ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

09 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/17561/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача:  Шальєвої В.А.

суддів:                           Білак С.В., Олефіренко Н.А.,     

секретар судового засідання Солодкова К.А.

за участі представника позивача Акімової М.Д.

представника відповідача Любінецької Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 р. (суддя Маковська О.В., повне судове рішення складено 22.03.2021 р.) в справі № 160/17561/20 за позовом Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом  до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі – НКРЕКП)  про визнання протиправним та скасування пункту 1 постанови від 16.12.2020 р. № 2499 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року № 1141» в частині внесення змін в підпункт 26 пункту 1 постанови НКРЕКП від 16.06.2016 р. № 1141, а саме Комунальному підприємству «Кривбасводоканал» зі структурою, наведеною в додатку 26 до цієї постанови:

а) на централізоване водопостачання:

споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 5,36 грн. за 1 куб. м. (без податку на додану вартість);

споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 11,22 грн. за 1 куб. м. (без податку на додану вартість);

б) на централізоване водовідведення:

споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 1,11 грн. за 1 куб. м. (без податку на додану вартість);

споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 6,10 грн. за 1 куб. м. (без податку на додану вартість).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано пункт 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16.12.2020 №2499 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року №1141», в частині внесення змін в підпункт 26 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року №1141, а саме: Комунальному підприємству «Кривбасводоканал» зі структурою, наведеною в додатку 26 до цієї постанови:

а) на централізоване водопостачання:

споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 5,36 грн. за 1 куб. м. (без податку на додану вартість);

споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 11,22 грн. за 1 куб. м. (без податку на додану вартість);

б) на централізоване водовідведення:

споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 1,11 грн. за 1 куб. м. (без податку на додану вартість);

споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 6,10 грн. за 1 куб. м. (без податку на додану вартість).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що висновок суду першої інстанції  про неврахування НКРЕКП окремих статей витрат в структурі тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення позивача є неправильним. Судом першої інстанції неправильно застосоване пункт 2.3 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженого постановою НКРЕКП від 10.03.2016 р. № 302. Позивачем подано до заяви про встановлення тарифів на 2021 рік річний план ліцензованої  діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на 12 місяців з 01.01.2021 р. від 28.05.2020 р., погоджений директором департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, а в подальшому подано скоригований річний план від 25.11.2020 р., який містив інші показники щодо загального обсягу водопостачання та водовідведення. Проте річний план від 25.11.2020 р. не погоджений органами місцевого самоврядування, тому його показники не могли бути застосовані при розрахунку тарифу.

Показники річного плану від 28.05.2020 р. не могли вважатися економічно обґрунтованими, оскільки показники були вищими ніж аналогічні показники звітного періоду, дані якого використовуються в розрахунках при встановленні тарифів на плановий період (абз. 5 п. 13. Порядку № 302). Врахування таких показників призвело б до зменшення розрахункової реалізації послуг та необґрунтованого збільшення розміру тарифів для населення, та не могли бути взяти до уваги.

При встановленні тарифів взято враховані втрати води на рівні 24,22% від піднятої води, інформація про які надавалась позивачем у звіті № 6-НКРЕКП, тому вважає, що дії відповідача по врахуванню втрат води відповідають вимогам Порядку № 302.

Стосовно статті витрат, пов`язаної з використанням електроенергії, апелянт зазначає, що відповідно до пп. 1 п. 3.1 Порядку № 302 в тарифах на 2021 рік враховано фактичні обсягу звітного періоду – 2019 року, а також  вартість електричної енергії,  цін на ринку,  фактичний обсяг споживання за попередні періоди або на підставі прогнозу НКРЕКП (в цьому випадку – враховано прогнозовану ціну з урахуванням цін на ринку). Ліцензіат у розрахунку витрат на електроенергію врахував максимальну ціну купівлі, яка значно перевищує середньозважену ціну та не може бути врахована НКРЕКП у розрахунку витрат на електроенергію.

Щодо статті витрат на ремонт основних засобів зазначає, що оскільки фактичні витрати на ремонт значно менші за враховані в тарифах,  застосовано  п. 2.8 Порядку № 302, та враховані фактичні витрати звітного періоду.

Щодо статті витрат на оплату праці вказує про неправильний висновок суду першої інстанції про необхідність врахування показників саме штатної чисельності працівників, адже  прогнозована чисельність працівників  (3165) значно перевищує фактичну чисельність (2495). При встановлені тарифів на 2021 рік враховано чисельність з урахуванням фактичної чисельності працівників відповідно до звіту № 8-НКРЕКП за третій квартал 2020 року з урахуванням сумісників.

Стосовно статті витрат по відрахуванню коштів первинним профспілковим організаціям  на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу зазначає, що відповідач на міг врахувати  в тарифі кошти, які не обґрунтовані підтверджуючими документами, адже позивачем не надавався колективний договір.

При встановленні тарифу на 2021 рік вилучені суми коштів, передбачені постановами НКРЕКП від 06.10.2019 р. № 2636 та від 19.08.2020 р. № 1583, які не оскаржені.

Вважає доведеним факт використання позивачем амортизаційних відрахувань у 2019 році за нецільовим призначенням на суму 27  472,58 тис. грн. без податку на додану вартість, а також не дотримання позивачем  затвердженої структури тарифів, що й стало підставою для вилучення зі структури тарифу коштів в розмірі 169  025,97 грн. (без податку на додану вартість).

Стосовно врахування постанови від 06.12.2019 р. № 2636, якою накладено штраф за порушення ліцензійних умов, вважає неправильним висновок суду першої інстанції, що вилучення із повної собівартості послуг  у тарифах на 2021 рік суми штрафу є необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

          В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

          Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників  учасників справи, перевіривши  законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

          Судом першої інстанції встановлено, що НКРЕКП прийнято постанову від 16.12.2020 №2499 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року №1141», згідно з якою підпункт 26 пункту 1  постанови НКРЕКП від 16.06.2016 №1141 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення»  викладено у новій редакції, а саме: КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» зі структурою, наведеною в додатку 26 до цієї  постанови:

а) на централізоване водопостачання:

споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері Централізованого водопостачання та водовідведення, - 5,36 грн. за 1 куб. м (без ПДВ);

споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 11,22 грн. за 1 куб. м (без ПДВ);

б) на централізоване водовідведення:

споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 1,11 грн. за 1 куб. м (без ПДВ);

споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 6,10 грн. за 1 куб. м (без ПДВ);

Таким чином, зазначеною постановою для КП «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» з 01.01.2021 встановлюються нові тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.

18.11.2020 на засіданні НКРЕКП, яке проводилось у формі відкритого слухання, схвалено проект рішення НКРЕКП - постанови «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року №1141» щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення на 2021 рік, зокрема, для КП «Кривбасводоканал», який опубліковано Регулятором на офіційному вебсайті НКРЕКП.

07.12.2020 та 08.12.2020 проведено відкрите обговорення проекту постанови НКРЕКП щодо встановлення підприємству тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на 2021 рік, що оформлено відповідним протоколом відкритого обговорення (слухання), схваленого 18.11.2020 на засіданні НКРЕКП, проекту постанови НКРЕКП «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року №1141», щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на 2021 рік КП «Кривбасводоканал».

Протокол відкритого обговорення разом з таблицею узгоджених пропозицій  оприлюднено на офіційному вебсайті Регулятора.

          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недотримання НКРЕКП Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженого  постановою НКРЕКП від 10.03.2016 р. №302,  без врахування всіх економічно обґрунтованих витрат при встановленні тарифів позивача на централізоване водопостачання та водовідведення на 2021 рік.

Суд визнає приведений висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що основним видом діяльності КП «Кривбасводоканал» (ЄДРПОУ 03341316) є збір, очищення та постачання води.

          НКРЕКП 16.12.2020 р. прийнято постанову  №2499 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року №1141»,  якою підпункт 26 пункту 1  постанови НКРЕКП від 16.06.2016 р. №1141 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення»  викладено у новій редакції, а саме: КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» зі структурою, наведеною в додатку 26 до цієї  постанови:

а) на централізоване водопостачання:

споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері Централізованого водопостачання та водовідведення, - 5,36 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ);

споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 11,22 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ);

б) на централізоване водовідведення:

споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 1,11 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ);

споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 6,10 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ).

Відповідно, цією постановою КП «Кривбасводоканал» з 01.01.2021 р. Регулятором встановлено нові тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.

          Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання дотримання Регулятором порядку формування тарифів та  обґрунтованості встановлених на 2021 рік тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.  

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 р. № 1540-VIII (далі – Закон № 1540-VIII).

Статтею 1 Закону  № 1540-VIII встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Сфера діяльності Регулятора визначена у статті 2 Закону   № 1540-VIII, відповідно до частини першої  якої регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема  у сфері комунальних послуг діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами) (пункт 2).

За змістом пункту 3 частини другої статті 3 цього Закону регулятор здійснює державне регулювання шляхом  формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

Правові засади державного регулювання у сфері комунальних послуг визначає Закон України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 р. № 2479-VI (далі – Закон № 2479-VI), статтею 10 якого визначено, що тарифи на комунальні послуги формуються суб`єктами природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до цього Закону.

Тарифи на комунальні послуги суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.

Встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не допускається і може бути оскаржено в суді.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою, визначає Закон України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» від 10.01.2002 р. № 2918-III (далі – Закон № 2918-ІІІ), статтею 23 якого, серед іншого, встановлено, що до прав підприємств питного водопостачання та централізованого водовідведення відноситься розроблення і подання на затвердження уповноваженим органам тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення з їх обгрунтуванням.

          Згідно зі статтею 32 Закону № 2918-ІІІ тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об`єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.          

Механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для суб`єктів природних монополій, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, ліцензування якої здійснюється НКРЕКП, визначає Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.03.2016 р.   № 302 (у редакції постанови НКРЕКП від 14.03.2019 р. № 339), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.04.2016 р. за № 593/28723 (далі – Порядок  № 302).

          За змістом пункту 1.2 Порядку № 302 цей Порядок застосовується під час установлення НКРЕКП тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для суб`єктів природних монополій, зазначених у пункті 1.1 цієї глави, та поширюється на цих суб`єктів під час розрахунку таких тарифів.

          Враховуючи, що відповідачем в апеляційній скарзі приведено конкретні підстави незгоди із рішенням суду першої інстанції, суд вважає за необхідне надати аналіз кожної з таких підстав.  

Так, апелянтом вказано, що  судом першої інстанції неправильно застосовано пункт 2.3 Порядку № 302 в тій частині, що показники поданого позивачем Річного плану ліцензованої діяльності від 25.11.2020 року не могли бути застосовані НКРЕКП при розрахунку тарифу, так як його не було погоджено органами місцевого самоврядування;  втрати води визначені на рівні 27,896%, а не 24,22%, як зазначено у звіті №6-НКРЕКП «Звітні та розрахункові данні про обсяги діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення» щодо обсягів втрати води за 2019 рік.

Пунтом 2.3 Порядку № 302 визначено, що річні плани ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення складаються окремо за видами такої діяльності (централізоване водопостачання, централізоване водовідведення) на підставі фактичних за останні п`ять років та прогнозованих обсягів централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з урахуванням укладених зі споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів, зокрема:

зміни обсягів централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення в результаті економічного розвитку населеного пункту;

здійснення заходів щодо зменшення обсягу витрат на технологічні потреби у питній воді та її втрат у процесі виробництва і транспортування, оснащення приладами обліку використання водних ресурсів, виробництва та реалізації питної води, підвищення вимог щодо якості послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення;

удосконалення технологічних процесів підйому та/або подачі води, транспортування та очищення води і стічних вод у результаті автоматизації та механізації виробництва, заміни мереж і обладнання, застосування енергозберігаючих технологій;

підвищення рівня організації виробництва та поліпшення умов праці у зв`язку з удосконаленням операційно-виробничого планування, систем управління, поліпшенням матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності та з урахуванням вимог щодо економії паливно-енергетичних ресурсів.

Річні плани ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення погоджуються в установленому законодавством порядку.

Загальний обсяг втрат та витрат питної води, що враховується при складанні річних планів ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, не має перевищувати рівнів, установлених законодавством.

          Судом встановлено, що позивачем у період надання зауважень та пропозицій до проекту постанови НКРЕКП «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 червня 2016 року №1141» надано НКРЕКП скоригований та погоджений з органами місцевого самоврядування річний план, в якому фактична реалізація за останні 12 місяців з централізованого водопостачання складає 60 594,04 тис. куб.м., з централізованого водовідведення складає 36 971,49 тис. куб.м., що є обґрунтованим показником планової реалізації на 2021 рік.

Річний план розраховано відповідно до пункту 2.3. Порядку № 302, на підставі фактичних даних за останні п`ять років, за якими середньорічний обсяг втрати питної води після II підйому склав 29,347%.

В річному плані ліцензованої діяльності втрати з системи подачі та розподілу води (ПРВ) після II підйому  визначені на рівні 27,896%, що не перевищує розмір, затверджений постановою НКРЕКП від 13.12.2019 р. №2840 «Про встановлення індивідуальних технологічних нормативів використання питної води КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «КРИВБАСВОДОКАНАЛ».

При цьому реалізацію  розраховано на рівні прогнозованих обсягів реалізації з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з урахуванням укладених договорів зі споживачами та фактичних обсягів за останні 12 місяців (листопад 2019 року - жовтень 2020 року).

Відповідно, судом не встановлено підстав для неврахування НКРЕКП скоригованого та погодженого з органами місцевого самоврядування річного плану ліцензованої діяльності від 25.11.2020 р.

За позицією апелянта, стосовно статті витрат, пов`язаної з використанням електроенергії,  відповідно до пп. 1 п. 3.1 Порядку № 302 в тарифах на 2021 рік враховано фактичні обсягу звітного періоду – 2019 року, а також  вартість електричної енергії,  цін на ринку,  фактичний обсяг споживання за попередні періоди або на підставі прогнозу НКРЕКП (в цьому випадку – враховано прогнозовану ціну з урахуванням цін на ринку). Ліцензіат у розрахунку витрат на електроенергію врахував максимальну ціну купівлі, яка значно перевищує середньозважену ціну та не може бути врахована НКРЕКП у розрахунку витрат на електроенергію.

У пункті 1.3 Порядку № 302 приведено визначення термінів, які вживаються у цьому Поряку. Зокрема, тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення - вартість одиниці (1 куб. м) централізованого водопостачання чи централізованого водовідведення відповідної якості як грошовий вираз суми планованих економічно обґрунтованих витрат, планованого прибутку, коригування витрат базового та звітного періоду (компенсація або зменшення витрат) та зменшення складових тарифу, що передбачалися для здійснення заходів інвестиційної програми.

Відповідно до абзацу першого підпункту 1 пункту 3.1 Порядку №302 до складу планованої виробничої собівартості включаються прямі матеріальні витрати, зокрема, витрати, пов`язані з використанням електричної енергії (у тому числі реактивної та активної) для технологічних потреб, що визначаються виходячи з обсягів підйому та/або подачі води, пропускання стічних вод, їх очищення, норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, установлених відповідно до галузевих нормативів та вимог законодавства, з урахуванням фактичного обсягу споживання за попередні періоди, планованого ефекту від виконання заходів з енергозбереження, у тому числі за енергосервісними договорами для здійснення комплексу енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів, спрямованих на скорочення споживання та/або витрат на оплату паливно-енергетичних ресурсів, заходів інвестиційної програми, особливостей технологічних процесів, які застосовуються на відповідному підприємстві, та цін на електричну енергію у планованому періоді, що визначаються з урахуванням положень  пункту 2.1  глави 2 цього Порядку або на підставі прогнозу НКРЕКП.

Пунктом 2.7. Порядку № 302 передбачено, що планування витрат здійснюється із застосуванням нормативного методу на підставі державних і галузевих нормативів використання матеріальних, у тому числі паливно-енергетичних, ресурсів, норм з оплати праці, нормативів витрат з управління та обслуговування виробництва з урахуванням фактичних показників попередніх періодів та прогнозу індексу цін виробників промислової продукції на базовий та планований періоди відповідно до пункту 2.1 цієї глави.

Витрати, об`єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих витрат за попередні періоди на підставі кошторисів.

Отже,  основним методом планування витрат є нормативний метод  на підставі державних і галузевих нормативів використання паливно-енергетичних ресурсів, який може коригуватися на підставі фактичних показників попередніх періодів, а не одного періоду.

Позивачем питомі показники визначаються відповідно до Методики розрахунку норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №449 від 03.09.2012 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.09.2021 р. за № 1606/21918 (далі – методика).

Приведена методика встановлює систему розрахунків норм питомих витрат, а також оцінки ефективності використання електричної і теплової енергії.

Відповідно до пункту 11  методики норми питомих витрат КП «Кривбасводоканал» розробляються розрахунково-аналітичним методом для умов експлуатації насосного і компресорного обладнання та розрахунково-статистичним методом для інших виробничих процесів.

Таким чином, розрахунок кількості електроенергії має здійснюватися з урахуванням затвердженої загальновиробничої норми питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для КП «Кривбасводоканал», які  зазначені у листі позивача №5112 від 15.06.2020 р. у відповідь на  лист НКРЕКП №23/19.21-20 від 02.04.2020 р.

При цьому суд вважає обґрунтованою позицію позивача, що розрахунок витрат на електроенергію має затверджуватися з урахуванням зростання на 2021 рік тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання, тарифів на передачу електроенергії відповідно до постанов НКРЕКП  від 09.12.2020 р., від 18.11.2020 р. №2124, тарифу на здійснення операцій купівлі-продажу на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку та прогнозу ціни закупки електроенергії на ринку, розрахованою по діючим price caps (постанова №766 від 08.04.2020 в редакції постанови №1526 від 06.08.2020 р.).

Доводи апелянта стосовно того,  що прогнозована ціна закупівлі електричної енергії  на ринках у 2021 році становить на рівні 1,5653 грн/кВт год (без податку на додану вартість), а не 1,77513 як враховує позивач, суд визнає помилковими, враховуючи, що до структури основної ціни закупівлі електричної енергії КП «Кривбасводоканал» входить не лише ціна на ринку «на добу наперед», а й ціна на внутрішньодобовому ринку та балансуючому ринку.

Відповідачем не спростовано доводів позивача, що враховуючи дефіцит пропозиції електроенергії у пікові годину, ціна на ринку «на добу наперед» досягає максимальних значень (price caps), а обсяг електроенергії, отриманої для врегулювання небалансів, зростає, що в результаті впливає на формування середньозваженої ціни у бік збільшення, як й не спростовано такого доводу, що за інформацією, оприлюдненої на офіційному сайті Оператора ринку, середньозважена ціна ринку «не добу вперед» в обсязі електроенергії  за січень 2021 р. є значно вищою, аніж 1,36938 грн/кВт.год без податку на додану вартість.

Суд у цьому питанні погоджується з позицією позивача,  що середньозважена ціна, оприлюднена Оператором ринку, розраховується по відношенню до усього погодинного обсягу акцептованої електроенергії на ринку «надобу вперед» в обсязі  електроенергії,  тому середньозважена ціна з урахуванням погодинного обсягу споживання КП «Кривбасводоканал» може бути різною,  адже враховуючи специфіку підприємства, найбільші обсяги споживання припадають на пікові години з найвищою ціною.

Судом враховується, що  відповідно до інформації, оприлюдненої на офіційному сайті Оператора ринку, станом на 10.02.2021 р. середньозважена ціна ринку «на добу вперед»  в обсязі електроенергії  за лютий 2021 р. становила 1,70249 грн/кВт.год без податку на додану вартість та мала тенденцію до зростання.

Відповідно, основна складова ціни електроенергії є  вищої, ніж 1,5653 грн/кВт.год без податку на додану вартість, що пропонувалась НКРЕКП.  

Також слід зазначити, що ціна закупівлі електричної енергії обов`язково включає в себе, окрім ціни на ринку «на добу вперед», ціну на балансуючому ринку, що призводить до збільшення  середньорічного значення.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що основна складова ціни електричної енергії, встановленої постановою НКРЕКП від 08.04.2020 р. №766 зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 29.07.2020 р. №1496, у розмірі 1,77513 грн/кВт.год при встановлені тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення на 2021 рік є  обґрунтованою.

Наступним доводом відповідач зазначає,  що оскільки фактичні витрати на ремонт основних засобів значно менші за враховані в тарифах,  застосовано  п. 2.8 Порядку № 302, та враховані фактичні витрати звітного періоду.

Пунктом 2.8 Порядку № 302 передбачено, що до повної планованої собівартості централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення включаються витрати на ремонт основних засобів (окрім витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигід від їх використання відносно первісно очікуваних та, відповідно, збільшують їх первісну вартість) з урахуванням витрат базового та звітного періоду, планів попереджувальних ремонтів, проектно-кошторисної документації або кошторисів.

Судом встановлено, що позивачем надано НКРЕКП разом з зауваженнями від 27.11.2020 р.  розрахунок витрат на ремонти на економічно обґрунтованому рівні та розрахованих відповідно до 2.8 Порядку № 302, який становить  84 160,9 тис.грн., а також відповідні документи на підтвердження розрахунку,  у тому числі  проектно-кошторисну документацію, для підтвердження таких витрат.

Враховуючи незадовільний стан комунікацій внаслідок непроведенняя ремонту основних засобів, нагальну потребу у такому ремонті у наступних періодах, а також те, що об`єм ремонтних робіт  визначається саме підприємством, виходячи з потреб,  а не фактичних об`ємів ремонтів, що були проведені в попередні періоди, суд погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність врахування НКРЕКП фактичних витрат 2019 року при визначенні структури тарифів на 2021 рік.

Апелянтом також зазначено про неправильний висновок суду першої інстанції про необхідність врахування показників саме штатної чисельності працівників, адже  прогнозована чисельність працівників  (3165) значно перевищує фактичну чисельність (2495). При встановлені тарифів на 2021 рік враховано чисельність з урахуванням фактичної чисельності працівників відповідно до звіту № 8-НКРЕКП за третій квартал 2020 року з урахуванням сумісників.

За змістом підпункту 2 пункту 3.1 Порядку № 302 до складу планованої виробничої собівартості включаються  прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення) відповідно до Закону України «Про оплату праці»:

основна заробітна плата виробничого персоналу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування), тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців;

додаткова заробітна плата за працю понад установлені норми, трудові досягнення, особливі умови праці у вигляді доплат і надбавок до тарифних ставок і окладів (доплата за роботу у важких та шкідливих умовах, надурочний час, святкові, неробочі та вихідні дні, нічний час, класність, керівництво бригадами, інші виплати, встановлені законодавством), премій, пов`язаних з виконанням виробничих завдань і функцій, та компенсаційних виплат (виплати за невідпрацьований час, включаючи основні та додаткові відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, інші виплати, встановлені законодавством);

інші заохочувальні та компенсаційні виплати виробничому персоналу (винагороди за підсумками роботи за рік, вислугу років у галузі, інші виплати, встановлені законодавством).

Планування витрат на оплату праці для включення до тарифів здійснюється в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб, інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством, з урахуванням положень генеральної та галузевої угод, колективного договору.

За наявності показників прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, встановлених у Державному бюджеті на планований рік, при формуванні та встановленні тарифів використовуються зазначені показники.

У разі відсутності встановлених на планований період показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати використовуються аналогічні показники, чинні на кінець базового періоду, до яких застосовується прогноз індексу споживчих цін (у середньому до попереднього року) на планований період. За наявності прогнозу індексу споживчих цін (у середньому до попереднього року) за декількома сценаріями застосовується його найменший розмір. У разі відсутності прогнозу індексу споживчих цін (у середньому до попереднього року) на планований період або якщо його значення менше або дорівнює 100 %, для визначення прогнозних значень прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати може використовуватися прогноз індексу споживчих цін   (у середньому до попереднього року) за базовий період.

Якщо рівень середньої заробітної плати в розрахунку на одного штатного працівника регіону (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) або одного штатного працівника, зайнятого у промисловості регіону, на території якого здійснюється діяльність ліцензіата, перевищує розмір, розрахований в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством, з урахуванням положень генеральної та галузевої угод, колективного договору, допускається планування витрат на оплату праці для включення до тарифів із забезпеченням рівня середньої заробітної плати в розрахунку на одного штатного працівника регіону (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) або одного штатного працівника, зайнятого у промисловості регіону, на території якого здійснюється діяльність ліцензіата, з урахуванням розміру фіксованої індексації витрат на оплату праці на планований період.

Судом встановлено, що позивачем розраховано штатну чисельність підприємства у 2021 році у кількості 3165 робітників по ліцензованій діяльності згідно з розділом 2 та 3 Порядку №302 відповідно до встановлених норм тривалості робочого часу, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №39 від 06.06.1997 р. «Про затвердження норм обслуговування та нормативів чисельності працівників, зайнятих на роботах з експлуатації мереж, очисних споруд, насосних станцій водопровідно-каналізаційних господарств та допоміжних об`єктів на них» та інших законодавчих актів.

Штатна чисельність працівників КП «Кривбасводоканал», зайнятих у сфері централізованого водопостачання та водовідведення станом на 01.12.2020 р., складає 3172,65 штатних одиниць.

За позицією позивача,  підприємство в 2021 році мало намір повністю укомплектувати штат, підтвердженням чого є вже придбанні у рамках інвестиційної програми 2019 року 10 аварійних автомобілів, під які необхідно додатково 40 водіїв, 9 автослюсарів, а також для формування аварійних бригад необхідно заповнити вакансії у кількості слюсарів АВР - 102 одиниці, електрогазозварників - 47 одиниць, електромонтерів з ремонту та обслуговування електроустаткування - 43 одиниці.

Враховуючи приведені приписи Порядку № 302 стосовно того, що планування витрат на оплату праці для включення до тарифів здійснюється в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб, інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством, з урахуванням положень генеральної та галузевої угод, колективного договору, є недопустимим недотримання з боку підприємства встановлених гарантій по оплаті праці.

Відповідачем не надано доказів у спростування поданого позивачем розрахунку витрат на оплату праці на 2021 рік, а також доказів безпідставного завищення позивачем таких показників,  відповідно, суд першої інстанції правильно вважав, що відповідачем необґрунтовано не включено до структури тарифів  поданий позивачем розрахунок витрат на оплату праці на 2021 рік.

Стосовно статті витрат по відрахуванню коштів первинним профспілковим організаціям  на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу апелянт зазначає, що відповідач на міг врахувати  в тарифі кошти, які не обґрунтовані підтверджуючими документами, адже позивачем не надано колективного договору.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку № 302 до складу інших операційних витрат включаються витрати діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, які не увійшли до складу виробничої собівартості, адміністративних витрат та витрат на збут.

Пунктом 1.6 Порядку № 302 встановлено, що до тарифів включаються витрати, які згідно з  Податковим кодексом України  враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є:  прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Таким чином, для цілей визначення витрат, які мають включатися до тарифів,  необхідне дослідити  склад витрат відповідно до національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (далі - П(С)БО 16 «Витрати).

Відповідно до пункту 11  П(С)БО 16 «Витрати» собівартість  реалізованої  продукції   (робіт,   послуг) складається  з виробничої собівартості продукції (робіт,  послуг), яка була реалізована  протягом  звітного  періоду,  нерозподілених постійних  загальновиробничих  витрат та наднормативних виробничих витрат.

              До виробничої    собівартості   продукції   (робіт,   послуг) включаються:      прямі матеріальні витрати;     прямі витрати на оплату праці;    інші прямі витрати;     змінні     загальновиробничі    та    постійні    розподілені загальновиробничі  витрати.

Згідно з пунктом 14  П(С)БО 16 «Витрати» до  складу  інших  прямих  витрат  включаються  всі  інші  виробничі  витрати,  які  можуть  бути  безпосередньо віднесені до

конкретного об`єкта  витрат,  зокрема  відрахування  на  соціальні заходи,  плата  за  оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати   від   браку,   які   складаються   з  вартості  остаточно забракованої  з  технологічних  причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів),  зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на  виправлення  такого  технічно  неминучого браку.

Пунктом 15.7 П(С)БО 16 «Витрати» визначено, що витрати на обслуговування виробничого  процесу  (оплата праці  загальновиробничого  персоналу;  відрахування  на соціальні заходи,  медичне  страхування  робітників  та  апарату  управління виробництвом;  витрати  на  здійснення  технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

За змістом пункту 24 П(С)БО 16 «Витрати» до  складу  елемента  "Відрахування  на соціальні заходи"  включаються: відрахування    на    загальнообов`язкове    державне    соціальне страхування,  відрахування  на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

Статтею 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії» та статтею 250 Кодексу законів про працю України передбачено, що власники або уповноважені ними органи зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Згідно з пунктом 7.1.5 розділу VII Колективного договору КП «Кривбасводоканал» на 2019-2020 роки розмір внесків до профспілкового комітету визначено у розмірі 1% від фонду оплати праці.

Враховуючи приведені норми П(С)БО 16 «Витрати», суд доходить до висновку, що витрати по відрахуванню коштів первинним профспілковим організаціям  на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, які за своєю суттю є  відрахуваннями на соціальні заходи, мають враховуватися в тарифі.

Доводи апелянта, що такі витрати не обґрунтовані підтверджуючими документами, адже позивачем не надано колективного договору, спростовані фактом надання позивачем разом із зауваженнями 27.11.2020 р. розрахунку суми коштів, які перераховуються первинній профспілковій організації на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу на 2021 рік та власне колективного договору.

Стосовно  вилучення при встановленні тарифу на 2021 рік  сум коштів, передбачених постановами НКРЕКП від 06.10.2019 р. № 2636 та від 19.08.2020 р. № 1583, які не оскаржені позивачем, суд зазначає таке.

Пунктами 1.15 – 1.19 Порядку № 302 передбачено, що у разі якщо ліцензіат не надав до НКРЕКП у встановлений  пунктом 1.9  цієї глави термін відповідну заяву та розрахунки тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення, НКРЕКП на підставі даних звітності за звітний та базовий періоди, наданих до НКРЕКП розрахунків за звітний та базовий періоди може самостійно визначити та встановити тарифи. У цьому випадку компенсація витрат не включається до тарифів ліцензіата на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення та не застосовується прогноз індексу цін виробників промислової продукції, а також прогноз індексу споживчих цін при визначенні планованих витрат (пункт 1.15).

При невиконанні заходів інвестиційної програми за попередній до базового період у структурі тарифів на планований період може бути передбачено зменшення складових тарифів на суму коштів відповідного невиконання, передбачених структурою тарифів попередніх до базового періодів, за результатами аналізу наданих ліцензіатом звітів про виконання інвестиційної програми та/або за результатами здійснених заходів контролю пункт 1.16).

За результатами здійснення заходів контролю НКРЕКП може прийняти рішення щодо включення до структури тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення компенсації витрат або зменшення складових тарифів у разі використання коштів не за цільовим призначенням, економії або перевитрат коштів за статтями витрат, що призводить до невідповідності фактичних складових затвердженій структурі тарифів (пункт 1.17).

При встановленні фактів невиконання заходів інвестиційної програми за попередній до базового період НКРЕКП за результатами аналізу наданих ліцензіатом звітів про виконання інвестиційної програми та/або за результатами здійснених заходів контролю може самостійно прийняти рішення про коригування   чинних тарифів на суму коштів відповідного невиконання (пункт 1.18).

При виявленні недостовірності даних базового та звітного періоду, які надавались ліцензіатом для встановлення тарифів, у планованому періоді відповідна складова структури тарифів зменшується на обсяг витрат недостовірного значення (пункт 1.19).

Так, у пункті 15 обґрунтування щодо прийняття постанови НКРЕКП «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року №1141» зазначено, що однією із підстав  внесення змін до тарифів стала постанова НКРЕКП від 19.08.2020 р. №1583, яка передбачала коригування витрат у бік зменшення на загальну суму 196 497,55 тис грн., що включає: використання амортизаційних відрахувань у 2019 році за нецільовим призначенням на суму 27 472,58 тис. грн. (без ПДВ), у тому числі на заходи: з водопостачання на суму 6 542,81 тис. грн.; з водовідведення на суму 20 929,77 тис. грн.; різницю між фактичними витратами за статтями витрат у структурі тарифів на централізоване водовідведення та відповідними витратами на 2019 рік, врахованими в тарифах, на суму 169 024,97 тис. грн. (без ПДВ).

Разом з тим, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 р. в справі №160/11341/20, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 р., постанова НКРЕКП від 19.08.2020 р. №1583  визнана протиправною та скасована.          

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.08.2021 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою НКРЕКП  на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 у справі №160/11341/20 за позовом Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

Стосовно використання амортизаційних відрахувань у 2019 році за нецільовим призначенням на суму 27 472,58 тис. грн. (без ПДВ) слід зазначати таке.

На виконання рішень Криворізької міської ради від 13.11.2018 р. №506, від 13.03.2019 р. №140,  від 17.12.2019 р. №604 «Про погодження інвестиційної програми комунального підприємства «Кривбасводоканал» на 2019 рік» позивачем здійснювалось фінансування запланованих заходів інвестиційної програми на 2019 рік, зокрема, у 2019 році  профінансовано 9,7 млн. грн., а впродовж 2020 року повинно бути використано 22,2 млн.,  тому відсутні правові підстави вважати використання грошових коштів з рахунку із спеціальним режимом використання не за цільовим призначенням.

Відповідно до вимог пункту 6 Порядку зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 р. №750, ліцензіати з коштів, що надходять на їх поточні рахунки, щоденно перераховують на спеціальний рахунок кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм. Розрахунок частини коштів, які підлягають обов`язковому перерахуванню на спеціальний рахунок, ліцензіати проводять самостійно в обсязі, передбаченому в установленому тарифі для виконання інвестиційних програм окремо для кожного ліцензіата.

Тобто,  сума коштів, що підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання, має  розраховуватися від розміру надходжень грошових коштів на розрахунковий рахунок, а не від розміру фактичних обсягів реалізації, а якщо на розрахунковий рахунок надходять кошти в рахунок погашення заборгованості за надані послуги за попередніми тарифами, розмір коштів розраховується у відсотковому розмірі, визначеному попереднім тарифом, якщо за діючим - у розмірі, передбаченому діючим тарифом.

Зазначене свідчить про необґрунтованість розрахунку НКРЕКП розміру зазначених коштів від фактичних об`ємів наданих послуг, а не від фактичних надходжень грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, про необґрунтованість  вилучення із повної собівартості послуг у тарифах на 2021 рік сум коштів за постановами НКРЕКП.

Стосовно коригування в бік зменшення різниці між фактичними витратами за статтями витрат у структурі тарифів на централізоване водовідведення та відповідними витратами на 2019 рік, врахованими в тарифах, на суму 169 024,97 тис.грн. (без ПДВ) суд враховує наступне.

Відповідно до пункті 1.8 Порядку № 302 кошти, що були зекономлені протягом строку дії тарифів у результаті здійснення заходів з енергозбереження, можуть використовуватися ліцензіатом для стимулювання скорочення питомих витрат паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів, у тому числі на винагороду за енергосервісними договорами для здійснення комплексу енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів відновлення активів, матеріального заохочення працівників та інших цілей відповідно до законодавства.

Перевіркою НКРЕКП було встановлено, що зазначена сума коштів дорівнює 93 037,83 тис.грн., у підприємства зазначені кошти вилучені на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та сплачено відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» та відповідно до судових рішень у справах №904/5690/19 від 24.12.2019, №904/1869/19 від 14.06.2019, від 904/2351/19 від 02.07.2019.

Таким чином, є правильним зазначення судом першої інстанції, що вилучення витрат у сумі 93 037,83 тис.грн.  не може вважатися обґрунтованим, порушує права ліцензіата використовувати зазначені кошти на свій розсуд в рамках чинного законодавства України.

Також відповідачем враховано при формуванні тарифів спірною постановою постанову НКРЕКП від 06.12.2020 р. №2636, якою передбачено коригування витрат на суму невиконаних заходів інвестиційних програм за 2016-2018 роки, розрахованих відповідно до фактичного строку дії тарифів: на 1297,67 тис.грн. з централізованого водопостачання; на 4138,87 тис.грн. з централізованого водовідведення.

Судом встановлено, що постанова НКРЕКП №2636 від 06.12.2019 р.  прийнята за результатами розгляду висновків акту позапланової виїзної перевірки від 10.10.2019 р. №351, яким передбачено коригування в бік зменшення на загальну суму 56850,6 тис.грн. (без ПДВ), що включає  невиконня заходів інвестиційної програми за 2016-2018 роки на загальну суму 56 850,6 тис. грн. (без ПДВ).

Вище судом розглянуте аналогічне питання щодо інвестиційної програми на 2019 рік та зазначено, що за приписами  пункту 6 Порядку зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 р. №750, сума коштів, що підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання, має  розраховуватися від розміру надходжень грошових коштів на розрахунковий рахунок, а не від розміру фактичних обсягів реалізації, а якщо на розрахунковий рахунок надходять кошти в рахунок погашення заборгованості за надані послуги за попередніми тарифами, розмір коштів розраховується у відсотковому розмірі, визначеному попереднім тарифом, якщо за діючим - у розмірі, передбаченому діючим тарифом.

Тобто,  розрахунок НКРЕКП розміру зазначених коштів від фактичних об`ємів наданих послуг, а не від фактичних надходжень грошових коштів на розрахунковий рахунок, є безпідставним.

Відповідно,  вилучення із повної собівартості послуг у тарифах на 2021 рік зазначеної суми є необгрунтованим.

Таким чином, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність  пункту 1 постанови НКРЕКП від 16.12.2020 р. №2499 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року №1141», в частині внесення змін в підпункт 26 пункту 1 постанови від 16.06.2016 року №1141.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9,   242, 243,   308,   315,   316,   321,   322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд   

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 р. в справі № 160/17561/20 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 р. в справі № 160/17561/20  за позовом Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 09.08.2021 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з  дня складення повного судового рішення.

          Повне судове рішення складено 16.08.2021 р.

             Суддя-доповідач                                                                      В.А. Шальєва

                               суддя                                                                      С.В. Білак

                               суддя                                                                      Н.А. Олефіренко