УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Шишка А.І.,
суддів Матківського Р.Й., Ясеновенко Л.В.,
секретаря Самуляк О.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Верховинського району в інтересах пенсіонерки ОСОБА_1, інваліда ОСОБА_2 до Ільцівської сільської ради про визнання недійсним рішення сільської ради та Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, за позовом Ільцівської сільської ради про визнання недійсними Держаних актів на право приватної власності на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Ільцівської сільської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними Державних актів та їх дублікатів на право приватної власності на землю за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Верховинського районного суду від 25 червня 2007 року, -
встановила:
Рішенням Верховинського районного суду від 25 червня 2007 року визнано недійсним рішення Ільцівської сільської ради: від 19 листопада 2004 року про припинення користування земельною ділянкою 0, 40га - ОСОБА_1 та 0, 30га - ОСОБА_2; від 17 березня 2006 року про затвердження ОСОБА_3 акту відведення земельної ділянки площею 0, 70га для ведення особистого селянського господарства та Державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 від 23.08.2006 року на земельну ділянку площею 0, 2107га, від 23.08.2006 року на земельну ділянку площею 0, 4893га.
В задоволенні позову Ільцівської сільської ради та ОСОБА_3 про визнання недійсними Державних актів на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_1 від 04 березня 2002 року площею 0, 40га та ОСОБА_2 від 04 березня 2002 року площею 0, 30га та їх дублікатів - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що суд прийшов до помилкового висновку в тому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відмовлялися від спірних земельних ділянок, оскільки це питання в суді належним чином досліджено не було. Крім цього, суд не врахував положень п.2 ст. 393 ЦК України та ст. 155 ЗК України. Апелянт просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Справа №22-ц-1026/2007р. Головуючий у І інстанції Токарук В.І.
Категорія 33 Доповідач Шишко А.І.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_3 , заперечення позивача ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Як встановив суд, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали на праві приватної власності земельні ділянки площею, відповідно кожний, по 0, 40га та 0, 30га. На дані земельні ділянки їм видано Державні акти, які не оспорюються позивачкою.
Згідно ст. 378 ЦК України право власності на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених Законом.
Стаття 140 Земельного кодексу України також дає вичерпний перелік підстав припинення права на землю.
Як позивачка, так і Ільцівська сільська рада вважають, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 добровільно відмовилися від своїх земельних ділянок, тому спірна земля правомірно надана позивачці.
Дана обставина судом першої інстанції перевірялася і встановлено, що належної відмови від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до сільської ради не поступало.
Відмова власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку і така угода підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Отже, сільська рада фактично припинила право власності і вилучила земельні ділянки у позивачів не у встановленому законом порядку, що є порушенням вимог ст. 153 Земельного кодексу України.
Отже, колегія суддів вважає, що суд, за наведених обставин, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги і відмовив у задоволенні зустрічного позову.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги його обґрунтованості не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судців, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Верховинського районного суду від 25 червня 2007 року по даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.