копія                                                                                                                  

                                                                                                                  Справа № 2-135\2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  «31» травня 2010 року                           Кам’янець-Подільський міськрайонний суд

    Хмельницької області

 в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,  

 з участю секретаря Якубовської М.Г.,

позивача ОСОБА_1,

адвоката позивача ОСОБА_2,  

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам’янець-Подільський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача – ОСОБА_3,  треті особи на стороні відповідачів - Устянська сільська рада Кам’янець-Подільського району, Міжміське бюро технічної інвентаризації та реєстрації нерухомого майна про визнання права на спадкове майно - частину житлового будинку з надвірними господарськими будівлями, визнання договору дарування недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права на спадкове майно - частину житлового будинку з надвірними господарськими будівлями, визнання договору дарування недійсним. В суді позивач, уточнивши позовні вимоги, просить визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, визнати недійсним договір дарування вказаного будинку укладений 19.02.2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на 1\2 частину вказаного житлового будинку з господарськими будівлями як на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 Такі вимоги мотивує тим, що він є сином ОСОБА_6 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті батька залишилося спадкове майно, в тому числі житловий будинок по АДРЕСА_1. Оскільки мати померлого ОСОБА_5 відмовилася приймати спадщину, то він є єдиним спадкоємцем після смерті батька. Однак після звернення до нотаріальної контори йому стало відомо, що вказаний житловий будинок в 2007 р. мати померлого ОСОБА_5 подарувала рідному брату померлого ОСОБА_4, чим порушила його право як спадкоємця. Вважає, що так як спірний будинок до 01.01.1998 року відносився до суспільної групи двору колгоспний, а його батько ОСОБА_6 з 1992 року був зареєстрований у спірному будинку, вкладав кошти та фізичну працю в поліпшення двору, тому як член колгоспного двору мав право на частку в цьому дворі. Крім того, його батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 за час проживання у спірному будинку проводили поточні ремонти, підтримували будинок в належному стані, побудували времянку, гараж, прибудову, чим поліпшили будинковолодіння, тому просить позов задоволити. Адвокат позивача ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягав.

        Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно судовими повістками, причини неявки суду не повідомили, відповідачка ОСОБА_5 подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати без її участі. Крім того, до суду подали письмові заперечення проти позову, в яких просили в задоволенні позову відмовити, оскільки ОСОБА_6 був зареєстрований у спірному будинку з 08.05.1992 року, однак допомоги в його утриманні не надавав, так як ніде не працював, зловживав спиртними напоями і перебував на утриманні матері ОСОБА_5 ОСОБА_5 була єдиним власником будинку, тому розпорядилася ним на свій розсуд. Вважають, що визнавати договір дарування недійсним немає підстав, так як рішення ОСОБА_5 є свідомим та виваженим. Крім того, що стосується визнання будинку спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_5, то ОСОБА_1 є неналежним позивачем, а у померлого ОСОБА_6 за життя не виникало спору про вищевказаний житловий будинок.          

         Третя особа по справі ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позову, вважає що позивач повинен успадкувати частину житлового будинку з надвірними господарськими будівлями по вул..8 березня, 16, в с.Баговиця Кам’янець-Подільського району після смерті батька ОСОБА_6 Суду пояснила, що проживала з померлим в фактичних шлюбних відносинах, позивач їх спільний син.

         Представник Устянської сільської ради в суді пояснив, що ОСОБА_5 постійно проживала в АДРЕСА_1. Її син ОСОБА_6 був зареєстрований в будинковолодінні з 1992 р. в яке прибув з м.Камнець-Подільський. Чи робив ОСОБА_6 в будинковолодінні матері ремонтні роботи, чи будував щось представнику не відомо. При винесенні рішення покладається на думку суду.

         Представник МБТІ суду пояснила, що спірне будинковолодіння було зареєстровано згідно рішення виконавчого комітету Кам’янець-Подільської райради від 02.12.1987 р. Нею в 2007 р. було укладено договір дарування згідно якого домоволодіння перейшло до ОСОБА_4 Під час проведення перевірки необхідної для виготовлення нового техпаспорту нових споруд, самовільного будівництва виявлено не було. При винесенні рішення покладається на думку суду.

         Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 в суді пояснили, що працювали разом з ОСОБА_6 на заводі „Електроприлад”, допомагали йому будуватись в селі, їм відомо, що 1980 роки ОСОБА_6 проживав з матір’ю в с.Баговиця в спірному будинковолодінні, побудував времянку, гараж, бетонував подвір’я, розраховувався за будівельні матеріали, допомагали йому будувати, був господарем в будинку. Їх товариш помер раптово, а тому вважають що позивач має право на спадкування його частини майна.

         Заслухавши пояснення позивача, адвоката, третіх сторін по справі, свідків, вивчивши матеріали справи  в цілому,  суд вважає, що в позові слід відмовити.

          Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_6. Після його смерті залишилося спадкове майно, на яке 11.04.2008 року державним нотаріусом Другої Кам’янець-Подільської нотаріальної контори позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спірний житловий будинок по АДРЕСА_1, в якому позивач з 28.11.2002 року до теперішнього часу зареєстрований, не включений до вказаного свідоцтва, так як не є спадковим майном після смерті ОСОБА_6

           Вказаний житловий будинок належав до колгоспного двору з 01.01.1986 року по 01.01.1998 рік, що підтверджується копіями з погосподарських книг, які приєднані до матеріалів справи, довідки Устянської сільської ради від 07.11.2007 р. На підставі рішення виконкому Кам’янець-Подільської районної ради № 214 від 27.08.1987 р. спірне будинковолодіння належало на праві власності ОСОБА_5 - відповідачці по справі. На підставі цього рішення виконавчим комітетом Кам’янець-Подільської районної ради 02.12.1987 р. було видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння ОСОБА_5 ОСОБА_6 проживав у м.Кам’янець-Подільський, в домоволодінні був зареєстрований з 08.05.1992 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується довідкою Устянської сільської ради від 07.11.2007 року, копіями з по господарських книг.

            Відповідно до  Постанови Пленуму Верховного суду України N 20 від 22.12.95 року  «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»  право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на  частку  в  його майні.  Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору,  які не менше трьох років підряд  до  цієї  дати  не брали  участі  своєю  працею  і коштами у веденні спільного господарства двору.

          Загальні  правила спадкування  щодо  частки  члена  колгоспного  двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року, а при  спадкуванні після  смерті останнього  члена  колгоспного двору,  що мала місце до цієї дати, частка в майні двору,  належна особі,  яка вибула з членів  двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

            Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Оскільки за життя ОСОБА_6 не оспорював те, що власником будинку згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконавчим комітетом Кам’янець-Подільської районної ради 02.12.1987 та зареєстрованого в Кам’янець-Подільському МБТІ 02.12.1987 за №1-117є ОСОБА_5, а відтак визнавав цей факт. Крім того, на витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося  на 15  квітня  1991  року,  поширюється  загальний трирічний строк позовної давності. Позивачем позовних вимог про визнання свідоцтва про право власності на спірне будинковолодіння ОСОБА_5 недійсним не ставилось.

          Суд не може взяти до уваги пояснення позивача та свідків про те, що ОСОБА_5 за життя вкладав кошти та фізичну працю в поліпшення двору, проводив поточні ремонти, підтримував будинок в належному стані, здійснював добудови та поліпшення  будинковолодіння, оскільки це ніяк не вплине на виникнення чи зміну права власності позивача щодо спірної частини будинковолодіння.

    З врахуванням наведеного позовні вимоги позивача про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

    Не підлягає також задоволенню вимога позивача про визнання недійсним договору дарування спірного будинковолодіння від 19.02.2007 року який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі ст.203, 228 ЦК України. Відповідно до ст.. 228 ЦК України правочин вважається таким,  що порушує публічний  порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна  фізичної  або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно по п.18  Пленуму Верховного Суду України до таких правочинів відносяться правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні   основи  держави,  зокрема:  правочини,  спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне  відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності  українського народу - землею як основним національним багатством,  що  перебуває  під  особливою  охороною  держави,  її надрами,   іншими  природними  ресурсами  (стаття  14  Конституції України; правочини  щодо  відчуження  викраденого майна;  правочини,  що  порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші  правочини,  спрямовані  на порушення інших об'єктів права,  передбачені іншими нормами публічного права,  не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися  вина, яка  виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі  сторін.  Доказом  вини може  бути вирок суду,  постановлений у кримінальній справі,  щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Крім цього позивачем не доведено що відповідачми під час укладання договору дарування будинковолодіння  не було дотримано вимог,  які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

    Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Зважаючи на те, що ОСОБА_5 як власник домоволодіння добровільно ним розпорядилася передавши його в дар своєму синові ОСОБА_4, зазначений договір не порушує публічний порядок, а тому відсутні підстави для визнання вказаного договору недійсним.

    Позовна вимога позивача про визнання за ним право власності на 1\2 частину спірного житлового будинку з господарськими будівлями як на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 задоволенню не підлягають оскільки зазначений будинок, як вказано вище, був власністю ОСОБА_5 до його відчуження згідно договору дарування від 19.02.2007 р., а спадкуванню підлягають відповідно до ст.1217 ЦК України усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Зазначений житловий будинок з господарськими спорудами, ні його ? частина на яку претендує позивач за життя ОСОБА_6 не перебував в його власності.

Відповідно до п.7 Пленуму Верховного Суду України  N 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» я кщо спадкодавцем  було  здійснене  самочинне  будівництво (частина   перша  статті  376  ЦК),  до  спадкоємців переходить право власності  на  будівельні  матеріали,  обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

    Позивачем не надано суду належних доказів підтверджуючих що його батьком було вчинено самовільне будівництво, будівництво господарських споруд - времянки, гаража, прибудови на території будинковолодіння оскільки згідно оглянутих в судовому засіданні документів МБТІ на будинковолодіння відсутні відомості про самовільно збудовані будівлі за період з 1987 р. по 2007 р., позивачем не надано письмових доказів про вартість, кількість будівельних матеріалів, обладнання використаних його батьком при будівництві, крім цього позивач відмовився від проведення по справі будівельно-технічної експертизи.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, становлених статтею 61 цього Кодексу. Докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
    Оскільки позивачем не надано суду доказів на обґрунтування своїх вимог, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

    З врахуванням наведеного, керуючись ст..ст. 16, 202, 203, 215,  216, 228, 392, 1217 ЦК України, на підставі ст..ст. 88, 213, 215, 218 ЦПК України, -

                                                                         ВИРІШИВ:

            В задоволенні позову відмовити.

  На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Хмельницької області через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд. Неподання заяви про апеляційне оскарження не позбавляє права сторін подати апеляційну скаргу у строк встановлений для подання заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя: (підпис)

Згідно: Суддя Кам’янець-Подільського

    міськрайсуду                                 Вдовичинський А.В.

Рішення не набуло законної сили