Справа 22ц-11279\2006 Головуючий в І інстанції Ткаченко С.В.
Категорія 5 (IV) Доповідач Неклеса В.І.
РІШЕННЯ Іменем України
2007 року серпня 01 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Неклеси В.І.,
суддів: Митрофанової Л .В., Братіщевої Л .А.
при секретарі: Гладиш К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" , ОСОБА_3 про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання недійсним договору іпотеки, розподіл майна.
Особи, які беруть участь у розгляді справи: представник Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" -Колісниченко Євген Юрійович;
відповідач - ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4; позивач - ОСОБА_2.
ВСТАНОВИЛА:
07 жовтня 2005 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визнання факту перебування з нею у фактичних шлюбних відносинах з жовтня 1995 року по 28 серпня 2005 року, про розподіл спільного майна з виділенням йому продуктового магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1", площею 272 м2 з підвалом площею 136 м2 та обладнанням вартістю 1000000 грн., розташованого за адресою АДРЕСА_1, у якому знаходиться товар на суму 40000,00 грн. та житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2, вартістю 75000 грн., на загальну суму 1115000,00 грн. В подальшому позовні вимоги неодноразово уточнювалися.
05 лютого 2007 року позивач ОСОБА_2 подав до суду позовну заяву в новій редакції до ОСОБА_1 та Акціонерного комерційного банку „Райффайзен Банк Аваль" зі всіма уточненнями та доповненнями і на підставі ст.16,п.1 ст.203, п.3 ст.368, ст.369 ЦК України, ст.ст.3,60,70,71,74 CK України, ст.6 Закону України „Про іпотеку", п.99 розділу у „Посвідчення договорів застави (іпотеки)", „Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" просив визнати факт перебування у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 з жовтня 1995 року по 28 серпня 2005 року, визнати спільною сумісною власністю наступне майно:
- житловий будинок по АДРЕСА_1 вартістю
75000 грн.;
- магазин будівельних матеріалів „ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1
вартістю 350000 грн.;
· цирульню „ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 вартістю 350000 грн.;
· продуктовий магазин „ІНФОРМАЦІЯ_1" з підвалом та обладнанням вартістю іооооо грн. у якому знаходиться товар на суму 40000 грн., розташований по АДРЕСА_1;
· приміщення під'їзду, розташованого по АДРЕСА_1 вартістю 5000 грн.;
· кіоск по АДРЕСА_1 вартістю 20000 грн.;
- торгівельний павільйон „ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_1 вартістю 40000 грн.;
- холодильне та інше обладнання на суму 100000 грн., яке
знаходиться в орендованому магазині „ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому по АДРЕСА_3;
· завезений товар на 50000 грн.;
· закуплене обладнання на 75000 грн., та товар на суму 35000 грн. в орендованому продовольчому магазині, розташованому по АДРЕСА_4;
· приміщення гаражу, літньої кухні та сараю розташованих на подвір'ї будинку АДРЕСА_5 вартістю 150000 грн.;
-50 мопедів „Скутер" фірм „Хонда", „Сузукі", вартістю 125000 грн., запчастини до них на суму 35000 грн.;
· трьохкамерний холодильник „Норд" вартістю 2500 грн.;
· пральну машину вартістю 3500 грн.;
· бензопилу вартістю 15000 грн.;
· зварювальний апарат, три кисневі балони, 2 ацетиленових балони, редуктори вартістю 2000 грн.;
· електрозварювальний апарат вартістю 17000 грн.;
· телевізор „Соні", екран по діагоналі 72 см вартістю 4500 грн.;
· телевізор „Панасонік", екран по діагоналі 86 см вартістю 48000 грн.;
· 4 ковдри вартістю по 800 грн. на суму 3200 грн.;
· з ковдри вартістю 300 грн. на суму 900 грн.;
· кімнатний гарнітур вартістю 8000 грн.; кухонний гарнітур вартістю 6000 грн.;
· 2 кондиціонери вартістю 8000 грн. на суму 16000 грн.;
· диван вартістю 500 грн.;
· диван вартістю 1000 грн.;
· ліжко вартістю 500 грн.;
· двоспальне ліжко вартістю 1500 грн.;
· газову плиту вартістю 600 грн.;
· 8 штор вартістю 150 грн. на суму 1200 грн.;
· 5 занавісок вартістю 100 грн. на суму 500 грн.;
· 2 кондиціонери „Рита" вартістю по 70000 грн. на суму 140000 грн.;
· 4 більярдні столи вартістю по 50000 грн. на суму 200000 грн.;
· 23 столи (в комплекті зі стільцями) вартістю по 850 грн. на суму 19950 грн.;
· 2 холодильника „Ларі" вартістю по 4500 грн. на суму 9000 грн.;
- 2 промислових холодильника вартістю по 15000 грн. на суму
30000 грн.;
· барну стійку і вітрину вартістю 50000 грн.;
· автомобіль „Міцубісі Лансер" вартістю 93800 грн., зареєстрований на ОСОБА_5;
- автомобіль „Мерседес Бенц" „Спринтер" вартістю 130000 грн.,
зареєстрований на ОСОБА_6.
Також просив визнати недійсним договір іпотеки від 02.09.2005 року, укладений ОСОБА_1 з АППБ „Аваль", посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 НОМЕР_1.
З спільного майна просив виділити йому та визнати право особистої власності на наступне майно:
- продуктовий магазин „ІНФОРМАЦІЯ_1", площею 272 м2 з підвалом площею
136 м2 та обладнанням вартістю 10000000 грн., розташований за адресою
АДРЕСА_1;
- приміщення під'їзду по АДРЕСА_1
вартістю 5000 грн.;
· бар „ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 68 м2 по АДРЕСА_1 вартістю 350000 грн.;
· цирульню „ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 68 м2 по АДРЕСА_1 вартістю 350000 грн. а всього на загальну суму 1705000 грн. а все інше майно на суму 1882350 грн. виділити ОСОБА_1
Рішенням суду позов ОСОБА_2 був задоволений частково. Встановлено факт перебування ОСОБА_2 у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_1 з жовтня 1995 року по 28 серпня 2005 року і визнано право спільної сумісної власністі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на наступне майно:
· житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2;
· житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_5
· магазин будівельних матеріалів „ІНФОРМАЦІЯ_1";
· бар „ІНФОРМАЦІЯ_1";
· цирульню „ІНФОРМАЦІЯ_1";
· продуктовий магазин „ІНФОРМАЦІЯ_1" з підвалом та приміщення під'їзду;
· кіоск;
- торгівельний павільйон „ІНФОРМАЦІЯ_2" що розташовані за
адресою: АДРЕСА_1
Визнано недійсним договір іпотеки від 02.09.2005 року, укладений ОСОБА_1 з АППБ „Аваль" № 014/08-02/675/17 посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 НОМЕР_1.
Виділено ОСОБА_2:
- продуктовий магазин „ІНФОРМАЦІЯ_1" з підвалом, приміщення під'їзду, бар
„ІНФОРМАЦІЯ_1", та цирульня „ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості майна 12875 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 держмито в розмірі 1700 грн.
Інше майно залишено ОСОБА_1
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, так як районний суд не вірно дав оцінку свідкам ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10. При встановлені факту перебування у фактичних шлюбних стосунках, не вірно застосував норми СК України до правовідносин які діяли до набрання чинності вказаним Кодексом та не встановив факт існування спірного майна та його вартість.
Суд незаконно визнав доказами висновки експерта про вартість майна, які були складені не за ухвалою суду.
Згідно ст.74 СК України суд може встановити факт проживання однією сім'єю, а не знаходження у фактичних шлюбних стосунках.
В апеляційній скарзі ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати рішення суду в частині визнання недійсним договору іпотеки від 02.09.2005 року і постановити в цій частині позовних вимог нове рішення про відмову в їх задоволенні, оскільки районний суд не вірно застосував положення ст.369 ЦК України і ст. 74 СК України та не взяв до уваги положення ст. 58 Конституції України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заперечень на апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 був зареєстрований (прописаний) 14 квітня 1997 року за адресою АДРЕСА_5- Вказаний житловий будинок був зареєстрований в КП „Криворізьке БТІ" на праві власності за ОСОБА_1 в травні 1989 року (а.с.ізД5)- В цьому будинку проживав з дня народження, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 неповнолітній ОСОБА_11, - син ОСОБА_1
На підставі вказаних обставин та пояснень свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9. та ОСОБА_10. суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_2 і відповідачка ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних стосунках з жовтня 1995 року по 28 серпня 2005 року і в цей період разом придбали нерухоме майно, а саме: житловий будинок за адресою АДРЕСА_2, житловий будинок за адресою АДРЕСА_5, магазин будівельних матеріалів „ІНФОРМАЦІЯ_1", бар „ІНФОРМАЦІЯ_1", цирульню „ІНФОРМАЦІЯ_1", продуктовий магазин „ІНФОРМАЦІЯ_1" з підвалом, приміщення під'їзду, кіоск, торгівельний павільйон „ІНФОРМАЦІЯ_2", що розташовані за адресою АДРЕСА_1.
Вказане майно суд розділив між позивачем і відповідачем, виділивши позивачу продуктовий магазин „ІНФОРМАЦІЯ_1" з підвалом, приміщення під'їзду, бар „ІНФОРМАЦІЯ_1", цирульню „ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою АДРЕСА_1, а всього на суму 198 076 грн.
Інше майно на суму 185 191 грн- СУД виділив відповідачці ОСОБА_1
Визнавши, що нежиле приміщення площею 421,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю позивача і відповідача, суд визнав недійсним договір іпотеки від 02 вересня 2005 року з тих підстав, що вказане нежиле приміщення було передано в іпотеку без згоди співвласника, тобто позивача ОСОБА_2
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції в цій частині позовних вимог не відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи, а тому, рішення суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині позовних вимог.
Згідно п.1 ст.17 ЗУ „Про власність" від 07.02.1991 року з наступними змінами, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Як зазначено у ч.2 ст.64 ЖК України, до членів сім'ї належать дружина, їх діти і батьки. Членами сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом і ведуть спільне господарство.
В ч.ч. 3,4 ст. 156 ЖК України зазначено, що члени сім'ї власника будинку зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку і по проведенню ремонту. До членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу.
Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна „член сім'ї") встановлено, що під членом сім'ї треба розуміти особу, яка перебуває з суб'єктом права у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням, веденням з ним спільного господарства. Крім того, в цьому рішенні зазначено, до кола членів сім'ї належать дружина (чоловік), їх діти і батьки та членами сім'ї можуть буди визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб'єктом права і ведення з ним спільного господарства.
Згідно ч.ч.2,4 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Виходячи з вимог наведених законів, встановлених обставин та наданих позивачем доказів, колегія суддів приходить до висновку, що взаємовідносини між позивачем та відповідачкою в період з жовтня 1995 року по 28 серпня 2005 року не свідчать про фактичні шлюбні стосунки між ними та не мають ознак сім'ї; тобто ведення спільного господарства, спільного побуту, наявність взаємних прав і обов'язків, як один до одного, так і до сина відповідачки.
Позивач не надав суду доказів про те, що він з відповідачкою вів спільне господарство та був визнаний членом сім'ї відповідачки у встановленому порядку.
Той факт, що син позивачки, - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, носить ім'я позивача, а прізвище матері не може свідчить, що він є сином позивача, оскільки батьком у свідоцтві про його народження позивач не записаний і фактично позивач не надав доказів, що він виконує обов'язки батька відносно сина відповідачки.
Фактичне проживання позивача у будинку відповідачки, його реєстрація в цьому будинку, та звичайні людські стосунки між позивачем та відповідачкою не можуть свідчити про фактичні шлюбні та сімейні відносини між ними.
Позивач не надав суду доказів про свої доходи з жовтня 1995 року по 28 серпня 2005 року та про вкладання своїх грошей в бюджет сім'ї відповідачки і на придбання з нею нерухомого майна у сумісну власність.
Пояснення позивача про те, що він на свої гроші в сумі 17000 руб., які він отримав і 1992 році у спадщину від свого батька, купив на ім'я відповідачки нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1, не підтверджуються доказами.
Із ощадної книжки на ім'я ОСОБА_2, рахунок НОМЕР_2 (а.с.10 томі) видно, що в серпні 1992 року, тобто до вселення позивача в будинок відповідачки, позивач зняв з свого рахунку гроші і залишив 100 купонів. Других данних про те, що позивач мав гроші, в матеріалах справи відсутні.
В підтвердження свого висновку про фактичні шлюбні стосунки між позивачем та відповідачкою суд в рішенні послався на пояснення свідків, які вказували на проживання позивача в одному будинку з відповідачкою.
Вказані пояснення свідків не свідчать про сімейні стосунки між позивачем та відповідачкою. Ці свідчення підтверджують звичайні стосунки, які склалися між ними з метою створення сім'ї, але в подальшому їх взаємовідносини не перейшли у сімейні стосунки, - позивач не зареєстрував себе батьком сина відповідачки і не виконував обов'язки батька відносно нього.
Суд також в підтвердження свого висновку про фактичні шлюбні стосунки між позивачем та відповідачкою послався в рішенні на пояснення відповідачки, які викладені в протоколі судового засідання про те, що вона мешкала з позивачем ю років (а.с.90). Разом з тим, суд не дав оцінки поясненням відповідачки в цьому ж протоколі судового засідання про те, що вона одинока матір, спільного майна з позивачем не має, прописала в своєму будинку позивача тільки по тій причині, що йому не було де мешкати.
Виходячи з вказаних обставин, колегія суддів, вважає, що між позивачем та відповідачем були звичайні людські стосунки, а не фактичні шлюбні і сімейні відносини.
Позивач в позовних вимогах та своїх поясненнях визнає себе батьком сина відповідачки, вказує на свої витрати на його утримання та виховання, але ці пояснення позивача не підтверджуються доказами по справі.
Крім того, позивач, як вбачається з встановлених обставин та матеріалів справи, не виявляв свого бажання з дня народження сина у відповідачки записатися його батьком згідно ч.1 ст.55 КпШС України, ч. 2 ст. 125 СК України, які діяли під час виникнення спірних правовідносин.
Наведені вище обставини не підтверджують позовні вимоги позивача в частині встановлення факту його перебування з відповідачкою в період з жовтня 1995 року по 28 серпня 2005 року у фактичних шлюбних стосунках, а тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні цих позовних вимог.
Згідно ст. 112 ЦК України (редакція 1963 року), майно може належати на праві спільної власності двом чи кільком громадянам.
В своєму рішенні районний суд зазначив, що позивач та відповідачка під час спільного проживання придбали нерухоме майно і на підставі ст.74 CK України визнав, що воно належить їм на праві спільної сумісної власності і розділив його між ними.
В цій частині рішення суду також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання за позивачем права на майно у спільній сумісній власності з відповідачкою, оскільки доказів про його перебування з відповідачкою у фактичних шлюбних відносинах чи сімейних стосунках позивач не надав.
Також позивач не надав суду доказів про те, що він як громадянин вкладав свої гроші у придбання відповідачкою в період з жовтня 1995 року по серпень 2005 року майна у сумісну з ним власність, а тому підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за ним права власності на ½ частину майна відповідачки та про його поділ в натурі немає.
Районний суд, виходячи із своїх висновків про те, що нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та положення ст.369 ЦК України, яка встановлює, що розпорядження майном, яке є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, визнав недійсним договір іпотеки від 02 вересня 2005 року, оскільки співвласник цього нежилого приміщення позивач ОСОБА_2, згоди на передачу його в іпотеку не давав.
Колегія суддів вважає, що висновок районного суду про порушення вимог ст.369 ЦК України відповідачкою ОСОБА_1 при укладені нею договору іпотеки без згоди на це позивача ОСОБА_2, є неправильним, оскільки вказане приміщення не належало позивачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 на момент укладення договору іпотеки від 02.09.2005 року.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суд помилкового дійшов висновку, що позивач з відповідачкою знаходився з жовтня 1995 Року по 28 серпня 2005 року у фактичних шлюбних стосунках, придбав з нею у спільну сумісну власність майно і мав рівне з відповідачкою на це майно право, а тому рішення суду в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню як незаконне та необґрунтоване з постановлениям нового рішення.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.
Керуючись ст.ст.303,307п-п. 2,3,4 ч.1 ст.309,ст.313,316 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від
05 березня 2007 року в частині встановлення факту перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у фактичних шлюбних стосунках з жовтня 1995 року по 28 серпня 2005 року, в частині визнання
спільною сумісною власністю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, житлового будинку за адресою АДРЕСА_5, магазину будівельних матеріалів „ІНФОРМАЦІЯ_1", бару „ІНФОРМАЦІЯ_1", цирульні „ІНФОРМАЦІЯ_1", продуктового магазину з підвалом „ІНФОРМАЦІЯ_1", приміщення під'їзду, кіоску, торговельного павільйону „ІНФОРМАЦІЯ_2", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в частині визнання недійсним договору іпотеки №014/08-02/675/1 ВІД 02 вересня 2005 року, в частині виділення ОСОБА_2 продуктового магазину з підвалом „ІНФОРМАЦІЯ_1", бару „ІНФОРМАЦІЯ_1", приміщення під'їзду, цирульні „ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в частині залишення іншого майна ОСОБА_1, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниці вартості майна в сумі 12875 грн. і в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на оплату державного мита у розмірі 1700 грн., - скасувати та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних стосунках з жовтня 1995 року по 28 серпня 2005 року з ОСОБА_1, про визнання майна спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, про визнання недійсним договору іпотеки №014/08-02/675/1 ВІД 02 вересня 2005 року та про поділ спільного сумісного майна в натурі, - відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Рішення колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.