АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2007 року травня місяця 23 дня              Судова колегія судової палати в цивільних

справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого -Суворова В.О,

суддів              -Градрвського Ю.М.

Артеменко І.А. при секретарі - Пащенко Т.П. за участю:ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її адвоката - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору дарування, -

встановила:

9 липня 2004 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору дарування укладеного 8 липня 1998 року між нею та ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1735, згідно з яким вона подарувала малолітньому ОСОБА_1 ½  квартири АДРЕСА_1, вказуючи, щоОСОБА_1 є її онуком, вона виховувала його з 4-х річного віку, була його опікуном, проживала разом з ним в квартирі АДРЕСА_1, кожному з них на праві приватної власності належала ½  частина квартири. В зв'язку з тим, що в неї на той час був живий син, який зловживав алкогольними напоями та вимагав, щоб вона передала йому свою частину квартири, вона, розраховуючи на те, що онук буде доглядати її, подарувала йому свою частину квартири. Однак, ще до досягнення повноліття онук почав погано відноситься до неї, ображав її, бив, тому оскільки договір дарування носив фіктивний характер, просить розірвати його.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що він є власником всієї квартири, а позов пред'явлений після закінчення строку позовної давності.

Рішенням суду визнаний недійсним договір дарування, укладений 8 липня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_1, посвідченого приватним  нотаріусом  Одеського міського  нотаріального  округу,  зареєстрованого  в

Справа № 22ц-1559/07                                                                                 Категорія ЦП: 13

Головуючий у першій інстанції - Жуковський О.Г. Доповідач - Суворов В.О.

реєстрі за № 1735, згідно з яким вона подарувала малолітньому ОСОБА_1 ½  квартири АДРЕСА_1.

Суд повернув у власність та визнав право приватної власності за ОСОБА_3 на ½  квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень ЦК України (діюча редакція) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка в своїй позовній заяві просить розірвати договір дарування від 8 липня 1998 року. Звернулася вона до суду з позовом у липні 2004 року. Обґрунтовуючи свої вимоги послалася на ст. 727 ЦК України. Таким чином, колегія суддів вважає вірним, що суд першої інстанції розглянув справу за нормами ЦК України в редакції 2004 року, так як спірні правовідношення виникли після 01 січня 2004 року.

Відповідно до ст. 727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення  вимоги дарунок є збереженим.

У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.

Судом встановлено, щоОСОБА_1 є онуком ОСОБА_3, вони проживали та проживають на цей час разом в квартирі АДРЕСА_1.

10 січня 1994 року сторонами була приватизована спірна квартира та з цього часу вона належала ОСОБА_3 іОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

ОСОБА_3 вважаючи, що вона з відповідачем і далі буде проживати однією родиною, відносячись до нього як до онука, негативно ставлячись до сина, який зловживав спиртними напоями 08 липня 2006 року уклала договір дарування з ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_1, відповідно до якого подарувала ½  частину квартири, що належала їй на праві власності.

Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1735, згідно з яким ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 отримав належну їй ½  квартири АДРЕСА_1.

Після укладення договору дарування сторони продовжували проживати однією родиною в спірній квартирі. Проживаючи однією родиною, будучи опікуном відповідача позивачка сплачувала комунальні послуги за користування квартирою. Відповідач користувався вказаною квартирою, як власник, проживаючи у ній. У 2004 році між сторонами виникли суперечки в зв'язку з чим позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання договору на підставі ст. 727 ЦК України просячи відновити строк позовної давності. Але суду першої інстанції та судовій колегії позивачка не надала будь-яких фактичних даних, відповідно до яких договір повинен бути розірваний з підстав, вказаних в зазначеній нормі закону.

Крім того, судова колегія звертає увагу на той факт, що позивачка в позові ставила вимоги про розірвання договору дарування. На вказаний факт звернула увагу також колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в ухвалі від 1 грудня 2005 року, яка залишена без змін ухвалою Верховного Суду України від 4 жовтня 2006 року.

Але вдруге розглядаючи справу суд першої інстанції не звернув увагу на цей факт та визнав договір недійсним. Тобто розглянув позовні вимоги, які не були заявлені ОСОБА_3

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановляючи рішення не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.І п. 2 ст. 307, 309 ч.І п. 4, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2006 року скасувати.

Прийняти по справі нове рішення яким, в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору дарування ½  квартири АДРЕСА_1 укладеного 8 липня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня вступу до законної сили.