Справа № 22-ц-1074 2007р. Головуючий у 1 -й інстанції - Шаповал М. М.
Категорія - 12 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року серпня 16 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Рибалки В.Г.,
суддів - Хвостика С. Г., Сибільової Л.О.,
з участю секретаря
судового засідання - Кияненко Н.М. ,
та осіб, які приймають
участь у справі - позивачки ОСОБА_1, її
представника ОСОБА_7, відповідачів
ОСОБА_3 , ОСОБА_3, представника 3-ї особи
ОСОБА_8, представника відповідача
Сумського міського управління земельних ресурсів
Шевченко Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2007р. у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Сумської міської ради, Сумського міського управління земельних ресурсів, третя особа приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки, визнання недійсними державних актів про право власності на землю, про витребування майна із чужого незаконного володіння, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернулась в суд з вказаним позовом і після його уточнень просила визнати недійсними договора купівлі-продажу 48/100 частини жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого у АДРЕСА_1та 48/100 частини земельної ділянки за тим же адресом, укладених 25 липня 2003 року між нею і відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_4 та просила
зобов'язати відповідачів повернути їй у власність продану частину жилого будинку та земельної ділянки.
Крім того, позивачка просила визнати недійсними державні акти на право приватної власності на землю, видані 20 січня 2006 року Сумським міським управлінням земельних ресурсів, на підставі договора купівлі-продажу 48/100 частини земельної ділянки, на ім"я відповідачів та зобов"язати тих же відповідачів повернути їй її майно, яке вони у себе утримують після купівлі частини жилого будинку, а всього майна на суму 1360 грн.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що договора купівлі-продажу частини жилого будинку та земельної ділянки мають бути визнані недійсними на підставі ст. 57 ЦК УРСР внаслідок її обману племінницею ОСОБА_5, яка хоча стороною договору і не була, але не виконала своїх обіцянок щодо купівлі їй частини будинку в іншому місці та догляду за нею, а також в зв"язку з тим, що вона змушена була укласти ті договора на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, а саме: стан її здоров"я на той час був вкрай незадовільним, так як вона майже нічого не бачила, і якби на той період вона знала, що племінниця її обмане, то таких договорів вона б не укладала.
Також позивачка доводила, що саме договір купівлі-продажу земельної ділянки вона не підписувала, так як не мала наміру її продавати, а крім того, як на підставу визнання недійсності угод, послалась на ст. 48 ЦК УРСР, зазначаючи, що ті угоди не відповідають вимогам закону. Зокрема, вказала, що за договором купівлі-продажу гроші отримала від відповідачів не вона, а -племінниця ОСОБА_5, яка і показала їй, як не зрячій, в яких місцях підписати договір.
Під час посвідчення договорів приватний нотаріус діяла не у відповідності з вимогами нормативних актів, оскільки знаючи її проблеми із станом здоров"я, не зачитала їй змісту посвідчених договорів, а вона їх прочитати не змогла.
Враховуючи, що договір купівлі-продажу земельної ділянки має бути визнаний недійсним, тому і державні акти на право приватної власності на землю, видані на ім"я відповідачів, позивачка вважала недійсними.
Що стосується майна, яке залишилось у проданій частині будинку, то позивачка посилалась на те, що відповідачі його незаконно утримують.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в зв"язку з їх необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати й ухвалити нове, яким її вимоги повністю задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, на наявність передбачених ст. ст. 48, 57 ЦК УРСР підстав для визнання укладених нею угод недійсними.
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки і її представника про задоволення апеляційної скарги, відповідачів, представників відповідача та третьої особи, які вважаючи рішення законним і обгрунтованим, просили залишити його без зміни, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, після смерті сина ОСОБА_6 21 червня 2000 року, позивачка ОСОБА_1 успадкувала 48/100 частини домоволодіння разом з надвірними будівлями та земельної ділянки по АДРЕСА_1, маючи і своє помешкання.
(а.с. 17, 20, 23, 24).
25 липня 2003 року відповідно до договорів купівлі-продажу, посвідчениих приватним нотаріусом, ОСОБА_1 продала успадковані 48/100 частини жилого будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, відповідно, ОСОБА_2 32/100 частини, а ОСОБА_3 - 16/100 частини (а.с. 25, 26), тобто, розпорядилась своєю власністю на власний розсуд.
Доводи апеляційної скарги про те, що вказані договора купівлі-продажу мають бути визнанні недійсними на підставі ст. ст. 48, 57 ЦК УРСР як у зв"язку з їх невідповідністю вимогам закону, так і укладених внаслідок обману та збігу тяжких обставин, які змусили позивачку укласти угоди на вкрай невигідних для неї умовах, були предметом дослідження місцевим судом і обгрунтовано не прийняті до уваги з наведенням переконливих мотивів.
Зокрема, суд відкинув підстави обману та збігу тяжких обставин, зазначивши, що при обмані одна сторона угоди має бути умисно обманута другою стороною угоди, а не іншою особою, яка не була стороною договорів купівлі-продажу, як вбачається з матеріалів справи.
Також, встановивши факт збігу тяжких обставин для позивачки на момент укладення угод, викликаних наявністю ряду хвороб, у тому числі і вкрай поганим зором, місцевий суд вірно зазначив, що цього факту не достатньо для визнання угод недійсними, так як позивачка не довела, що в силу таких обставин вона змушена була укласти угоди на вкрай невигідних для себе умовах, як і не довела того, що отримані за угодами кошти були занижені, тобто, не відповідали дійсній вартості проданого на той час майна.
Окрім цього, на думку колегії суддів, щодо невигідності для позивачки умов не може слугувати і факт її обману з боку іншої особи, не сторони угод.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі на невідповідність укладених угод вимогам закону, то висновок місцевого суду про відмову у задоволенні вимог і з цих підстав є також обгрунтованим.
Зокрема, хоча позивачка і заперечувала факт підписання нею договору купівлі-продажу земельної ділянки, однак за висновком почеркознавчої експертизи, як і при наявності інших доказів, яким місцевий суд дав належну оцінку, вірогідність такого факту не спростовується, (а.с. 113-115, 116).
Обставини, при яких позивачка отримала гроші за продані частини житлового будинку та земельної ділянки, враховуючи, що спочатку гроші отримала її племінниця ОСОБА_5, а потім відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 грудня 2005 року ті кошти були стягнуті з племінниці на користь позивачки (а.с. 173), не можуть бути підставою для визнання таких угод недійсними, оскільки ті кошти за угодами були фактично відповідачами сплачені, хоча за домовленістю між позивачкою і її племінницею гроші спочатку отримала остання.
Наявність підтвердженої обставини про те, що перш, ніж посвідчити угоди купівлі-продажу 48/100 частин житлового будинку та земельної ділянки, приватний нотаріус не прочитала тексти цих угод сторонам, а тільки роз"яснила їх зміст, також не є підставою для визнання угод недійсними, так як з матеріалів справи вбачається і, що підтверджено дослідженими судом першої інстанції доказами, позивачка ОСОБА_1 розуміла і усвідомлювала, які документи підписувала, а також бажала цього.
Також не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про необґрунтованість відмови у визнанні недійсними державних актів про визнання за відповідачами права власності на визначені частки землі, як і щодо відмови у витребуванні майна із чужого незаконного володіння, так як державні акти про право приватної власності на землю відповідачам були видані на підставі діючого договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Щодо утримування відповідачами майна, то окрім пояснень позивачки, іншими доказами цей факт не доведений, тому і з цього приводу висновок суду про відмову у задоволенні вимоги є вірним.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.
Отже, як законне і обгрунтоване рішення суду необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу - відхилити.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.І, 308, 314 ч.1 п.І, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2007 року по даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.