Справа № 22ц-10961 \2007.
Категорія № 41
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Михайлів Л.В.. суддів- Карнаух В.В., БратіщевоїЛ.А., при секретарі - Чубіній А.В.
за участю: представника відповідачки - ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до суб, єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, третя особа - Саксаганський районний центр зайнятості, про стягнення заробітної плати , невиплаченої при звільненні працівника та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2004 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 \ далі - СПД Абрамова \, зазначивши в обґрунтування своїх позовних вимог, що з 19.02.2004 р. на підставі трудового договору, зареєстрованого Саксаганським районним центром зайнятості м. Кривого Рогу, вона перебувала в трудових відносинах з відповідачкою і працювала в належному їй салоні перукарні "Мрія" перукарем до 08.09.2004 p.s коли вона звернулась до ОСОБА_3 з заявою про звільнення її з підстав порушення роботодавцем умов трудового договору. Відповідачка, відмовивши приймати заяву про звільнення з зазначених підстав, погодилась лише на звільнення за власним бажанням, однак, з'явившись до центру зайнятості, де припинення трудового договору підлягало реєстрації, сторони так і не оформили його, оскільки не узгодили підстави звільнення. Крім того, протягом роботи позивачки заробітна плата їй виплачувалась частково в розмірі 50, 00 грн. аванс та 50, 00 грн. зарплатня щомісяця, замість належних за договором 205 грн., у зв'язку з чим на момент звільнення позивачки утворилась заборгованість в сумі 3900, 60 грн. Також стягненню з відповідачки, на думку позивачки, підлягає вихідна допомога відповідно до ст. 44 КЗпП України в розмірі тримісячного заробітку ОСОБА_1в сумі 900, 00 грн., а також заподіяна позивачці звільненням моральна шкода в сумі 4600, 00 грн., яка виявилась у нервовому зриві, відсутності нормального харчування у її неповнолітнього сина, що негативно відображалося на його здоров'ї та навчанні. У зв'язку з цим позивачка просила суд розірвати трудовий договір між нею та ОСОБА_3. з підстав п.3 ст. 38 КЗпП України та стягнути на її користь зазначені вище суми.
В березні 2005 р. позивачка уточнила свої позовні вимоги, у зв'язку з чим просила суд ухвалити рішення про припинення трудового договору з відповідачкою на підставі ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням власником умов трудового договору і вважати його розірваним з моменту винесення судового рішення та стягнути з відповідачки на її користь заборгованість з заробітної плати в сумі 5255, 60 грн. і моральну шкоду в сумі 5255, 60 грн.
В березні 2006 р. позивачка вдруге уточнила та доповнила позовні вимоги, зазначивши в їх обгрунтування, що, хоча й заробітна плата за весь період роботи виплачувалася їй повністю, але без врахування порядку оплати надурочних робіт, які вона виконувала, працюючи за встановленим відповідачкою графіком по 12 годин через день. У зв'язку з цим ОСОБА_4просила суд ухвалити рішення про припинення трудового договору з відповідачкою на підставі п.3 ст. 38 КЗпП України з моменту винесення судового рішення та стягнути з відповідачки на її користь заробітну плату за надурочні години в сумі 2489, 00 грн., середній заробіток за затримку трудової книжки в сумі 474, 00 грн., вихідну допомогу в сумі 1050, 00 грн. та моральну шкоду в сумі 1700, 00 грн.
У травні 2006 р. позивачка втретє уточнила свої позовні вимоги, у зв'язку з чим просила суд ухвалити рішення про зміну формулювання її звільнення з п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули на підстави, передбачені ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням власником законодавства про працю і умов трудового договору, стягнути з відповідача на її користь зарплату за надурочні години в сумі 2681, 00 грн., за затримку трудової книжки - 474, 00 грн, вихідну допомогу в сумі 711, 00 грн. та моральну шкоду в сумі 2000, 00 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу частково задоволено позов ОСОБА_1до СПД ОСОБА_3 про припинення трудового договору, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, і з відповідачки стягнуто на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в сумі 145, 38 грн., в решті позовних вимог позивачці відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення суду, просила постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі, оскільки судом при його постановлені порушено норми матеріального права. А саме: суд не врахував, що відповідачка не виконала процедуру, передбачену ст. . 149 КЗпП України при звільнені її з підстав, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України; суд не взяв до уваги, що відповідачем в процесі трудових відносин з позивачкою постійно порушувались п.4 Трудової угоди та ст. . ст. .31, 32, 33, 63, 86 КЗпП України, чим порушив ст. . ст. . 31, 33, 32, 86 КЗпП України; судом необгрунтовано не застосовані ст. . ст. 44, 63, 95, 106 КЗпП України стосовно оплати за роботу в надурочний час та ст. . 117 КЗпП України за затримку видачі трудової книжки, а також ст. . 237-1 КЗпП України.
Представник позивачки підтримує апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог позивачки у повному обсязі, оскільки судом при його постановлені порушено норми матеріального права. А саме: суд не врахував, що відповідачка не виконала процедуру, передбачену ст. . 149 КЗпП України при звільнені її з підстав, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України; суд не взяв до уваги, що відповідачем в процесі трудових відносин з позивачкою постійно порушувались п.4 Трудової угоди та ст. . ст. .31, 32, 33, 63, 86 КЗпП України, чим порушив ст. . ст. . 31, 33, 32, 86 КЗпП України; судом необгрунтовано не застосовані ст. хт. 44, 63, 95, 106 КЗпП України стосовно оплати за роботу в надурочний час та ст. . 117 КЗпП України за затримку видачі трудової книжки, а також ст. . 237-1 КЗпП України.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивачки не підлягає задоволенню наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що між позивачкою ОСОБА_5ОСОБА_4 \ та відповідачкою ОСОБА_3. виникли трудові відносини, які встановлені формою трудового договору між фізичною особою-підприємцем і працівником та зареєстровано Саксаганським центром зайнятості у м. Кривому Розі 19.02.2004. за № 04-193. Згідно з умовами договору позивачка виконувала трудові обов, язки з надання перукарських послуг з режимом роботи згідно п.4 позмінно через день з 8.00 до 14.00 та з 14.00 до 20.00 годин. Відповідно до п. 5 трудового договору вихідні дні надаються в установленому порядку, що не суперечить вимогам ст. хт. 50, 51, 61 КЗпП України.
Згідно графіка виходу на роботу з 02.09. по 06.09.2004. позивачка повинна була працювати З дні, а саме: 02. 04. та 06 вересня 2004 року \ а.с. 53\, однак в ці та в наступні дні на роботу не з, явилася, поважних причин відсутності на роботі не надала.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачку обгрунтовано звільнено за п.4 ст. 40 КЗпП України, при її звільненні не порушено вимог ст. 149 КЗпП України, що підтверджується актом про відмову позивачки від дачі письмових пояснень \ а.с. 86 \, протоколом загальних зборів трудового колективу про дачу згоди на звільнення позивачки \ а.с. 89 \, заявою відповідачки до Саксаганського центру зайнятості \ а.с. 92 \, іншими матеріалами справи.
Суд також дійшов правильного висновку про те, що відповідачкою не порушено режим роботи , який згідно трудового договору між сторонами було передбачено позмінно через день з 8.00 до 14.00 та \ а не «або»\ з 14.00. до 20.00. \ а.с. 4 \, згідно якого і працювала позивачка до вересня 2004 року, а також про те, що позивачка не надала доказів того, що вона працювала надурочно; та відмовив ОСОБА_1 в задоволені позову в цій частині.
Крім того, посилаючись на п.2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 p. N 58, згідно якого при звільненні працівника робиться запис: "Звільнений з роботи (далі зазначається підстава звільнення з посиланням на відповідні статті КЗпП України", при цьому у графі 4 зазначається дата зняття трудового договору з реєстрації державною службою зайнятості: "трудовий договір (номер) знято з реєстрації (дата)", що обов'язково підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував трудовий договір, і засвідчуються його печаткою; суд у відповідності до ч.3 ст. 235 КЗпП України, згідно якої працівникові виплачується середній заробіток у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу, дійшов правильного висновку про те, що вина відповідачки в затримці видачі трудової книжки відсутня та відмовив ОСОБА_1.в задоволені позову в частині стягнення заробітної плати за затримку трудової книжки.
Оскільки позивачка не надала суду доказів про порушення відповідачкою законодавства про працю, суд правильно відмовив їй в задоволені позову в частині зміни формулювання звільнення з п.4 ст. 40 КЗпП України на п.3 ст. 38 КЗпП України та в частині стягнення вихідної допомоги.
За недоведеністю позовних вимог суд також правильно відмовив позивачці в стягнені моральної шкоди.
Доводи позивачки в апеляційній скарзі про те, що відповідачкою не було дотримано процедуру її звільнення, передбачену п.4 ст. 40 КЗпП України, оскільки її не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та не ознайомлено з заявою, поданою до центру зайнятості про припинення з нею трудових відносин; про порушення відповідачем умов п.4 трудової угоди та ст. ст. 31, 32, 33, 63, 86 КЗпП України , спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Інші доводи позивачки, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки юридичного значення для вирішення спору не мають.
В іншій частині рішення не оскаржено.
За таких обставин колегія судців приходить до висновку про те, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов, язки сторін,
обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам законодавства. У зв'язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в двомісячний термін з дня набрання нею законної сили.