Судове рішення #10100991

                                         

                                                                                                                                             Справа № 2-1050/10

                                                                                                                                                             

                                                                                                                                           

                                 

                                                                                                                                                                                                           

                                                  РІШЕННЯ        

                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                                                                 

        25 червня 2010 року                                Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

        головуючого судді Регеші В.О.

        при секретарі Фадєєвій О.О.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2     про захист права на особисте життя та стягнення моральної шкоди,-

                                                          ВСТАНОВИВ:

        ОСОБА_1   звернулася  з позовом  до ОСОБА_2 про захист права на особисте життя та стягнення моральної шкоди,  в якому просить суд зобов'язати відповідачку припинити втручання в будь-який спосіб  в її особисте життя, стягнути з відповідачки на її користь 10000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

        У судовому засіданні позивачка та її представник  позовні вимоги підтримали та пояснили суду, що на протязі тривалого часу ОСОБА_2 постійно телефонувала ОСОБА_1, в образливій формі, із застосуванням нецензурних слів, вимагала розірвання стосунків з ОСОБА_3, погрожуючи при цьому фізичною розправою.

        Крім того, відповідачка, дізнавшись про місце роботи позивачки, приходила до неї на роботу і повідомила колег ОСОБА_1 про те, що останній краще розірвати стосунки з ОСОБА_3, оскільки він буде пиячити та бити її.

        На думку позивачки відповідачка порушила її конституційне право на недоторканість особистого життя, що й зумовило її звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права.    

        Відповідачка позовні вимоги не визнала, пояснила суду, що її дії були обумовлені захистом інтересів дитини, сина ОСОБА_3, з яким останній припинив спілкування із-за позивачки, яка  чинить перешкоди у спілкуванні батька з сином.

        При цьому, відповідачка зазначила, що вона дійсно телефонувала ОСОБА_1, щоб висловити своє обурення з приводу того, що позивачка не впускає в свою квартиру сина ОСОБА_3, але ніяких образливих слів не застосовувала, на роботу до позивачки ніколи не приходила.  

        Заслухавши пояснення позивачки, відповідачки, їхніх представників, свідків, дослідивши зібрані у справі письмові докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

        ОСОБА_1 більше року проживала разом зі своїм неповнолітнім сином, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,  в орендованій однокімнатній квартирі в АДРЕСА_1.    

        У цей період  у позивачки склалися близькі стосунки з ОСОБА_3, вони мали намір одружитися.

        ОСОБА_3 від шлюбу з ОСОБА_5 – ОСОБА_6 має малолітнього сина, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2

        На протязі 2007 року на домашній телефон позивачки надходили телефонні дзвінки (останній мав місце 24 листопада 2007 року) від відповідачки ОСОБА_2, яка є колишньою тещею ОСОБА_3 та бабусею його сина, ОСОБА_7

        У телефонних розмовах з позивачкою відповідачка звинувачувала її в здійсненні перешкод у спілкуванні батька з сином, висловлювала своє обурення з приводу того, що позивачка не впускає ОСОБА_7, онука відповідачки, в свою квартиру.

        Вважаючи позивачку винною у погіршенні відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_7, відповідачка вимагала припинення відносин позивачки з її колишнім зятем, ображала позивачку нецензурними словами.

        Пояснення позивачки відносно цих обставин справи підтвердив свідок ОСОБА_3, який повідомив суду, що відповідачка систематично телефонувала позивачці з вимогами впускати її онука в квартиру, де проживає ОСОБА_1, припинити відносини останньої з ОСОБА_3 При цьому, супроводжувала свої вимоги образами на адресу позивачки.    

        Крім того, з письмових пояснень ОСОБА_8 (а.с. 10) вбачається, що відповідачка в травні 2007 року  приходила до магазину "Попелюшка", де працювала ОСОБА_1, і в образливій формі, із застосуванням ненормативної лексики, висловлювала свої відношення до позивачки, яка є співмешканкою ОСОБА_3, повідомила, що її колишній зять буде бити дружину, і  ОСОБА_1 буде краще розірвати з ним стосунки.

        Крім ОСОБА_8, висловлювання відповідачки чули інші працівники магазину "Попелюшка".

        У судовому засіданні 09 червня 2010 року свідок ОСОБА_9 підтвердив, що в травні 2007 року до магазину «Попелюшка», де він працював грузчиком, приходила відповідачка, з якою він знайомий особисто, і у продавця ОСОБА_8 запитувала, чи є на роботі ОСОБА_1 Дізнавшись, що позивачка на роботі відсутня, відповідачка з обуренням, із застосуванням нецензурних слів, висловлювала своє відношення до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, повідомила, що її колишній зять алкоголік, і  ОСОБА_1  краще розірвати з ним стосунки.

         Судом встановлено, що в 2007 році позивачка працювала у приватного підприємця ОСОБА_10, якій належить магазин «Попелюшка». 30 жовтня 2007 року позивачка звільнилася з роботи за власним бажанням.

          Доказами перебування позивачки в трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_10 у 2007 році є запис в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 7)  та характеристика з місця роботи (а.с. 60).        

         Свідок  ОСОБА_5 – ОСОБА_6 у своїх поясненнях, наданих у судовому засіданні 09 червня 2010 року,повідомила, що їй нічого невідомо про телефонні дзвінки її матері, ОСОБА_2, на телефон ОСОБА_1 При телефонній розмові, яка мала місце 24 листопада 2007 року між позивачкою та відповідачкою, вона присутня не була;  про те, чи ходила її мати на роботу до ОСОБА_1, - не знає.    

         26 листопада 2007 року ОСОБА_1 звернулася до Світловодського МРВ УМВС України в Кіровоградській області  з заявою, в якій повідомила, що 24 листопада 2007 року їй телефонувала ОСОБА_2, яка погрожувала їй фізичною розправою та ображала (а.с. 4).

        06 грудня  2007 року постановою Світловодського  МРВ в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 було відмовлено за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України (погроза вбивством) (а.с. 6).

        У мотивувальній частині постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 06 грудня 2007 року зазначено, що погрози були виказані по телефону, реальності в собі не носили.

        Суд погоджується з доводами позивачки та  її представника відносно того, що відповідачка порушила конституційне право ОСОБА_1 на недоторканість особистого життя.

        Зміст особистого немайнового права, до якого належить право на недоторканість особистого життя, визначає ст. 271 ЦК України, відповідно до якої це можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати поведінку у сфері свого приватного життя.

        Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 301 ЦК України фізична особа сама визначає  своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб, фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя.

        Вимагаючи від позивачки припинення взаємовідносин з ОСОБА_3, впускати ОСОБА_7 до квартири, де ОСОБА_1 проживає разом зі своїм сином, повідомляючи третіх осіб про її взаємовідносини з близькою людиною, відповідачка порушила право позивачки на недоторканість особистого життя.  

        Згідно ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 ЦК.

        До способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 глави 3 ЦК України, належить припинення дії, яка порушує право, та відшкодування моральної шкоди.

        Діями відповідачки позивачці завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 зазнала душевних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідачки щодо неї самої та її сина (поясненнями свідка ОСОБА_11, яка є вчителькою ЗОСШ № 10 та класним керівником сина позивачки, ОСОБА_1, підтверджується, що з початку учбового 2007 року дитина перебувала в пригніченому стані, погіршилася його успішність. Класному керівнику він зізнався, що дуже хвилюється за свою маму, яка постійно плаче із-за погроз по телефону, виказаних бабусею ОСОБА_7, на адресу його матері та йому особисто), погіршився стан  здоров'я ОСОБА_1 (позивачка зверталася до лікаря-терапевта, що підтверджується  записом в амбулаторній карті терапевта 26.11.2007 року).

        Суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, зменшує розмір  грошового відшкодування моральної шкоди до 3000,00 грн.          

        Керуючись  ст.ст. 16, 23,  271, 275, 280, 301  ЦК України,  ст.ст. 88, 208, 209, 213-218, 294 ЦПК України, суд,-

                                                     ВИРІШИВ:

     Позовні вимоги задовольнити частково.

     Зобов'язати ОСОБА_2 припинити втручання в будь-який спосіб в особисте життя ОСОБА_1.

     Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000,00 (три тисячі) грн. на відшкодування моральної шкоди.

     Стягнути з ОСОБА_2 в рахунок держави 150,00 грн. судового збору та 75,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

     Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

Суддя Світловодського

міськрайонногосуду                                             В.О.Регеша

  • Номер: 6/465/213/20
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-1050/10
  • Суд: Франківський районний суд м. Львова
  • Суддя: Регеша Віктор Олександрович
  • Результати справи: у задоволенні подання (клопотання) відмовлено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 25.11.2020
  • Дата етапу: 04.12.2020
  • Номер: 6/465/78/24
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-1050/10
  • Суд: Франківський районний суд м. Львова
  • Суддя: Регеша Віктор Олександрович
  • Результати справи: у задоволенні подання (клопотання) відмовлено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 14.12.2023
  • Дата етапу: 21.11.2024
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація