Справа № 2-1954

                                        2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 травня 2010 року Галицький районний суд міста Львова у складі :

    головуючої – судді  -  ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

    при секретарі       -  БЕСПАЛЬОК О.А.,

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третіх осіб ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" в особі Львівської обласної дирекції ЛОД АППБ "АВАЛЬ" та ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" про визнання виконаним договору купівлі-продажу,

в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з участю третіх осіб - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції ЛОД АППБ "Аваль" та ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", просить суд визнати дійсним та виконаним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між нею та відповідачем 28 квітня 2010 року, та визнати за нею право власності на згадану квартиру загальною площею 61,7 кв.м, яка складається з трьох кімнат та кухні, разом з коморою у підвалі площею 12 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ознайомившись у пресі з оголошенням про продаж заставного майна – квартири АДРЕСА_1, звернулась до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції ЛОД АППБ "Аваль", де їй повідомили, що така належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та є предметом договору іпотеки від 06 листопада 2006 року, тому знаходиться під заставою банку для забезпечення виконання зобов’язань відповідача за кредитним договором від 06 листопада 2006 року. 14 квітня 2010 року між відповідачем та банком було підписано договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором, згідно якого відповідач повинен був здійснити продаж заставної квартири під контролем банку самостійно за ціною, не менше 469.479 грн., у добровільному порядку. Узгодивши ціну з банком та відповідачем, позивачка уклала 28 квітня 2010 року з останнім договір купівлі-продажу зазначеної квартири за ціною 470.005 грн. 87 коп., які внесла а банк та перерахувала ОСОБА_2 29 квітня 2010 року, фактично виконавши всі умови договору, після чого отримала ключі та правовстановлюючі документи на нерухомість. Однак, незважаючи на це, їй не вдалось засвідчити зазначений договір у нотаріальному порядку, оскільки з»ясувалось, що відповідач має інші кредитні зобов’язання, для забезпечення виконання яких накладено інші заборони щодо відчуження його майна. Вважає, що виконала зі своєї сторони всі умови договору, і та ситуація, при якій зазначений договір досі не засвідчений нотаріально та не зареєстрований, порушує її законні права та інтереси, за захистом яких звернулась до суду та просить задовольнити її позовні вимоги.

У судовому засіданні позивача підтримала позов, дала пояснення, аналогічні викладеним у такому обставинам, просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов визнав у попередньому судовому засіданні, не заперечує проти його задоволення.

Представник третьої особи - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції ЛОД АППБ "Аваль" позов визнав, пояснив, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а вилучені від продажу квартири кошти були використані банком для зарахування заборгованості відповідача за кредитним договором. Не заперечує проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була предметом договору іпотеки (а.с.7-8), укладеного між відповідачем, котрий є, її власником (а.с.14), та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції ЛОД АППБ "Аваль" 06 листопада 2006 року на забезпечення виконання умов кредитного договору (а.с.5-6).  

14 квітня 2010 року між відповідачем та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції ЛОД АППБ "Аваль" (а.с.9-13) було укладено договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором, у відповідності до положень якого відповідач повинен здійснити продаж заставної квартири під контролем банку самостійно за ціною, не менше 469.479 грн., у добровільному порядку.  

На виконання вищезазначених договірних вимог 28 квітня 2010 року відповідач продав зазначену квартиру позивачці за ціною 470.005 грн. 87 коп. (а.с.15).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, зазначені кошти були повністю перераховані позивачкою на рахунок банку 29 квітня 2010 року.  

Цього ж дня квартира АДРЕСА_1 була передана позивачці, згідно акта приймання-передачі об’єкта за договором купівлі-продажу.  

Оскільки у відповідності з вимогами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу квартири підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, сторони звернулись у нотконтору, маючи намір виконати вимоги чинного законодавства щодо форми правочину, однак їм було відмовлено з підстави наявності у відповідача інших боргових зобов’язань та забороною відчуження належного йому майна.    

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Оскільки, як вбачається із зібраних по справі письмових доказів, а також пояснень учасників судового розгляду, позивачка повністю та належним чином виконала всі умови договору купівлі-продажу квартири від 28 квітня 2010 року, у зв’язку з чим такий слід визнати дійсним та виконаним, не покладаючи при цьому обов’язку на сторін нотаріально його посвідчити, а також визнати за позивачкою право власності на спірну квартиру.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивачки сплачені нею при зверненні до суду 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього – 171 грн. та в доход держави недоплачений судовий збір при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 220, 319, 321, 328, 629, 657 ЦК України, суд

в  и  р  і  ш  и  в  :

Позов ОСОБА_1  з а д о в о л ь н и т и .

Визнати дійсним та виконаним договір купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_1, укладений 28 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат та кухні загальною площею 61,7 кв.м, до якої відноситься комора у підвалі площею 12 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по оплаті судового збору в сумі 51 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 171 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 1.649 грн. недоплаченого судового збору при зверненні до суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ                        

Оригінал рішення.