Справа № 2-1321/10

                     Р І Ш Е Н Н Я

              ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ                          

17 червня 2010 року  Жовтневий   районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі : головуючого – судді  Хардіної  О.П.,

    при секретарі  - Шевченко А.С.

    за участю: представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» - Ваніної Тамари Степанівни

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом представника Публічного акціонерного товариства  комерційний банк «Приват Банк» до  ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3 про звернення стягнення заборгованості за кредитними договором на предмет закладу, іпотеки, виселення відповідача, -

            ВСТАНОВИВ:

    В липні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, просив передати банку в заклад шляхом вилучення у відповідача належне йому на праві власності заставлене майно –  стіл для біл*ярду «Імперія» 2007 року виробництва в кількості 2 шт. в комплекті та стіл для біл*ярду «Елеганс» в кількості 1 шт. 2007 року виробництва, в комплекті. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30.08.2007 року № 439-МК1 в сумі 24 143,61 грн. звернути стягнення  на стіл для біл*ярду «Імперія» 2007 року виробництва в кількості 2 шт. в комплекті та стіл для біл*ярду «Елеганс» в кількості 1 шт. 2007 року виробництва, в комплекті шляхом безпосереднього продажу  конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі- продажу предмета застави від імені заставодавця. Звернути стягнення на квартиру за адресою: м. Кривий Ріг, АДРЕСА_1 - шляхом продажу вказаного предмету  іпотеки банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі – продажу будь – яким способом з іншою особою – покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселити відповідача з вказаної квартири зі зняттям з реєстраційного обліку, стягнути судові витрати.

    На підтвердження вимог позивач вказав, що відповідач порушив зобов*язання за кредитним договором щодо чергової частини суми кредиту, у зв*язку з чим виникла заборгованість за кредитом та процентами.

    В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

    Відповідач та третя особа в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в порядку ч.4 ст. 76, ч.1 ст. 77 ЦПК України. Про причини неявки не повідомив, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про можливість заочного розгляду справи та постановлення рішення на підставі наявних у справі доказів.  

Вивчивши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні  пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Згідно із п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

    Відповідно до ст.ст.19,20 ЗУ «Про заставу», за рахунок заставленого майна  заставодержатель  має  право задовольнити свої вимоги в  повному  обсязі,  що  визначається  на момент фактичного задоволення, включаючи  проценти,  відшкодування збитків, завданих прострочкою  виконання  (а   у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також  витрати  на  здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

    Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в  разі,  якщо  в  момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано,  якщо  інше не передбачено законом чи договором.

    Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», у разі  невиконання або неналежного  виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням  шляхом  звернення  стягнення  на предмет іпотеки.  

30.08.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», (надалі – банк)  та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитну угоду на загальну суму кредиту – 125 000 грн., надання яких виконується окремими частинами –відповідно до договорів на видачу транша від  30.08.2007 року № 439-МК1  на суму 45 000 грн. та від 05.09.2007 року № 439-МК2 на суму 80 000 грн. зі сплатою за користування кредитом - 20 % річних, строком – не пізніше 30.08.2012 року. Зазначений термін може бути змінено відповідно до умов  п.п.2.3.3., 2.4.1 Кредитної угоди № 439-МК.

30 серпня 2007 року в забезпечення зобов’язання за кредитним договором укладено договір іпотеки нерухомого майна – квартири за адресою: м. Кривий Ріг, АДРЕСА_1. За умовами п.2.2.3.Договорів про видачу транша, відповідач зобов*язувався  проводити погашення кредиту та процентів в порядку та строки згідно графіку погашення кредиту – Додатки № 1 до Договору на видачу транша від 30.08.2007 року № 439-МК1, договору на видачу транша від 05.09.2007 року № 439-МК2.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 05.05.2009 року відповідач має заборгованість – 24 143,61 грн., яка складається із заборгованості за кредитом – 22 222,21 грн. (заборгованість по капіталу та простроченому капіталу, а.с.39), заборгованості по процентам – 1921,40 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач просить в рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором № 439-МК1 від 30.08.2007 року звернути стягнення суми заборгованості на предмет іпотеки та застави. Проте суд виходить з відсутності підстав для дострокового повернення відповідачем всієї суми кредиту, а також звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, передачі в заклад заставленого майна з наступних підстав.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, відповідач порушив  встановлений графік погашення суми кредиту, відсотків, визначений Додатком до договорів траншів. Відповідно до п.2.3.3 (а) Кредитної угоди від 30.08.2007 року, якою визначені загальні умови та порядок надання кредиту на підставі договорів траншу, а саме – договору траншу №  439-МК1 від 30.08.2007 року, передбачене право Банку на власний розсуд вимагати від позичальника в тому числі дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі шляхом направлення письмового повідомлення. Таке право виникає у разі порушення позичальником зобов’язань, передбачених умовами Кредитної угоди. Вимагаючи дострокового повернення суми кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, позивачем не дотримано вищезазначених вимог щодо письмового повідомлення позичальника. В судовому засіданні представник банку не надав суду підтвердження тим обставинам, що відповідно до наведених умов договору, щодо яких сторони дійшли згоди, відповідач повідомлявся про необхідність дострокового повернення кредиту із зазначенням в повідомленні дати. Таким чином, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов*язань за  вказаною кредитною угодою не настав відповідно до умов договору та графіку погашення кредиту – Додаток № 1, і його необхідно пов*язувати з датою, визначеною п.1.3 Кредитної угоди –  не пізніше 30.08.2012 року, на що також вказує позивач в позовній заяві.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між відповідачем ОСОБА_2 та Банком був укладений договір іпотеки квартири № 439-МК \1, згідно якого відповідач надав в іпотеку квартиру  за адресою: м.Кривий Ріг, АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності. (  а.с.15).

Згідно  п.16.7.1 Договору іпотеки закріплене право банка звернути стягнення на предмет  іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь -якого із зобов*язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані. Проте судом не встановлено на підставі наявних у справі доказів, що строк виконання відповідачем  зобов*язань в повному обсязі настав. При цьому обставини, що дають право банку на підставі п.16.7.2 Договору іпотеки звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання зобов*язань за Кредитним договором, - не встановлені.

Звернення стягнення на предмет іпотеки банком здійснюється у випадках, передбачених п.п.16.7.1,16.7.2,16.9 Іпотечного договору відповідно до розділу 5 Закону України «Про  іпотеку», як закріплено п. 22  вказаного договору.

    Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення  на  предмет  іпотеки  здійснюється  на підставі рішення суду,  виконавчого напису нотаріуса або згідно  з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.   

Частина 1 статті 35 цього ж Закону передбачає, що у разі  порушення основного зобов'язання   та/або  умов іпотечного  договору  іпотекодержатель  надсилає  іпотекодавцю  та боржнику,  якщо він є відмінним від іпотекодавця,  письмову вимогу про  усунення  порушення. В  цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань,  вимога  про виконання  порушеного зобов'язання  у  не  менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі  розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.  

Суд вправі відмовити у  задоволенні  позову  іпотекодержателя про  дострокове  звернення  стягнення на  предмет  іпотеки,  якщо допущене боржником або іпотекодавцем,  якщо він  є  відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору
не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.   

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо дострокового звернення стягнення  заборгованості на предмет іпотеки протирічать умовам договору, не ґрунтуються на законі, оскільки строк виконання зобов*язання не настав, а тому не підлягають задоволенню.  

Порушена також процедура порядку звернення стягнення не предмет іпотеки. Письмова вимога про усунення порушення, відповідно до вимог передбачених ст.35 Закону України «Про іпотеку» повинна бути отримана боржником. Лише після того як боржник, отримавши таку вимогу, протягом тридцятиденного строку не виконає зазначених вимог, у кредитора настає право вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки.

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню вимоги про виселення відповідача з квартири за адресою: м. Кривий Ріг, АДРЕСА_1, оскільки є необґрунтованими та протирічать Закону України «Про іпотеку».

В забезпечення виконання зобов*язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 30.08.2007 року № 439-МК між банком та відповідачем  укладено договір застави рухомого  майна - стіл для біл*ярду «Імперія» 2007 року виробництва в кількості 2 шт. в комплекті та стіл для біл*ярду «Елеганс» в кількості 1 шт. 2007 року виробництва, в комплекті.

    Вирішуючи питання щодо вимог про звернення стягнення заборгованості на предмет застави, суд дійшов  наступних висновків.

    Відповідно до ст.ст.19, 20 ЗУ «Про заставу», за рахунок заставленого майна  заставодержатель  має  право задовольнити свої вимоги в  повному  обсязі,  що  визначається  на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих  прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також  витрати  на  здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

    Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави  в  разі, якщо  в  момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано,  якщо інше не передбачено законом чи договором. Таким чином, враховуючи вищенаведені висновки суду про ненастання строку виконання зобов*язання, з урахуванням  умов договору застави – п.15.7.1, - вимоги про дострокове звернення стягнення суми заборгованості на предмет застави також протирічать умовам договору та не ґрунтуються на законі.

    При вирішенні питання щодо задоволення вимог про передачу в заклад банку заставного майна – стіл для біл*ярду «Імперія» - 2 шт., стіл для  біл*ярду «Елеганс» - 1 шт в комплекті, суд виходить також  з умов  договору, щодо яких сторони дійшли згоди. Так,  відповідно до  п.17.10. Договору застави від 30.08.2007 року, у випадку порушення заставодавцем будь – якого  із зобов*язань за  кредитним договором, заставодавець зобов*язаний доставити предмет застави за вказаною в п.34.8 договору застави адресою у строк 7 днів з моменту пред*явлення заставодержателем письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості, строку сплати якої настав, а також у той же строк передати предмет застави заставодержателю в заклад по акту прийому – передачі. Однак, виходячи з вищенаведених висновків суду щодо ненастання строків виконання зобов*язань за  Кредитною угодою, які  обумовлені не пізніше  30.08.2012 року, а також тих обставин, що суду не надано доказів на підтвердження виконання банком вказаних умов договору застави щодо передачі предметів в заклад і письмова вимога з вказівкою суми заборгованості відповідачу не направлялася, суд вважає, що вимоги в частині  передачі в заклад заставленого майна також задоволенню не підлягають.

    На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати необхідно віднести на рахунок позивача.

    На  підставі викладеного,  керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212-215, 224-226  ЦПК України, ст..ст. 16, 1048-1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ЗУ «Про заставу»,ЗУ «Про іпотеку»,  суд -

                            В И Р І Ш И В:

    В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства  комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про передачу банку в заклад шляхом вилучення у відповідача заставленого  майна, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30.08.2007 року в сумі 24 143,61 грн., звернення  стягнення  на заставлене  майно,  звернення стягнення на квартиру, виселення відповідача зі зняттям з реєстраційного обліку – відмовити в повному обсязі.

    Судові витрати віднести на рахунок Публічного акціонерного товариства  комерційний банк «Приват Банк».

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд  на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається до суду на протязі десяти днів після проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                     О.П. Хардіна