ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" липня 2010 р. Справа № 59/268-09
вх. № 8005/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Маркова М.В., за довіреністю б/н від 01.04.2010р.;
відповідача - ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 30.06.1998р.
розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства "Адідас-Україна", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про визнання правочину недійсним
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним контракту на поставку товару № 20092-PAGIA-NT-01200 від 01.07.2009р., укладеного між ДП "Адідас-Україна" та ФОП ОСОБА_2 В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України.
Представник позивача в судовому засіданні 05.07.2010р. підтримує позовні вимоги в повному обсязі, стверджує, що спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, наполягає на задоволенні позову.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти висунутих позовних вимог з підстав, наведених у раніше поданому відзиві на позовну заяву (вх.14262 від 12.11.2009р.).
В судовому засіданні 05.07.2010р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення до 09.07.2010р.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
01 липня 2009р. між Дочірнім підприємством "Адідас-Україна" (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) був укладений контракт на поставку товару № 20092-РАGIА-NТ-01200, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов"язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов"язується прийняти та оплатити товари торгової марки АDIDAS колекції Осінь-Зима 2009 на умовах даного контракту. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначені у Додатку №1 до цього контракту.
Пунктом 3.2. контракту передбачено, що ціна на товар відповідно до Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 524, ч. 1, 2 статті 533), Закону України «Про ціни і ціноутворення», Постанови КМУ «Про удосконалення порядку формування цін" № 1998 від 18.12.1998 р. через наявність імпортної складової встановлюється в доларах США в Додатку № 1 «Специфікація» або інших Додатках та Додаткових угодах, а оплачується в гривнях за офіційним курсом долара США до української гривні на день здійснення оплати з урахуванням індексу інфляції розрахованого в порядку та на умовах п. 3.4., якщо інше не передбачено цим контрактом. У ціну товару включаються ПДВ та всі витрати, передбачені INCOTERMS-2000 для умов поставки, вказаних в контракті. Оплата товару здійснюється в гривнях шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок позивача.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що умови укладеного договору суперечать актам цивільного законодавства, посилається на частину 1 ст. 203 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України і зазначає, що зобов"язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, а не в доларах США, в зв"язку з чим вважає, що порушені істотні умови договору, а саме щодо визначення ціни на товар та просить визнати контракт недійсним.
Відповідач, в свою чергу, у наданому відзиві (вх.14262) заперечує проти вимог позивача щодо визнання договору недійсним на підставі того, що ціна товару була визначена в доларах США, зазначає, що товар, який є предметом спірного контракту складається з імпортної складової, в зв"язку з чим вважає, що встановлення ціни в доларах США не суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 цієї ж статті зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Тобто істотною умовою договору поставки являється визначення ціни товару.
Відповідно до ч. 1. ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні.
Відповідно до частини 2 ст. 198 Господарського кодексу України, що грошові зобов'язання учасників господарських відноси повинні бути виражені 1 підлягають оплаті у гривнях.
Суд також зазначає, що не приймає до уваги заперечення відповідача, що товар, який є предметом спірного контракту складається з імпортної складової, в зв"язку з чим встановлення ціни в доларах США не суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, виходячи з наступного.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів «Про удосконалення порядку формування цін» № 1998 від 18.12.1998 року, з метою стабілізації цін на внутрішньому ринку, посилення боротьби з монопольними проявами та захисту інтересів вітчизняного виробника Кабінет міністрів встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обгрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.
Цією постановою також зазначено, що цей порядок поширюється на продукцію і послуги, ціни (тарифи) на які застосовуються на внутрішньому ринку України; у встановлених регульованих цінах (тарифах) визначається питома вага складової, за яку розрахунки провадяться у іноземній валюті; питома вага визначається тим уповноваженим органом, яким і встановлюється ціна (тариф); визначена імпортна складова ціни (тарифу) перераховується у національну грошову одиницю за курсом Національного банку; решта складової частини ціни (тарифу) перераховується у національну грошову одиницю за курсом Національного банку.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2009р. у справі було призначено судову економічну експертизу, на вирішення судового експерта поставлено питання: яку частину становить імпортна складова структури ціни товару, зазначеного в додатку №1 до договору № 20092-РАGІА-МТ-01200 від 01.07.2009р.?
В матеріалах справи наявний висновок судово-економічної експертизи № 1301 від 13.05.2010р., яким зазначено, що На підставі наданих на дослідження митних декларацій ( експертом був проведений порівняльний аналіз врахування витрат у доларовому еквіваленті в частині імпортної складової структури ціни товару та встановлено, що контрактна ціна, яка зазначена в додатку № 1 до договору № 20092-РАGІА-КТ-01200 від 01.07.2009 р. розрахована в деяких випадках в обсязі менш ніж було понесено Постачальником витрат у доларовому еквіваленті, включаючи обов'язкові платежі, передбачені законодавством та митну вартість товарів. Крім того, експерт зазначає на той факт, що по іншим товарам не надається за можливе визначити імпортну складову у доларовому еквіваленті, так як в митних деклараціях вони зазначені разом, а частково зовсім не надані на дослідження.
Таким чином, з наявних матеріалав справи не вбачається що імпортна складова товару складає 100%.
Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. №3 роз’яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставах і із наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує настання певних юридичних наслідків. Отже в даній справі необхідною умовою для визнання договору (контракту на поставку товару) недійсним є умова щодо встановлення обставин, передбачених ст. 215, ст. 203 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до 203 Цивільного кодексу України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За таких підстав, п. 3.2 контракту прямо суперечить нормам Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки зобов'язання позивача визначені не в національній валюті України, а в доларах США. Крім того, визначення ціни для такого договору є його істотною умовою.
Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги позивача щодо визнання контратку на поставку товару № 20092-РАGІА-МТ-01200 від 01.07.2009р. недійсним обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 58, 124, 129 Конституції, ст.ст. 11, 203, 215, 217, 509, 524, 691, 712 Цивільного кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82–85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати недійсним Контракт на поставку товару № 20092-РАGІА-NТ-01200 від 01 липня 2009 року, укладений між Дочірнім підприємством "Адідас-Україна" (01021, м. Київ, вул. В.Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ: 24251899, п/р 26001000240000 в АБ "Каліон Банк Україна", МФО 300379) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (61183, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, п/р НОМЕР_3 у АКБ "Європейський", МФО 380184).
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61183, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, п/р НОМЕР_3 у АКБ "Європейський", МФО 380184) на користь Дочірнього підприємства "Адідас-Україна" (01021, м. Київ, вул. В.Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ: 24251899, п/р 26001000240000 в АБ "Каліон Банк Україна", МФО 300379) 85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
/Повний текст рішення
оголошено та підписано 09.07.2010р.
Справа № 59/268-09/