Справа № 22ц-539/07                              Головуючий в 1 інстанції - Невар О.В.

Категорія - 33                                                      Доповідач - Стрільчук В.А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 іменем    України

16 серпня  2007  року.  Колегія  суддів  судової палати  у  цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Киці С. І.,  Сівчука Є.І.,

при секретарі - Гордійчук І.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,  представника відповідача Сидорук М. О.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради,  ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Маневицького районного суду від 27 квітня 2007 року,

встановила:

Рішенням Маневицького районного суду від 27 квітня 2007 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і направити справу на новий розгляд,  посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків суду обставинам справи.

В запереченні Маневицька селищна рада просить залишити апеляційну скаргу без задоволення,  а рішення - без змін,  зазначаючи,  що суд всебічно і повно дослідив обставини справи,  підстав для скасування рішення немає.

Судом першої інстанції встановлено,  що рішенням виконавчого комітету Маневицької районної ради № 40 від 22 лютого 1990 року було затверджено акт комісії про вибір земельної ділянки під будівництво виробничої бази кооперативу «Умілець» по вул.  Ювілейній,  15 в смт.  Маневичі площею 0, 14 га. Межі вказаної земельної ділянки було винесено в натурі,  про що складено відповідний акт від 14 лютого 1990 року. В даний час зазначену земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності оформляє на себе позивач ОСОБА_1 Будь-якої документації про право власності на цю ділянку чи право користування нею в нього немає.

Рішенням Маневицької селищної ради № 3/11 від 31 серпня 1998 року відповідачу ОСОБА_2. було надано у приватну власність під будівництво

житлового будинку та господарських споруд земельну ділянку площею ОДО га по вул.  Ювілейній у смт.  Маневичі. На підставі цього рішення йому 22 травня 2006 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 0950 га. В листопаді того ж року за ОСОБА_2. було визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок,  готовність якого становить 70 %,  АДРЕСА_1.

Земельна ділянка відповідача ОСОБА_2та земельна ділянка,  на яку оформляє документацію позивач ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності,  - це різні земельні ділянки,  які межують одна з одною. Межі обох цих ділянок встановлені на місцевості. На час виділення ОСОБА_2. у 1998 році земельної ділянки із земель запасу кооператив «Умілець» вже було ліквідовано.

Будь-які документи на право власності та право користування спірною земельною ділянкою в позивача ОСОБА_1 відсутні.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Встановлені судом і наведені вище обставини справи підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні та зазначених у рішенні доказів і апелянтом не спростовуються,  а суть його вимог зводиться до того,  що,  на його думку,  він має право на частину земельної ділянки,  яка в 1990 році була виділена для будівництва виробничої бази кооперативу «Умілець».

Відповідно до ч. 1  ст.  3 ЦПК України право на звернення до суду в порядку,  встановленому цим Кодексом,  має особа,  права,  свободи чи інтереси якої порушені,  невизнані або оспорювані.

Згідно з ч.3  ст.  10 та ч. 1  ст.  60 названого Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним правовим нормам позивач ОСОБА_1 не представив суду будь-яких доказів про своє право власності чи право користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 площею 0, 0950 га,  на яку відповідачу ОСОБА_2. був виданий оспорюваний державний акт від 22 травня 2006 року (а. с.  28). Також ним не зазначено жодних правових підстав переходу до нього права користування ділянкою,  виділеною під будівництво кооперативу «Умілець». А відтак права,  свободи та законні інтереси позивача вказаним державним актом не порушені.

Крім того,  згідно із твердженням самого ОСОБА_1 рішення Маневицької селищної ради від 31 серпня 1998 року № 3/12 про надання спірної земельної ділянки,  на якій знаходився самочинно споруджений ним об'єкт незавершеного будівництва,  неповнолітньому на той час його сину - відповідачу у справі - було прийнято за його як батька зверненням.

Виходячи з викладеного,  повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку,  суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Що стосується незакінченого будівництвом житлового будинку на спірній земельній ділянці,  то питання про визнання права власності на нього та інші пов'язані з цим правовідносини виходить за межі даного спору і оскаржуваним рішенням не вирішувалися.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм Земельного кодексу Української РСР не заслуговують на увагу,  оскільки позивач не довів факту надання йому особисто спірної земельної ділянки або набуття в інший спосіб права на неї ні під час дії Земельних кодексів Української РСР 1978 та 1990 років,  ні в період чинності Земельного кодексу України 2001 року.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду.

Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів

 ухвалила:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити,  а рішення Маневицького районного суду від 27 квітня 2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.