Справа №2-3016/08
РІШЕННЯ
іменем України
ЗАОЧНЕ
27 травня 2010 року Залізничний районний суд м. Львова
в складі: головуючого – судді Іванюк І.Д.
при секретарі Кукундіній К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Львівський керамічний завод» про стягнення заробітної плати, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у розмірі 7189,21 грн. 2924 грн. компенсації за невикористану відпустку, 40 936 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку по 11.02.2010 р., 2601,55 грн. компенсації втрати частини заробітку у зв’язку із порушенням строків його виплати та 10000 грн. моральної шкоди. Позов мотивує тим, що з 01.02.1968 р. працював у ЗАТ «Львівський керамічний завод», а 16.06.2008 р. звільнений з роботи за власним бажанням у зв’язку із виходом на пенсію за віком згідно ст. 38 КЗпП України. За час його роботи на підприємстві відповідач не виплатив йому заробітної плати за період з листопада 2007 р. по червень 2008р. у розмірі 7189,21 грн., а тому просив стягнути її примусово. Окрім того просив стягнути у його користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 16.06.2008р. до 11.02.2010р. у розмірі 40936,00 грн., 2601,55 грн. втрати частини заробітку у зв’язку із порушенням строків його виплати за цей же період та 10000 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з аналогічних підстав і просив його задоволити.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином (а.с. ), а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів та постановити заочне рішення.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення, а якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, при відсутності спору про розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення суду. В разі якщо звільнений працівник до дня одержання повного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.
Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про оплату праці” структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також і нших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно ст. 24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей. Згідно ст. 6 цього Закону щорічна основна відпустка повної тривалості надається за відпрацьований робочий рік, що відлічується від дня укладення трудового договору.
Згідно ст.ст. 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, і місяця перед виплатою суми заборгованості до уваги не береться).
З Постанови КМУ від 21.02.2001р. № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Згідно п. 2 Постанови КМУ від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно розділу ІІІ Постанови усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до п.8 Постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З копії трудової книжки (а.с.5-7) вбачається, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу в ЗАТ «Львівський керамічний завод» 01.02.1968 р., про що видано наказ № 42 від 01.02.1968 р. та наказом 34 від 16.06.2008р. звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
З довідки про заборгованість по заробітній платі (а.с. ) вбачається, що станом на 30.04.2008р. заборгованість ЗАТ «Львівський керамічний завод» перед позивачем становить 6015,21 грн. Доказів на ствердження наявності заборгованості по заробітній платі у більшому розмірі позивач не надав, а тому позові у цій частині підлягає до задоволення частково на суму 6015,21 грн.
В частині стягнення компенсації за невикористану відпустку суд приходить до наступного висновку: за загальним правилом працівник має право на відпустку загальної тривалості 24 календарні дні. Доказів на ствердження наявності у позивача права на відпустку більшої тривалості він не надав. З матеріалів справи вбачається, що у 2007р. ОСОБА_1 свою відпустку не використав. Враховуючи, що днем прийняття його на роботу є 01.02.1968 р., отже повний календарний рік, який надає право на відпустку повної тривалості відраховується саме з 01 лютого, а отже у період з 01.02.2007р. по 31.01.2008р. він має право на компенсацію відпустки тривалістю 24 календарних дні, за період з 01.02.2008р.по 16.06.2008р. працівник відпрацював 4 повних місяці (лютий – травень 2008р.), отже кількість днів для компенсації становить 8 днів (24дні:12 міс.х4 міс. = 8 днів). Таким чином, з відповідача в користь позивача слід стягнути компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 32 календарні дні у розмірі 2409,28 грн., а тому позов у цій частині також слід задоволити частково.
Також з відповідача слід стягнути у користь позивача компенсації втрати частини заробітку у зв’язку із порушенням строків його виплати за листопад 2007р. по лютий 2010 р. у розмірі 2202,63 грн.
Окрім того, позивач просив стягнути у його користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку по 11.02.2010 р. у розмірі 40 936 грн. Враховуючи те, що за останні два місці перед звільненням ОСОБА_1 отримав заробітну плату за квітень 2008р. у сумі 542,78 грн., відпрацювавши 12 робочих днів та за березень 2008р. у сумі 1312,00 грн., відпрацювавши 21 робочий день, чого позивач не заперечував, то його середньоденний заробіток становив 56,52 грн. Виходячи з наведеного та враховуючи, що відповідач затримав розрахунок при звільненні протягом 408 робочих днів то до стягнення підлягає сума у розмірі 23060,16 грн. Між тим, виходячи із вимог ст. 117 КЗпП України, оскільки позов підлягає до задоволення частково, а тому суд приходить до висновку, що слід визначити розмір відшкодування у сумі 19 000 грн.
Також, судом встановлено, що 01.07.2009р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Львівський керамічний завод».
З копії трудової книжки та довідок ПФУ від 02.03.2010 р. вбачається, що ОСОБА_1 звільнився з роботи за власним бажанням у зв’язку із виходом на пенсію за віком та отримує пенсію у розмірі 1739,61 грн. - 1773,52 грн., а тому одразу ж після звільнення був забезпечений матеріально.
В частині стягнення моральної шкоди суд відмовляє, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння такої.
Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково на загальну суму 29 627,12 грн.
З відповідача також слід стягнути в користь держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 10, 14, 60, 62, 130, 213-215, 259 ЦПК України, ст. 116 КЗпП України-
в и р і ш и в:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ЗАТ «Львівський керамічний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 29 627 (двадцять дев’ять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 12 коп. та провести з цієї суми стягнення податків та обов’язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.
Стягнути з ЗАТ «Львівський керамічний завод» в користь держави 286 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд, що його ухвалив, шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: