Справа № 22ц-691/07                             Головуючий в 1 інстанції - Костюкевич O.K.

Категорія -5                                              Доповідач - Стрільчук В.А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ іменем    України

23   серпня  2007  року.  Колегія  суддів  судової  палати  у  цивільних  справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

при секретарі - Савчук О.В., з участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі -СГТОВ) «Маяк» про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача СГТОВ «Маяк» на рішення Луцького міськрайонного суду від 27 липня 2004 року,

встановила:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інші звернулися в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 2 березня 2000 року між ними та СГТОВ «Маяк» були укладені договори оренди належного їм майна вартістю 70 695 грн. на три роки. Строк дії договору закінчився, однак відповідач відмовляється повернути їм майно. Їхні права на спірне майно підтверджуються отриманими 1 липня 2003 року свідоцтвами про право власності на майнові паї членів колективного сільськогосподарського підприємства, згідно з якими частка кожного з них становить: ОСОБА_2 - 9073 грн., ОСОБА_3 - 946 грн., ОСОБА_4 - 2377 грн., ОСОБА_5 - 18485 грн., ОСОБА_6 - 3824 грн., ОСОБА_7 - 1735 грн., ОСОБА_8 - 1442 грн., ОСОБА_9 - 6819 грн., ОСОБА_10 - 3956 грн., ОСОБА_11 - 3863 грн., ОСОБА_12 - 4778 грн., ОСОБА_13 - 6305 грн., ОСОБА_14 - 7092 грн. Орендар не оплатив їм у повному обсязі орендну плату, в зв'язку з чим їм заподіяна матеріальна шкода в розмірі 707 грн. Їм належить майно, що перебуває в оренді у відповідача, - зерносклад вартістю 34405 грн., телятник-конюшня вартістю 18886 грн., силосна траншея вартістю

1890 грн., автомобіль САЗ-3507 вартістю 2480 грн., плуг ПЛН 3-35 вартістю 764 грн., причіп ГТГС-6 вартістю 1240 грн., агрегат ВУК-3 вартістю 575 грн., фуражир вартістю 1030 грн., розкидач РОУ-6 вартістю 560 грн., косарка КРН-2.1 вартістю 620 грн., вага вартістю 150 грн., контейнери 17 шт. вартістю 1359 грн., бортоукривач вартістю 265 грн., зерноочисна машина вартістю 830 грн., оборотні засоби вартістю 3409 грн. та багаторічні насадження вартістю 2232 грн. Просили зобов'язати відповідача передати їм це майно і стягнути з нього на свою користь 707 грн. матеріальних збитків та 15600 грн. моральної шкоди, заподіяної у зв'язку з порушенням їх права власності.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 липня 2004 року позов задоволено частково. Постановлено зобов'язати СГТОВ «Маяк» передати позивачам майно, яке вони просили, крім оборотних засобів та багаторічних насаджень. Стягнути з СГТОВ «Маяк» на користь позивачів 1500 грн. моральної шкоди, а на користь ОСОБА_14 - 71 грн. сплаченого державного мита. Рішення в частині зобов'язання відповідача повернути орендоване майно допустити до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач СГТОВ «Маяк» просить скасувати це рішення і передати справу на новий розгляд, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

В запереченні на апеляційну скаргу представник позивачів ОСОБА_14 просить її відхилити, зазначаючи про законність і обгрунтованість рішення місцевого суду.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з таких мотивів.

Задовольняючи позов у частині зобов'язання відповідача повернути позивачам зазначене ними майно та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі мають частку в майні відповідача і це майно передано останньому в оренду. Відповідач не повернув майно позивачам, чим спричинив їм моральну шкоду.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.

Позивачі завили вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння (а не про виділення майнових паїв), обгрунтувавши її тим, що відшукуване майно належить їм. Підставу позову вони не змінювали. Тому спірні правовідносини регулюються ст. 387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом наведеної правової норми витребуваним може бути лише майно - індивідуально-визначені речі, - які належать особі на праві власності. Відтак позивачі повинні довести своє право власності на всі речі, які вони просили витребувати у відповідача (ст. ст. 10, 60 ЦПК України). На підтвердження такого свого права вони послалися на видані їм Маяківською сільською радою свідоцтва про право власності на майнові паї членів колективного сільськогосподарського

підприємства (а. с. 27-38). Однак із вказаних свідоцтв вбачається, що ними визначена частка кожного з позивачів у майні колективного сільськогосподарського підприємства у грошовому виразі, на яку вони мають право, але не зазначено перелік цього майна. Інших доказів на підтвердження свого права власності на перераховане в позовній заяві майно позивачі суду не надали, а тому відсутні законні підстави для витребування цього майна у відповідача.

Умови і порядок набуття членом колективного сільськогосподарського підприємства права власності на конкретне майно - індивідуально-визначені речі, - що відповідають його частці (паю) у майні підприємства, детально врегульовані чинним законодавством.

Так, згідно з ч. З ст. 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Отже визначальним для вирішення питання про конкретне майно, що передається особі в рахунок її майнового паю, є не тільки розмір, а й структура пайового фонду господарства. Оскільки законодавством передбачено рівність прав і обов'язків членів КСП щодо спільної виробничо-господарської діяльності та її результатів, а правочинність членів підприємств є похідною від правового статусу, завдань і функцій цих підприємств та правочинності останніх як юридичних осіб, то і право громадян вимагати виділення своєї частки (паю) з володіння і користування аграрного підприємства, як і інші правовідносини членів КСП, зокрема, щодо виділення-отримання майнового паю, складу цього паю, його юридичного оформлення, також мають грунтуватися на рівності прав та обов'язків зазначених сторін. Це означає, що праву члена КСП вимагати виділення майнового паю відповідає право цього КСП вирішувати питання щодо складу та структури майнового паю, способу і терміну його виділення.

Аналогічний підхід до реалізації права членів КСП на вільний вихід із цих підприємств з майновими паями з метою створення на їх основі прватних підприємств та інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності, передбачено і в Указі Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».

Відповідно до п. п. 9, 16 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62, виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників. Визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону.

Таким чином, ще однією обов'язковою умовою виділення в натурі майна та визначення складу майнового паю є рішення з цього приводу зборів співвласників. Оскільки збори співвласників майна, що перебуває у користуванні СГТОВ «Маяк», не приймали рішення про виділення позивачам того майна, яке вони просять витребувати у відповідача, відсутні підстави для задоволення цих вимог. У випадку проведення зборів співвласників і незгоди позивачів з прийнятим ними рішенням вони вправі оскаржити це рішення до суду в установленому законом порядку.

Будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 707 грн. позивачі суду не надали. Тому і в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Оскільки при вирішенні справи судом першої інстанції не враховані наведені вище обставини і не застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення, як це передбачено ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 27 липня 2004 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.