№ 11-452/2007 Головуючий у 1 інстанції Лапін О.Ф.
ст. ст. 366 ч.1, 191 ч.2, Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
386 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 17 серпня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинського області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.
суддів Польового М. І., Бешти Г.Б.
з участю прокурора Гарбуза В.В.
засудженої ОСОБА_1.
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями старшого помічника Ковельського міжрайонного прокурора та засудженої ОСОБА_1. на вирок Ковельського міськрайонного суду від 23 травня 2007 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, працюючу директором ПП «Явір-Ковель», з вищою освітою, одружену, раніше не судиму, засуджено, -
за СТ. 191 ч.2 КК України на 2 (два ) роки позбавлення волі;
СТ. 366 ч.1 КК України на 2( два ) роки обмеження волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на строк -1( один ) рік;
ст. 386 КК України у вигляді арешту строком три місяці;
На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань із застосуванням положень ст. 72 КК України, остаточно визначено покарання у вигляді 2( двох ) років б ( шести ) місяців позбавлення волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на строк -1( один) рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбуття основного покарання з встановленням однорічного іспитового строку з покладенням на неї обов'язків згідно ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
За ст. 209 ч.2 КК України ОСОБА_1. виправдано.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишено попередню - підписку про невиїзд.
Цивільний позов Ковельського міжрайонного прокурора задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1. в користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування 4927 грн.93 коп..
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області , -
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_1. визнано винною у тому, що будучи директором ПП «Явір-Ковель», що в м. Ковель, в період з травня 2005 року по лютий 2006 року неодноразово вносила завідомо неправдиві дані до офіційних документів-відомостей про нарахування та виплату заробітної плати працівниці підприємства ОСОБА_2., яка прийнята на роботу згідно договору з Ковельським міськрайонним центром зайнятості щодо працевлаштування за рахунок дотацій з коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, однак фактично в цей період на підприємстві остатня уже не працювала. В подальшому ОСОБА_1 вказані документи засвідчила своїм підписом і завірила печаткою підприємства та подала в бухгалтерію Ковельського міськрайонного центру зайнятості.
Також, ОСОБА_1 використовуючи своє службове становище, незаконно заволоділа коштами Ковельського міськрайонного центру зайнятості за створене дотаційне місце роботи для ОСОБА_2., протягом червня 2005 року-березня 2006 року отримала дотаційні кошти із Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття нараховану та виплачену працівниці ОСОБА_2. на загальну суму 4927 грн. 93 коп.
Крім того, ОСОБА_1, знаючи, що прокуратурою проводиться розслідування кримінальної справи, порушеної щодо службових осіб ПП «Явір-Ковель», 10 липня 2006 року вчинила підкуп ОСОБА_2., чим схиляла свідка дати завідомо неправдиві покази та спонукуючи останню до написання заяви про те, що вона безперервно працювала на підприємстві з 25 лютого 2005 року по 10 липня 2006 року та отримувала заробітну плату за вказаний період, а також підписання усіх видаткових ордерів про отримання такої, хоча фактично на підприємстві ОСОБА_2. не працювала.
В поданій на вирок апеляції старший помічник Ковельського міжрайонного прокурора просить вирок скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону в частині кваліфікації дій засудженої та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, та постановити свій вирок, яким ОСОБА_1. визнати винною по усіх статтях обвинувачення.
Засуджена ОСОБА_1, не погоджуючись з вироком суду, в своїй апеляції, просить його скасувати та виправдати її за усіма статтями обвинувачення, оскільки вирок є необгрунтований, а тому і незаконний.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, прокурора який підтримував подану апеляцію, а апеляцію засудженої просив залишити без задоволення, засуджену ОСОБА_1. і її захисника, які апеляцію прокурора заперечили та просили задовольнити апеляцію засудженої та скасувати вирок суду першої інстанції та постановити виправдувальний вирок, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати встановила, що апеляція старшого помічника Ковельського міжрайонного прокурора та апеляція засудженої ОСОБА_1. до задоволення не підлягають.
Висновок суду про доведеність вчинення злочинів ОСОБА_1 відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.
Винність засудженої у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій доведена зібраними у справі доказами. Зокрема наявністю угоди в частині створення робочого місця ОСОБА_2. з дотацією за рахунок фонду державного соціального страхування, яка напередодні працювала на даному підприємстві і була звільнена звідти, стверджується документально, а також показаннями свідка ОСОБА_3. з цього приводу.
Наявність конфлікту між ОСОБА_1 і ОСОБА_2. з приводу пропажі пральної машинки, а також незначний проміжок роботи ОСОБА_2. підтвердили в судовому засіданні як сама ОСОБА_2. так і допитані як свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5. , ОСОБА_6. Крім того, свідок ОСОБА_7 ствердила, що домовленостей з ОСОБА_2. щодо виконання за неї роботи не було.
Крім того, у відповідності до встановлених у справі і досліджених судом документів вбачається, що засуджена вносила відомості про вихід на роботу ОСОБА_2., проводила нарахування заробітної плати згідно угоди на дотаційну посаду, що не відповідає фактичному перебігу подій.
Зважаючи на наведене, суд обґрунтовано не взяв до уваги непослідовні показання засудженої в частині розвитку вищенаведеного.
Твердження засудженої про необґрунтованість, а отже і незаконність вироку суду щодо неї суперечить наведеним доказам. Зважаючи на встановлені фактичні обставини суд вірно дав оцінку показанням допитаних в ході судового розгляду свідків у сукупності з іншими доказами.
У відповідності до досліджених у судовому засіданні доказів, у відповідності до обставин даної справи дії засудженої мотивовано визнані як продовжувані, оскільки ґрунтувались на створенні саме дотаційного робочого місця і привласнення майна саме з одного джерела, а тому вчинені дії не можуть вважатись вчиненими повторно.
Не ґрунтується на матеріалах справи твердження прокурора про те, що в діях засудженої присутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 209 КК України. Судом першої інстанції дано вірну оцінку встановленим обставинам і у відповідності до з'ясованого в судовому засіданні дії засудженої не були спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і не утворюють об'єктивної сторони складу злочину, оскільки не встановлено протиправного використання нею зазначених коштів. При цьому було визнано доведеним вчинення ОСОБА_1 заволодіння чужим майном, вчиненого шляхом зловживання службовим становищем.
Дії засудженої відповідно вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 191 КК України як заволодіння чужим майном службовою особою службовим становищем, за ч.1 ст. 366 КК України умисне внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей і видача завідомо неправдивих документів, та за ст. 386 КК України у підкупі свідка з метою давання ним завідомо неправдивих показань.
Призначаючи покарання засудженій, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого, зважаючи на обставини справи, особи засудженої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, обґрунтовано прийшов до переконання про можливість її виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства з встановленням іспитового строку, а тому обране їй покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
За таких обставин, підстав для скасування вироку з підстав зазначених у апеляціях, колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції старшого помічника Ковельського міжрайонного прокурора а також засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 23 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без змін.