Справа № 22-ц-1041/2007р. Головуючий у 1 -й інстанції - Ковальова О.О.
Категорія: 20 Суддя- доповідач - Смирнова Т.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року серпня "14" дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючої: Смирнової Т.В.
суддів: Данильченко Л. О.,
Дубровна В. В. з участю секретаря судового засідання: Пархоменко А.П. та осіб, які приймають участь у справі: позивачки - ОСОБА_1., відповідача - ОСОБА_2.
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайсуду від "19" червня 2007р. у справі за позовом
ОСОБА_1
ДО ОСОБА_2
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
ВСТАНОВИЛА:
Апелянт ОСОБА_1 просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду від 19 червня 2007 року та надіслати справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав порушення судом матеріального та процесуального закону.
Зокрема посилається на те, що присуджена їй компенсація моральної шкоди в сумі 200грн. не відповідає розміру заподіяної шкоди. Крім того суд безпідставно відмовив їй в позові про відшкодування матеріальної шкоди, не забезпечив дослідження її доказів.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.
Стягнуто на користь позивачки 200грн. на відшкодування моральної шкоди, в задоволені позову про відшкодування матеріальної шкоди судом відмовлено. При цьому суд виходив з того, що факт скоєння крадіжки майна позивачки саме відповідачем ОСОБА_2. встановлено вироком Охтирського міськрайсуду від 20.04.2007 p., за яким його засуджено за ст. 185 ч.3, 69 КК України до штрафу. Цим же вироком речові докази, якими визнано викрадене майно, визнані такими, що були повернуті позивачеві під час слідства, а тому вважав суд відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення вартості речей, які були викрадені, але були повернуті позивачеві.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 свою скаргу підтримала, ОСОБА_2. проти скарги заперечував, посилаючись на те, що позивачці під час попереднього слідства вкрадені речі були повернуті.
Дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Дійсно, є доведеним той факт, що саме ОСОБА_2. скоїв крадіжку запасних частин зі складу позивачки. Це зокрема встановлено вироком суду на який посилався суд першої інстанції при розгляді даної справи, вирок набрав чинності.
З матеріалів кримінальної справи, які досліджувались судом при розгляді позову було встановлено, що під час попереднього слідства викрадені речі були добровільно видані особами, в яких вони знаходились, про що складено слідчим органом за участю понятих протоколи добровільної видачі та протоколи виявлення та вилучення від 30.01.2007р. та 29.01.2007р..
3.02.2007р. вилучені запчастини до автомобілів оглянуті експертом Консультативно-експертного бюро "Автоексперт" та визначено їх вартість станом на час крадіжки, тобто 10 січня 2007р..
Після цього ці запчастини визнані речовими доказами по кримінальній справі за постановою слідчого і повернуті на зберігання власникам, в тому числі позивачці ОСОБА_1 повернуті запасні частини. Факт одержання від працівників міліції в повному обсязі викрадених ОСОБА_2 речей позивачка підтвердила власноручною розпискою, - де зазначала що немає претензій до працівників міліції.
За таких підстав вона не заявляла цивільного позову в кримінальній справі і суд при розгляді кримінальної справи за таких обставин зазначив у вироку про те, що речові докази по справі - запасні частини, які згідно зі зберігальною розпискою знаходяться у ОСОБА_1, вважати повернутими власнику.
Звернення позивачки до суду з позовом про стягнення повної вартості речей, спростовується вищезазначеними доказами в справі. Посилання ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції на обставини складання нею зберігальної розписки суперечать змісту позовної заяви.
Так в позові вона докладно зазначала, що саме на прохання ОСОБА_2. надано йому розписку про одержання покрадених речей, щоб йому не призначили позбавлення волі, а в судовому засіданні вона стверджувала що її просив слідчий написати таку розписку про відшкодування збитків і повернення речей.
Крім того, в позові вона визнає, що дійсно під час слідства їй повернуто частину речей, але які саме не зазначає, чому вони не придатні до використання не зазначено, вартість запчастин визначену експертом, який їх оглянув, позивачка не спростовувала.
Взявши до уваги всі зазначені обставини колегія суддів дійшла висновку про те, що в суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд не надав їй можливості доводити позов шляхом допиту свідків щодо обставин складання розписки про одержання викрадених речей в повному обсязі є непереконливими, оскільки вона саме в одному випадку зазначає, що розписку надавала ОСОБА_2. на його прохання, а в суді пояснювала що зробила це на прохання слідчого.
Розмір моральної шкоди судом визначено вірно, відповідні мотиви в судовому рішенні наведено. Суд ухвалив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Охтирського міськрайсуду від 19 червня 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала суду набрала законної сили з часу проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.