№ 2-1882/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Вільнянськ 14 липня 2010 року
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючий суддя – Кофанов А.В.,
при секретарі – Лазечна Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області про зобов?язання до нарахування і виплати недоплаченого підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни",
в с т а н о в и в :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області, в якому вимагає зобов?язати відповідача нарахувати і виплатити недоплачене протягом 2006-2009 років та за період з січня по 01.07.2010 року підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Підтримуючи свої вимоги, позивачка навела наступні доводи:
Як зазначила позивачка, вона відповідно до положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року є дитиною війни, і згідно ст.6 зазначеного Закону, з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; проте у 2006 та у 2007 році така допомога їй не сплачувалася, а у 2008 році – сплачувалася не у повному розмірі. Згідно розрахунків, проведених позивачкою, виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, які відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за 2006-2009 рр. та за 2010 рік на момент подання позову (02.07.2010 року) сума несплаченої допомоги становить 4582 гривні 60 копійок.
Позивачка вказала, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинялася або приймалася її нова редакція, в якій встановлювався менший розмір підвищення; проте згідно рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, зазначені положення Законів України були визнані неконституційними і втратили чинність; у зв?язку з цим неналежна виплата відповідачем підвищення до пенсії є протиправною.
Представник відповідача, заперечуючи проти позову, навів суду наступні доводи:
Представник відповідача Крамаренко О.В. позов не визнав, у своїх письмових запереченнях зазначив, зокрема, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" фактично було зупинено дію прийнятої раніше ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; що ж стосується фінансування допомоги дітям війни у 2007 та 2008 році, то згідно положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України, тобто ніяких порушень закону з боку відповідача не могло мати місце.
Представник відповідача також вказав, що згідно ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", на підставі якого позивачка здійснює розрахунки, передбачений цією статтею мінімальний розмір пенсії за віком застосовується винятково для визначення розміру пенсій, передбачених цим законом, і не застосовується для обрахунку підвищення до пенсій, передбачених іншими законами.
Представник відповідача також просить суд врахувати, що з 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був врегульований згідно внесення змін до цієї статті Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (пп.2 п.41 розділу 11), згідно яких розмір допомоги дорівнює розміру надбавки, встановленої для учасників війни відповідно до ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто становить 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і складає з 01.01.2008 року – 47 гривень щомісячно, з 01.04.2008 року – 48,20 гривень щомісячно, з 01.10.2008 року – 49,80 гривень щомісячно, ці суми і сплачувалися позивачці. Також крім зазначеного Закону, розмір підвищення пенсії дітям війни на 2008 рік затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, і складає: з 22.05.2008 року – 48,10 гривень; з 01.07.2008 року – 48,20 гривень; з 01.10.2008 року – 49,80 гривень.
У судове засідання сторони не з?явилися, згідно поданих заяв, позивачка та представник відповідача просять розглядати справу за своєї відсутності.
Суд, дослідивши доводи позовної заяви, заперечення відповідача та надані у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що позивачка є особою, на яку поширюються положення Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивачка має статус "дитина війни", що підтверджується відміткою в її пенсійному посвідченні (а.с.9).
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; ця редакція закону набрала чинності з 01.01.2006 року.
Відносно вимог позивачки, що стосуються виплати допомоги за 2006 рік, суд виходить з наступного:
Відповідно до п.17 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік було зупинено. Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст.77 зазначеного Закону було виключено. Ці зміни набрали чинності через 10 днів після опублікування 22.03.2006 року, тобто 02.04.2006 року, тобто було відновлено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Разом з тим, відповідно до вимог ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (з наступними змінами та доповненнями), зазначене підвищення до пенсії у 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у 1-му півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету; проте цей порядок визначений не був, що виключає можливість здійснення виплати допомоги згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Враховуючи це, суд вважає, що вимоги позивачки стосовно невиплати у 2006 році допомоги згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та щодо зобов'язання до нарахування і стягнення такої допомоги, є такими, що не ґрунтуються на законі.
Відносно вимог позивачки, що стосуються виплати допомоги за 2007 рік, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", було зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50 % надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, зазначені положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", були визнані неконституційними, тобто відновлено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Оскільки позивачка ніяким чином не зазначила суду, що вона є інвалідом, суд вважає, що підстави для нарахування їй допомоги в період січня-червня 2007 року були відсутні. При цьому суд приймає до уваги, що згідно п.3 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими зупинялася дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", втратили чинність з моменту ухвалення рішення, тобто не мають зворотної сили.
Враховуючи це, суд вважає, що починаючи з липня 2007 року позивачка мала право на отримання допомоги згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірах, визначених відповідно до ст.6 зазначеного закону, тобто у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. При цьому суд відкидає посилання представника відповідача на те, що поняття "мінімальна пенсія за віком" може застосовуватися для цілей, визначених виключно зазначеним законом, оскільки законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого цією статтею, мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01.01.2007 року – 380 гривень; з 01.04.2007 року – 406 гривень; з 01.10.2007 року – 411 гривень. Крім того, згідно ч.3 тієї ж статті, для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Відповідно до ч.2 ст.85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25-го числа місяця, за який виплачується пенсія. Суд також враховує, що згідно абз.1 ч.1 ст.84 зазначеного Закону, при виникненні права на підвищення пенсії її перерахунок провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма документами подано після 15-го числа; тобто закон передбачає можливість перерахування пенсії виключно за повний місяць, а не за окремі дні. Оскільки рішення Конституційного Суду України, яким у 2007 році поновлено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", набрало чинності 09.07.2007 року, тобто до 15.07.2007 року, тому і розмір допомоги за липень 2007 року має бути обрахований як за повний місяць.
Таким чином, відповідач повинен був підвищувати позивачці пенсію починаючи з 09.07.2007 року, виходячи з таких розмірів мінімальної пенсії за віком: у липні, серпні та вересні 2007 року - 406гривень; у жовтні, листопаді і грудні 2007 року – 411 гривень. Між тим довідки про сплату підвищення за період 2007 року (а.с.11-13) свідчать, що воно взагалі не сплачувалося.
Відносно вимог позивачки, що стосуються виплати допомоги за 2008 рік, суд виходить з наступного:
Суд вважає, що правові підстави для вирішення цих вимог позивачки аналогічні тим, що наведені при вирішенні її вимог стосовно 2007 року.
Так, згідно пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що вплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими була змінена редакція ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і відновлена дія попередньої редакції.
Позивачка визнала у позовній заяві, що в період часу з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року вона отримувала підвищення до пенсії у розмірах, встановлених згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а тому підстав для задоволення її вимог, що стосуються зазначеного проміжку часу, суд не вбачає. Разом з цим, суд дійшов до висновку, що відповідач зобов'язаний був провести перерахунок пенсії згідно відновленої редакції ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Згідно ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01.01.2008 року – 470 гривень, з 01.04.2008 року – 481 гривня, з 01.07.2008 року – 482 гривні, з 01.10.2008 року – 498 гривень. Таким чином, відповідач повинен був здійснити підвищення пенсії починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, виходячи з наступних розмірів мінімальної пенсії за віком: у червні 2008 року – 481 гривня; у липні, серпні і вересні 2008 року – 482 гривні; у жовтні, листопаді і грудні 2008 року – 498 гривень.
Відносно вимог позивачки, що стосуються виплати допомоги за 2009 рік та січень-червень 2010 року, суд виходить з наступного:
У зв?язку з тим, що рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року була відновлена попередня редакція ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка до цього часу не скасована і не змінена, підвищення до пенсії у 2009 році та січні-червні 2010 року відповідач мав обчислювати згідно вимог цієї редакції статті.
Згідно ч.1 ст.54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, був встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто складав 498 гривень. Таким чином, відповідач протягом 2009 року повинен був обрахувати підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком – 498 гривень щомісячно.
Згідно абз.5 ч.1 ст.52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 січня – 695 гривень, з 1 квітня – 706 гривень, з 1 липня – 709 гривень, з 1 жовтня – 723 гривні, з 1 грудня – 734 гривні. Таким чином, відповідач у січні, лютому та березні 2010 року повинен був обрахувати підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком – 695 гривень щомісячно, а у квітні, травні та червні 2010 року – 706 гривень щомісячно.
Між тим, згідно наданих суду довідок (а.с.11-13), у період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивачці підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" взагалі не сплачувалося, а після 22.05.2008 року його обчислення проводилося у менших розмірах, ніж належить.
Суд відкидає посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплати зазначеного підвищення до пенсії, оскільки згідно ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", це не є підставою для невиконання своїх обов’язків.
Суд також відкидає і посилання відповідача, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки виплата підвищення фінансується з бюджету; при цьому суд виходить з того, що згідно п.15 "Положення про Пенсійний Фонд України", ПФУ здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління, а згідно Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", рішення про призначення, донарахування чи перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного Фонду України.
Суд не вирішував питання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки відповідач про це не заявляв.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області про визнання бездіяльності незаконною, та зобов'язання до нарахування і виплати недоплаченого підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" – задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачене їй підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у розмірі, що складає 30 % мінімальної пенсії за віком, за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.07.2010 року, з урахуванням сум, що були раніше отримані за цей же період.
В задоволенні іншої частини позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області; апеляційна скарга має бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.В. Кофанов