Справа № 1-133/10

В И Р О К

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И        

13 липня 2010 року                                   м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого                                    - судді Деметрадзе Т.Р.

при секретарі                                               Гайдукова Н.А.

з участю                                    прокурора Дьолог Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця та мешканця АДРЕСА_2 України, румуна, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше  в порядку ст. 89 КК України не судимого у вчиненні злочину,

              передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_1, в період з квітня по листопад 2008 року, працюючи водієм-експедитором у приватного підприємця ОСОБА_2 на підставі трудового договору, в обов’язки якого входило отримання товару в ПП «Офрім», поставка його до торгових точок та отримання коштів в торгових точках за поставлений товар з подальшою передачею їх ОСОБА_2, у вересні 2008 року без дозволу ОСОБА_2, діючи умисно, привласнив грошові кошти в сумі 7700,50 грн., отримані за проданий товар – цукерки в різних торгових точках області, якими розпорядився на власний розсуд.

Крім того, у жовтні 2008 року ОСОБА_1 повторно без дозволу ПП ОСОБА_2 привласнив грошові кошти, отримані за поставлений товар в сумі 7700,90 грн., якими розпорядився на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_1 отримавши гроші за поставлений товар на загальну суму 15401 гривня 40 копійок, не повернув їх ОСОБА_2, а привласнив, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму.    

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину визнав повністю у вчиненому щиро розкаявся, суду повідомив, що з 11 травня 2008 року працював у приватного підприємця ОСОБА_2 водієм, а згодом, у серпні 2008 року той запропонував йому оформити трудовий договір та працювати водієм-експедитором, тому 14 серпня 2008 року вони уклали трудовий договір. У відповідності до функціональних обов’язків, повинен був розвозити по торгових точках цукерки, збирати замовлення і знову розвозити замовлені цукерки, після чого отримавши від підприємців за товар кошти, повинен був передати їх ОСОБА_2

Десь у вересні 2008 року, коли його в черговий раз почав сильно боліти позвоночник, він замовив собі ліки, які дорого коштували, однак коштів на них не мав. Тоді маючи доступ до виручених грошей, без дозволу власника ОСОБА_2 взяв з каси 7700,50 гривень. Потім у жовтні 2008 року він знову взяв з каси гроші на власні потреби в розмірі 7700,90 гривень, які привласнив та розпорядився на власний розсуд. На початку листопада 2008 року, ОСОБА_2 запропонував йому проїхатись по торгових точках і вияснити чому замовники так довго не розраховуються. Він спочатку погодився, а потім повідомив ОСОБА_2, що підприємці розрахувалися за поставлений товар, а кошти, які вони йому дали, використав на власні потреби. Після цього, 10 листопада 2008 року, вони зробили акт звірки, і заборгованість по Іршавському району становила 15401,40 гривень, які він обіцяв повернути, однак не повернув та з квітня 2009 року звільнився з роботи за власним бажанням.

Крім визнання вини підсудним ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину, його вина стверджується іншими доказами по справі.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що після стажування він прийняв на роботу ОСОБА_1 і вони уклали трудовий договір 14 серпня 2008 року. Той почав сам їздити на автомобілі НОМЕР_1, розвозив цукерки в різні магазини в Іршавському районі. В обов’язки водія-експедитора ОСОБА_1 входило самостійно знаходити місця збуту цукерок. Він розвозив товар, виписував накладні, їх копії давав йому, а через певний період часу він їх викидав, оскільки вони були не потрібні. Перші три тижні, ОСОБА_1 давав йому повну виручку від продажу цукерок, потім давав товар під реалізацію і час від часу повідомляв, що в торгових точках з ним не розраховуються. Коли назбиралась достатньо велика сума заборгованості, то він вирішив зробити з ОСОБА_1 акт звірки по заборгованості за період з 14 серпня по 10 листопада 2008 року, відповідно до якого недостача вийшла 15 401,40 грн., при цьому звірка здійснювалась зі слів ОСОБА_1 та накладних. Тоді він запропонував ОСОБА_1 спільно відвідати торгові точки Іршавського району, які являються боржниками та вияснити, коли вони розрахуються за товар, однак доїхавши до смт. Тересва, ОСОБА_1 сказав йому, що нікуди їхати не потрібно, оскільки підприємці з ним повністю розрахувалися, а гроші він потратив на власні потреби та пообіцяв через 20 днів повернути й написав про це розписку 19.11.2008 року. В подальшому він заборонив ОСОБА_1 давати товар під реалізацію, хоча коли той давав йому гроші за товар, то він помічав незначні недостачі. Потім, в січні 2009 року, він сказав ОСОБА_1, що звільняє його, однак той незначні недостачі повернув та попросив, щоб він звільнився за власним бажанням. Так, 1 квітня 2009 року ОСОБА_1  був звільнений за власним бажанням, але грошові кошти в сумі 15 401, 40 грн. до цього часу не повернув.

Згідно трудового договору між працівником і фізичною особою від 14 серпня 2008 року ОСОБА_1 зобов’язався нести повну матеріальну і фінансову відповідальність за товарно-матеріальні цінності.

(а.с. 23)

Актом звірки по заборгованості Іршавського району торгового агента ОСОБА_1 станом на 10.11.2008 року стверджується виявлення недостачі на суму 15 401, 40 грн.

(а.с. 22)

    Розпискою ОСОБА_1 від 19.11.2008 року стверджується факт взяття останнім без відома ОСОБА_2 з каси 15400 грн. та обов’язок їх сплати на протязі 20 календарних днів.

(а.с. 14)

 Оцінивши вказані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що підсудний          ОСОБА_1 винний у вчиненні привласнення та розтрати 15401,40 грн., які були ввірені йому ОСОБА_2 та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 191 КК України, оскільки своїми діями він скоїв привласнення та розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало у її віданні, вчинені повторно.

            Обираючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу, який раніше судимий, не працює, по місцю проживання характеризується позитивно.

           Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_1, суд визнає щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, відшкодування потерпілому завданого збитку.

          Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1, суд не знайшов.  

          Беручи до уваги те, що підсудний ОСОБА_1, вчинив тяжкий злочин суд, враховуючи дані про особу винного, обставини справи, приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і вважає за можливе прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

              Судових витрат не має.

  Цивільного позову не заявлено.

           Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,

З А С У Д И В:

            ОСОБА_1 визнати виним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з обліком і обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, на строк 2 (два) роки.

           На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання в виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з випробовуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

           На підставі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне  проживання  без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти  кримінально-виконавчу  інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Судових витрат не має.

      Цивільного позову не заявлено.

    Запобіжний захід у відношенні засудженого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області протягом 15 діб з часу його оголошення.

Суддя                                                                                                         Т.Р. Деметрадзе