Справа № 2-146

 2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 травня 2010 року Галицький районний суд міста Львова у складі :

головуючої – судді  -  ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

при секретарі       -  БЕСПАЛЬОК О.А.

з участю адвокатів  -  ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з участю третьої особи – приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ними 23 травня 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що зазначена угода була укладена ним під впливом обману, оскільки внаслідок систематичного вживання спиртними напоями він не усвідомлював, що саме підписує, і був переконаним, що не продає квартиру, а укладає договір застави з метою отримання кредиту в банку на прохання знайомого на ім»я ОСОБА_7, котрий і познайомив його з відповідачем, котрий в результаті шахрайських дій заволодів його квартирою за дуже низькою ціною – 4.976 грн., скориставшись його пристрастю до алкоголю, а також шляхом застосування фізичного насильства.

У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, пояснив, що квартира була продана не за ринковою, а за балансовою вартістю, при цьому особисто він не був у нотаріуса, а підписував якісь документи, коли вже був у сталі алкогольного сп»яніння, в машині у відповідача, котрий застосовував до нього фізичну силу. При цьому відповідачу було достовірно відомо, що він – хвора людина та перебуває на обліку у наркологічному диспансері, тому останній вирішив скористатись зазначеною обставиною та придбати за безцінь у нього квартиру, незважаючи на те, що мав на той час у своїй власності інше житло. Після укладення оспорюваного договору та виселення зі спірної квартири він, позивач, не має житла та в основному проживає на вулиці, внаслідок чого відморозив собі кінцівки. Просить суд позов задовольнити та визнати недійсним оскаржуваний правочин як такий, що укладений під впливом обману.

Представник позивача підтримала уточнений позов, пояснила, що перебувала з позивачем у зареєстрованому шлюбі, розлучились у 1998 році, оскільки чоловік зловживав спиртними напоями, однак продовжували проживати в одній квартирі, оскільки шкода було виганяти його на вулицю. Саме тому вони вирішили продати свою квартиру та купити дві – одну для неї з донькою, а другу – для позивача, з приводу якої в подальшому і було укладено оспорюваний договір. Зазначає, що позивач тривалий час зловживав алкоголем, кодувався, перебував на обліку у наркологічному диспансері та лікуванні у психлікарні, однак всі спроби вилікувати його потерпіли невдачу. Незважаючи на те, що вона розлучилась з ним через вищенаведені обставини, їй не байдужа доля останнього, не може спокійно спостерігати за ситуацією, коли відповідач шляхом введення його в оману заволодів за безцінь майном її колишнього чоловіка. Просить суд задовольнити уточнений позов.

Відповідач у судовому засіданні позов заперечив, пояснив, що його зі ОСОБА_6 познайомив візуально знайомий ОСОБА_7. До купівлі спірної квартири він був у ній тільки один раз, коли працівники БТІ проводили її оцінку. У договорі зазначена балансова вартість квартири, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Позивач особисто був у нотаріуса, сам читав та підписував договір, а також заяву про те, що ознайомлений з наслідками його укладення. Жодних дій, щоб ввести позивача в оману, чи насильницьких дій щодо позивача не вчиняв, а наявність у нього, ОСОБА_4, на той час іншого житла не має відношення до вирішення даного спору. Просить відмовити у задоволенні позову.

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у судове засідання не з»явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності на підставі наявних у справі доказів, оскільки перебуває на лікарняному (а.с.121), з якої вбачається, що при укладенні договору сторони діяли добровільно і перебували при здоровому розумі та ясній пам»яті, добре розуміли значення своїх дій, попередньо були ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів та про правові наслідки укриття розміру дійсної продажної ціни відчужуваної квартири, про що зазначено у вказаному договорі, що позивач власноручно писав заяву, що свідомо продає своє житло і має намір жити в іншому.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, опитавши свідків, вивчивши матеріали цивільної та реєстрової справ, а також відмовні матеріали, прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири (а.с.6), ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_4 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї кімнати житловою площею 14,3 кв.м та кухні, загальна площа квартири становить 17,9 кв.м, а також комора у підвалі 3,5 кв.м.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно   № 14993769 від 21 червня 2007 року (а.с.17), квартира АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності відповідача ОСОБА_4 на підставі вищезгаданого договору.

Судом встановлено, що позивач продовжував проживати у відчуженій ним квартирі понад обумовлені договором строки, незважаючи на те, що повинен був таку звільнити до 20 червня 2007 року та знятись з реєстраційного обліку за вказаною адресою, у зв’язку з чим відповідач звернувся до суду з позовом про виселення його з квартири.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 03 серпня 2007 року (а.с.19), залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 29 жовтня 2007 року (а.с.20-21), позов ОСОБА_4 задоволено, постановлено виселити ОСОБА_3 зі спірної квартири без надання іншого житла та зобов’язати ВГІРФО Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області зняти його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу вищезгаданої квартири з підстав укладення такого під впливом обману зі сторони відповідача.

Відповідно до вимог ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (природа правочину, права та обов’язки сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням), такий правочин визнається недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно обставин, на які покликається позивач, його представник та адвокат як на підставу своїх вимог, відповідач скористався потягом позивача до алкоголю, споїв його та, скориставшись станом, у якому він перебував, запропонував йому підписати оспорюваний договір, покликаючись при цьому, що укладає договір застави квартири з метою отримання кредиту.

Як вбачається з довідки Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру № 84 від 23 лютого 2010 року (а.с.132), ОСОБА_6, 1947 року народження, житель АДРЕСА_2, перебував на обліку з 1988 року по 2002 рік і був знятий з обліку у зв’язку з відсутністю інформації про хворого, перебував на стаціонарному лікуванні ОКЗ ЛОР «ЛОДКНД» з 22 жовтня 2008 року по 21 листопада 2008 року, після чого був взятий на диспансерний облік, де перебуває по даний час.

Згідно довідки КЗ «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» № 1466/101 від 04 грудня 2008 року (а.с.83), ОСОБА_3, 1947 року народження, перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «ЛОКПЛ» з 02 грудня 1972 року по 01 лютого 1973 року з діагнозом - психопатія збудливого типу, декомпенсація; з 10 вересня по 14 листопада 1983 року з діагнозом - хронічний алкоголізм ІІ ст. та з 21 вересня по 17 листопада 1987 року з діагнозом - хронічний алкоголізм ІІ-ї ст.

Суд вважає, що володіння відповідачем інформацією про зловживання позивачем спиртними напоями та перебування його на обліку у наркодиспансері не свідчать про те, що він мав намір заволодіти його квартирою обманним шляхом з огляду на те, що він не був визнаний судом обмежено дієздатним та мав право укладати угоди про відчуження належного йому майна від свого імені. Крім того, був належно проінформований про наслідки укладення оспорюваного договору, про що свідчить заява, підписана ним у нотаріуса (а.с.105).

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Як вбачається з постанови о/у ВДСБЕЗ Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області від 12 липня 2007 року, у порушенні кримінальної справи за фактом заволодіння ОСОБА_4 квартирою ОСОБА_3 шахрайським шляхом відмовлено у зв’язку з відсутністю у його діях складу зазначеного злочину (а.с.36-37).    

Враховуючи у сукупності всі зібрані та перевірені у ході судового розгляду докази, суд приходить до висновку про недоведеність наведених у позові обставин щодо обману позивача та зловмисного заволодіння відповідачем спірною квартирою шляхом укладення договору купівлі-продажу, який, на думку суду, відповідає вимогам чинного законодавства, що підтверджується письмовими поясненнями нотаріуса ОСОБА_5, котра його посвідчувала, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за його недоведеністю та необґрунтованістю.

Забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 згідно ухвали Галицького районного суду м.Львова від 10 грудня 2009 року, підлягає скасуванню.

До такого висновку суд приходить на підставі зібраних та перевірених в ході розгляду справи доказів та матеріалів, наданими сторонами.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 154, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 15, 16, 230, 655 ЦК України, суд

в  и  р  і  ш  и  в  :

У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченого 23 травня 2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером № 1636            в і д м о в и т и .

Арешт на квартиру АДРЕСА_1, накладений згідно ухвали Галицького районного суду м. Львова від 10 грудня 2009 року,  с к а с у в а т и .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ                        

Оригінал рішення.