5 , доказів наявності у колишнього подружжя коштів на придбання квартири суду не надано, як і не надано доказів написання розписки ОСОБА_7 про отримання ним коштів за продаж належної йому на праві власності 1/2 частин квартири

АДРЕСА_2 . Також відсутні докази на підтвердження про більшу вартість квартири.

Відхилив доводи апеляційної скарги щодо заяви ОСОБА_2 , написаної ним на ім`я нотаріуса при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири, з підстав, що до повноважень нотаріуса при посвідченні договору купівлі-продажу не входить перевірка достовірності інформації зазначеної в заяві.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

02 листопада 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили однобічність у дослідженні доказів порушуючи принципи цивільного процесу змагальності та диспозитивності визнали належним та допустимим доказом копію договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 12 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , який надано безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Зазначає, що обставини на які посилається представник позивача про те, що йому у серпні 2019 року лише стало відомо про укладений договір після ухвалення судом першої інстанції судового рішення і відмови нотаріуса у наданні письмового підтвердження укладення договору не відповідають дійсності, оскільки зі змісту запитів представника позивача до нотаріуса вбачається що адвокат Кантур О. А. у липні та серпні надсилав запити до приватного нотаріуса Колодуб С. М. для підтвердження укладення договору, копія якого мається в розпорядженні нотаріуса. Адвокат Кантур О. А. не обґрунтував чому він не заявив клопотання про витребування доказів в суді першої інстанції, а лише у суді апеляційної інстанції. ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції змінила свою позицію щодо походження коштів на придбання спірної квартири від продажу Ѕ частини будинку, висловлену в суді першої інстанції, зазначивши, що квартира придбана за кошти надіслані її матір`ю. У порушення норм процесуального права апеляційний суд прийняв докази та зміни підстави заперечень проти позову ОСОБА_2 (позивача за зустрічним позовом), встановив нові обставини, які не були предметом дослідження судом першої інстанції та змінив мотиви рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд не врахував, що договір купівлі-продажу спірної квартири укладено за згодою чоловіка та згідно заяви ОСОБА_2 від 12 серпня

2014 року, засвідченої нотаріусом, він дав згоду на придбання квартири і стверджував, що договір купівлі-продажу укладається в інтересах сім`ї і укладення цього договору відповідає їхньому дійсному та вільному волевиявленню, роз`яснено зміст статей 60, 65 СК України.

Суди не дали оцінку дійсній вартості спірної квартири, ОСОБА_1 приховала дійсну вартість квартири, яка становила 259 600,00 грн і саме ці кошти були сплачені подружжям.

Суди не встановили, що перераховані кошти від матері ОСОБА_1 - ОСОБА_9 є особистими коштами ОСОБА_1 . Зазначає, що частина перерахованих коштів витрачалась на утримання неповнолітньої сестри ОСОБА_1 - ОСОБА_10 та інші витрати.

04 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні первісного позову, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційним судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи, у порушення норм матеріального права суд необґрунтовано відійшов від презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуто в період шлюбу. Встановлені апеляційним судом обставини про те, що третя особа ОСОБА_3 придбав будівельні матеріали вартістю 33 901,00 грн не свідчать про дольову участь у будівництві, лише про придбання цих матеріалів в інтересах сім`ї сторін. Судом не надано належної оцінки тому, що спорудження будинку проводилось в інтересах сім`ї, для їх окремого проживання, на початку будівництва використовувались кошти сімейного бюджету, пізніше з коштів, отриманих від її матері.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що вирішення поділу майна є неможливим, оскільки ОСОБА_3 , який приймав участь набутті спірного будинку та земельної ділянки не залучений до участі у справі, як сторона у справі, залучення до участі у справі в якості третьої особи звужує його процесуальні права та позбавляє права захищати свої права, як особи, яка приймала участь у набутті сторонами майна так як законодавством не заборонено звертатись третій особі звертатись з позовом про захист свого невизнаного або порушеного права, ОСОБА_3 як особа, яка приймала участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування понесених нею витрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вона надавала не безоплатно. Висновок апеляційного суду суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду

від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17.

Позовна вимога щодо поділу земельної ділянки на якій розташовані будинок та господарській споруди приватизована відповідачем у 2010 році і на ній зведено спірний будинок, тому не може бути приватною власністю, а є спільною сумісною власністю подружжя підлягає задоволенню, згідно з частиною четвертою статті 120 ЗК України та частини першої статті 377 ЦК України право власності на спірну земельну ділянку підлягає розподілу пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку.

Короткий зміст відзиву

02 грудня 2019 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) ОСОБА_3 надіслав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, зважаючи на те, що спірний житловий будинок побудованим ним та його дружиною за спільні грошові кошти, матеріали справи містять докази про те, що земельна ділянка виділена йому для будівництва будинку як учаснику бойових дій, але оскільки ним використано право безоплатної приватизації та її виділ, прийнято рішення за погодженням з ОСОБА_2 , що дозвільні документи на виділ цієї земельної ділянки і будівництво будинку будуть оформлятись на нього, а після реєстрації права власності на будинок, він відчужить його ОСОБА_3 за договором дарування. ОСОБА_3 особисто придбавав будівельні матеріали та здійснював будівництво будинку з літа

2010 року, не заперечує факт допомоги сина ОСОБА_2 за його особисті кошти і за його дорученням. Позивач ОСОБА_1 фактично не допомагала у будівництві будинку, перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною. Сторони постійно проживали в будинку ОСОБА_3 до припинення спільного проживання в 2015 році.

02 грудня 2019 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні первісного позову залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що факт будівництва спірного житлового будинку в інтересах сім`ї не відповідає дійсності і спростовується належними та допустимими доказами, так як будинок побудований батьками ОСОБА_2 за їх спільні кошти. Батьки відповідача мали стабільний і постійний дохід, всі ці кошти спрямовувались на будівництво будинку, який будувався з літа 2010 року, придбання батьками будівельних матеріалів і обладнання для будівництва житлового будинку, підтверджується матеріалами справи. У сторін були відсутні грошові кошти для здійснення будівництва будинку тобто не мали можливості побудувати такий будинок, що підтверджує, що будівництво будинку здійснювали батьки відповідача, як встановлено судами, сторони, як подружжя не мали грошових коштів на будівництво будинку. Спірна земельна ділянка не підлягає поділу, оскільки отримана ним безоплатно і лише формально, а тому і право спільної сумісної власності на земельну ділянку не виникло.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано справу із суду першої інстанції. Вирішено питання щодо зупинення дії рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Фактичні обставини справи

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб

10 червня 2009 року.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Відповідно до Державного акту Серія ВИ № 673374 виданого 22 березня

2010 року на ім`я ОСОБА_2 , рішенням 69 сесії

5 скликання Прилуцької міської ради від 29 жовтня 2009 року останньому було виділено у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд земельну ділянку площею 0,0896 га у межах згідно з планом по АДРЕСА_1 .

Рішенням № 261 від 08.06.2010 року виконавчого комітету Прилуцької міської ради ОСОБА_2 затверджено та надано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки на будівництво житлового будинку з поверхом мансардного типу по АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд належить ОСОБА_2 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 673374 від 22.03.2010 року.

Суди встановили, що спірна квартира АДРЕСА_2 була придбана за 149 000,00 грн, які сплачено покупцем ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 мала власні грошові кошти, які вона отримувала від своєї матері ОСОБА_9 , яка проживала в Іспанії та висилала донці саме на підшукування і придбання спірної квартири.

Дані обставини підтверджені дослідженими в судовому засіданні заявами на отримання переказу від ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_1 на сума 4 800,00 євро, що еквівалентні близько 83 955,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 одноособово здійснювала обмін валюти євро на гривні з валюти, яка надходила їй від матері та заощаджувалась окремо від сімейного бюджету на придбання квартири (на загальну суму 117 955,00 грн).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 було виготовлено 10 квітня 2015 року.

04 лютого 2016 року право власності на спірний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_2 .

Також судами встановлено, що сторони не заперечують, що основна частина будівництва будинку по АДРЕСА_1 відбувалась в 2010 році.

ОСОБА_2 надав документи, що підтверджують придбання його батьком ОСОБА_3 (третьою особою у справі) будівельних матеріалів за період 2010-2012 років, 2014 року та документи, що підтверджують доходи, отримані ОСОБА_3 за 2010-2012 роки.

ОСОБА_1 не надала доказів на спростування цих обставин. Крім того, представник ОСОБА_1 не заперечував, що батько ОСОБА_2 надавав допомогу в будівництві будинку.

ОСОБА_1 отримано від матері кошти через систему WESTERN UNION кошти в сумі 2014 році - 5 990,00 грн, в 2015 році - 1 100,00 грн ( а. с. 20-48)/

На підтвердження сплати коштів за квартиру ОСОБА_1 надано розписки продавця квартири ОСОБА_6 про отримання останнім коштів у сумі

64 000,00 грн від 12 серпня 2014 року та на суму 28 липня 2014 року на суму 3 600,00 грн.

На підтвердження факту наявності у ОСОБА_1 особистих коштів для придбання спірної квартири суд апеляційної інстанції послався на надану її представником під час апеляційного розгляду справи копію договору купівлі продажу від 12.08.2014 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (продавець квартири АДРЕСА_2 ) про продаж ОСОБА_1 , від імені своєї матері ОСОБА_5 , належної на праві власності 1/2 частини житлового будинку з належною частиною господарсько- побутових будівель, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 вартістю 120 000,00 грн.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційних скарг з таких підстав.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Згідно частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов і відмовляючи в задоволенні зустрічного, виходив з того, що спірні житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами і земельна ділянка є спільним сумісним майном подружжя, а спірна квартира є особистою власністю ОСОБА_1 .

Скасовуючи зазначене рішення суду першої інстанції в частині вимог

ОСОБА_1 про поділ спірного житлового будинку і земельної ділянки, на якій він розміщений, та відмовляючи в цій частині позову, виходив з того, що не залучений до участі у справі як співвідповідач батько відповідача

ОСОБА_3 , який придбавав будівельні матеріали та приймав участь у будівництві будинку. Залишаючи зазначене рішення суду без змін в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції вважав доведеним факт придбання ОСОБА_1 спірної квартири за особисті кошти, отримані нею від матері.

З наведеними висновками судів першої і апеляційної інстанції колегія суддів не може погодитись з таких підстав.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (пункт 1 частини першої статті 264 ЦПК України).

У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення (пункти 1 і 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України.

У справі встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_2 придбана на ім`я ОСОБА_1

12 серпня 2008 рокуза 149 000,00 грн.

Стороною позивача на підтвердження факту придбання цієї квартири за особисті кошти отримані нею від матері, ОСОБА_1 , надала копії квитанції про здійснення валютно-обмінних операцій 500 євро на 8500 грн від 12 серпня 2014 року; 350 євро на 5985 грн від 18 серпня 2014 року; 500 євро на 8500 грн від 12 серпня; 500 євро на 8172,57 грн від 03 жовтня 2014 року; 350 євро на 5985 грн від 18 серпня 2014 року; 1000 євро на 16050 грн від 30 липня 2014 року; 400 євро від 05 травня 2014 року; 400 євро на 6960 грн від13 серпня 2014 року 3500 євро на 59 675 грн від 12 серпня 2014 року; заяв на отримання переказу:; на 700 євро від 18 серпня 2014 року; на 300 євро від 14 серпня 2014 року; на 300 євро

від 18 червня 2014 року; на 300 євро від 14 серпня 2014 року; на 500 євро

від 10 червня 2014 року; на 700 євро від 4 липня 2014 року; на 300 євро

від 26 грудня 2014 року; на 300 євро від 23 травня 2014 року; на 500 євро

від 02 квітня 2014 року; на 500 євро від 05 березня 2014 року; на 300 євро

від 25 січня 2014 року (а. с. 170-180 т. 1).

Вказані операції вчинені до дня, в день і після укладення договору купівлі-продажу спірної квартири.

Суд першої інстанції всупереч вимогам наведених норм процесуального права, зробивши висновок про наявність у ОСОБА_1 достатніх коштів, отриманих від матері, на купівлю спірної квартири, не оцінив кожний з наведених документів на предмет того, чи є вони належними доказами щодо підтвердження факту придбання спірної квартири за особисті кошти позивача.

Апеляційний суд не звернув уваги на зазначені порушення норм процесуального права, не виправив зазначеного недоліку.

Крім того, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про необхідність залучення до участі у справі як співвідповідача батька ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 , не врахував, що спірний житловий будинок розпочатий і закінчений будівництвом під час перебування сторін у шлюбі, а тому учасниками спору щодо поділу цього нерухомого майна є подружжя, оскільки діє презумпція спільної власності подружжя на майно, набуте у шлюбі. Треті особи, зокрема батько одного із подружжя, може бути стороною спору при умові пред`явлення ним окремого позову щодо визнання за ним права власності на спірне майно. За відсутності такого позову висновок апеляційного суду про необхідність залучення до участі у справі, що розглядається, як співвідповідача батька відповідача (одного з подружжя) є помилковим.

Помилково відмовивши в первісному позові з підстав незалучення належного відповідача у справі, суд апеляційної інстанції фактично не переглянув по суті оскаржене рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

За таких обставин оскаржену постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими

в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення

з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , подану її представником Кантуром Олександром Анатолійовичем , задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Чернігівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація