Справа № 2-а-588/10        

                         ПОСТАНОВА

     ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

21 червня 2010 року     Комсомольський районний суд м. Херсона  у складі :

                головуючого - судді:     Мусулевського Я.А.

                при секретарі:         Труновій Н.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Херсону  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, про визнання рішення нечинним,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому зазначив, що на підставі рішення Дніпровської у м. Херсоні ради від 12.07.1991 року йому була надана земельна ділянка площею 600 м.кв. для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради № 244 від 15.09.1992 року вказана земельна ділянка була передана позивачу у приватну власність. На даній земельній ділянці він розпочав будівництво житлового будинку. В 2009 році йому стало відомо, що рішенням Херсонської міської ради від 26.09.2006 року за № 116 визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 244 від 15.09.1992 року про передачу земельної ділянки у приватну власність у зв‘язку з невикористанням земельної ділянки за цільовим призначенням. Позивач вважає рішення відповідача від 26.09.2006 року нечинним та просить суд визнати його таким.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Просив вимоги задовольнити з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Просив в його задоволенні відмовити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у розгляді справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що на підставі рішення Дніпровської районної в м. Херсоні ради від 12.07.1991 року за № 126 за ОСОБА_1 було закріплено земельну ділянку площею 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва житлового будинку та гаражу, про що свідчить витяг із зазначеного рішення та договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 12.07.1991 року. Місце розташування земельної ділянки та її межі, було визначено управлінням архітектури та містобудування, про що свідчить план ділянки землі затверджений районним архітектором м. Херсона 07.08.1991 року.

Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 15.09.1992 року за № 244 вищезазначена земельна ділянка була передана позивачу в приватну власність, про що свідчить вказане рішення та додаток до нього.

Рішенням Херсонської міської ради за № 116 від 26.09.2006 року було визнано таким, що втратили чинність, пункти рішень виконавчого комітету міської ради про надання у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель і споруд у мікрорайоні «Янтарний» згідно з додатком, про що вказано в цьому рішенні. Згідно додатку до даного рішення в п.п. 8 вказано рішення від 15.09.1992 року за № 244 та зазначено прізвище позивача та адреса: пров. С. Наливайка, 10, площею 600 кв.м.

В рішення за № 116 від 26.09.2006 року зазначено, що підставою для визнання пунктів рішення такими, що втратили чинність є невикористання земельних ділянок за цільовим призначенням упродовж 14 років та зроблено посилання на ст.. 12 ЗК України та ст.. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

З листа виконавчого комітету Херсонської міської ради від 22.10.2009 року за № М-3764 вбачається, що після прийняття оскаржуваного рішення міська рада надала дозвіл іншій особі на розробку технічної документації із землеустрою зі складання державного акта на право власності на ділянку по вул.. С.Наливайка.

Із наведеного вбачається, що Херсонська міська рада рішенням за № 116 від 26.09.2006 року не лише позбавила позивача права отримати земельну ділянку у приватну власність, а й фактично позбавила його права користування земельною ділянкою.

При визначені статусу земельної ділянки на час прийняття оскаржуваного рішення суд вважає, необхідно виходити з того, що право приватної власності громадян України на землю встановлено лише з набранням чинності змін і доповнень, внесених Законом України від 13 березня 1992 року N 2196-XII «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР». Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції від 13 березня 1992 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Судом встановлено, що передача земельної ділянки позивачу у власність, відповідно до вимог статті 17 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції станом на 15.09.1992 року) міською радою народних депутатів не здійснювалась, Державний акт на право власності на земельну ділянку йому не видавався.

Тому станом на 26.09.2006 року земельна ділянка не являлася об'єктом права приватної власності позивача, а перебувала в його користуванні.

Згідно статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є зокрема використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Підстави та порядок припинення права користування земельними ділянками визначений ст..ст. 143 та 144 ЗК України.

  В своєму рішенні від 26.09.2006 року відповідач не тільки не послався на норму Земельного кодексу України, яка б врегульовувала підстави та порядок припинення права користування земельною ділянкою, а й послався на підставу, яка не передбачена земельним законодавством - «невикористання земельних ділянок за цільовим призначенням», тоді як стаття 141 ЗК України передбачає підставу для припинення права користування земельною ділянкою – «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням».

Зважаючи на те, що відповідач рішенням від 26.09.2009 року за № 116 по суті припинив право позивача на користування земельною ділянкою, при цьому допустивши порушення процедури та без належних підстав передбачених ст.. 141, 143 та 144 ЗК України, суд вважає, що спірне рішення підлягає визнанню нечинним.

Крім того, у відповідача не було підстав вважати, що позивач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, оскільки згідно технічного паспорту від 25.07.2008 року за адресою знаходження земельної ділянки було розпочато будівництво та зведено фундамент житлового будинку. Через обставини, які не залежали від позивача він не зміг продовжити та завершити будівництво, оскільки будівельні матеріали були викрадені, про що свідчить вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 12.05.1998 року

 На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 12, 158, 163 КАС України, суд    

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним рішення Херсонської міської ради за № 116 від 26.09.2006 року в частині визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради за № 244 від 15.09.1992 року про надання ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Постанова  може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Комсомольський районний суд м. Херсона, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Суддя                                 Я.А. Мусулевський