Справа № 2–1690–1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Зінченко С.В.,
при секретарі Шолудченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Батиївське», Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», Київської міської державної адміністрації, Головного управління комунальної власності м. Києва КМДА, Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва, третя особа: ОСОБА_2, про захист прав споживачів житлово-комунальних послуг та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, –
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачами встановлено в підвальному приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1, на першому поверсі якого проживає він разом зі своєю сім'ю, бойлерне устаткування, яке з перших днів своєї роботи працює дуже гучно та передає вібрацію на стіни будинку до третього поверху. Гучний і постійний шум від бойлеру та сильна вібрація, яка є наслідком роботи бойлера, викликають у мешканців його квартири та сусідніх квартир постійні гострі головні болі, а також, прискорене серцебиття, підвищену дратівливість, неспокій, хронічні порушення сну. Шум та гул від бойлера постійно відволікає увагу від будь-яких звичайних занять, не дає змоги відпочивати, негативно впливає на психічне та соматичне здоров'я, трудову діяльність та продуктивність праці. У дворі будинку знаходиться окреме приміщення - бойлерна, де раніше був розташований бойлер, який згодом відповідачі самовільно перенесли до підвалу його будинку. Неодноразові заходи відповідачів, як наслідок реагування на неодноразові скарги позивача та мешканців будинку щодо гучної роботи бойлеру, щодо усунення недопустимого рівня шуму та вібрації бойлерного устаткування, до позитивних результатів не призвело. З огляду на наведене, позивач змушений просити суд зобов'язати відповідачів перенести бойлерну установку, що встановлена ними в підвалі будинку АДРЕСА_1, - в інше місце поза межами житлового будинку (на безпечну для людей відстань). Під час судового розгляду справи, позивач уточнив позов в частині зобов'язання відповідачів перенести бойлер у попереднє місце розташування, в окремо розташовану у дворі будинку бойлерну.
Під час розгляду справи в якості співвідповідачів було залучено Київську міську державну адміністрацію та Головне управління комунальної власності м. Києва КМДА, які є власниками теплового обладнання, що встановлено в підвалі позивача.
Також за клопотанням представника КП «Батиївське» про заміну неналежного відповідача та у зв’язку з незгодою на таке позивача до участі в справі в якості співвідповідача було залучено Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва, та за клопотання позивача в якості третьої особи залучено ОСОБА_2, який є сином позивача.
Позивач уточнений позов підтримав та просив про його задоволення з підстав, викладених в позовній заяві та уточненнях до неї, та пояснив, що на сьогоднішній день робота бойлерного устаткування в стан нормальної роботи не приведена, тому його права, як мешканця квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, на відпочинок та громадський порядок та, як споживача, не відновлені.
Також позивач зазначив, що на сьогоднішній день він разом зі своєю родиною у вказаній квартирі не проживають, оскільки через роботу бойлерного обладнання фактично позбавлені можливості відпочивати та вести нормальний образ життя.
Представник відповідача КП «Батиївське» заперечувала проти задоволення позову в частині вимог до КП «Батиївське» та зазначила, що КП «Батиївське» обслуговує будинок №7 по вулиці Кудряшова в м. Києві лише з березня 2008 року, в той час як спірне обладнання було встановлено АЕК «Київенерго» значно раніше, а тому КП «Батиївське» не може нести відповідальність за такі дії.
Представники відповідача АЕК «Київенерго» проти позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити, зазначивши, що експертизи та дослідження СЕС, висновки яких є в матеріалах справи, проведені в літній період, а тому не можуть враховуватись, оскільки не відображають дійсних параметрів роботи обладнання. Також вказали, що проведеними по справі експертизами та дослідженнями СЕС встановлено перевищення шумового навантаження лише для нічного часу, в той час як для денного періоду шумове навантаження знаходиться в межах нормативів, а самі висновки СЕС ґрунтуються на нормах СНиП 2.04.07.-86 «Тепловые сети», які в Україні не застосовуються з 09.12.2008 року.
Крім того, представниками зазначено, що після монтажу бойлерного обладнання в будинку позивача та надходження численних скарг, АЕК «Київенерго» неодноразово зверталось до КП УЖГ Солом'янського району м. Києва з пропозиціями щодо проведення робіт по звукоізоляції підвального приміщення, проте останніми такі звернення було проігноровано, а тому на думку АЕК «Київенерго» позовні вимоги позивача до АЕК «Київенернго» є необґрунтованими.
Представник Київської міської державної адміністрації проти задоволення позову не заперечував, зазначивши, що КМДА як виконавчий орган Київської міської ради було укладено у 2001 році угоду про передачу комунального майна, яким є спірне бойлерне обладнання, в оперативне управління та користування АЕК «Київенерго», а тому КМДА не має жодного відношення до способу та порядку використання такого обладнання АЕК «Київенерго» і у зв’язку з чим просив в задоволенні позовних вимог до КМДА відмовити.
Відповідачі КП УЖГ Солом'янського району м. Києва та Головне управління комунальної власності м. Києва КМДА третя особа – ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, представників не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому суд, заслухавши думку інших учасників процесу, вважає за можливе провести розгляд справи у їхню відсутність.
Третя особа – ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, направивши заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність.
Суд, заслухавши доводи та пояснення сторін, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними в матеріалах справи доказами, вважає, що позов у цій справі підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до листа КПУЖГ від 03.06.2002 р. (а. с. 14), позивача повідомлено, що комісійним обстеженням на місці встановлено, що шум в квартирі НОМЕР_1 виникає внаслідок роботи бойлеру та шуму від першої заслонки, яка встановлена на ввідному трубопроводі ГВП. На теперішній час працівниками УТРМ № 1 АЕК "Київенерго" проведена заміна першої засувки та профілактично-налагоджувальні роботи. Працівниками ДЕЖ-905 заплановано провести ремонт вхідних дверей у підвал та часткову ізоляцію трубопроводів.
Згідно з листом відповідача ВАТ "АЕК "Київенерго" від 04.09.2002 р. (а. с. 15), через неякісне виконання будівельно-монтажних робіт, шум від роботи обладнання теплового пункту передається до житлових кімнат зазначеної квартири.
Відповідно до листа КПУЖГ від 19.12.2002 р. (а. с. 18), позивача повідомлено, що з метою зменшення рівня шуму у квартирах працівниками УТРМ №1 АЕК "Київенерго", на балансі якого знаходиться обладнання бойлерної та теплопункту, проведені роботи по заміні тепло автоматики, звужуючий пристрій винесено до теплокамери (за межі будинку) та інші ремонтно-налагоджувальні роботи. Після проведення вищенаведених заходів рівень шуму у теплопункті зменшиться.
Також згідно листа ТРМ АЕК «Київенерго» від 04.09.2002 року №03/3359 КП УЖГ Солом'янського району м. Києва запропоновано провести роботи по звукоізоляції підвального приміщення у зв’язку з неякісним виконанням будівельно-монтажних робіт через що, шум від роботи обладнання передається до житлових кімнат квартири позивача.
З огляду на наведене, суд вважає, що факт підвищеного рівня шуму від роботи бойлерного устаткування в будинку АДРЕСА_1 є таким, що встановлений, оскільки всі сторони зазначений факт визнали та проти нього в судовому засіданні не заперечували.
Згідно листа Санітарно-епідеміологічної станції Солом'янського району м. Києва від 16.11.2005 р. № 4182 (а. с. 44), позивача повідомлено, що згідно результатів дослідження (протокол № 351 від 15.11.2005 р.) еквівалентний рівень звуку у житлових кімнатах квартири позивача складає 32-36 дБА. Враховуючи, що рівень звуку у житлових кімнатах квартири на 2-6 дБА перевищує допустиму норму встановлену вимогами СН3077-84 для нічного часу, а також на 14 дБА перевищує фоновий показник, при непрацюючому бойлері, начальнику ДЕЖ905 надіслано припис № 4183-КГ від 16.11.2005 р. щодо виконання комплексу необхідних заходів та доведення рівнів шуму у квартирі до нормативних величин.
Відповідно до ухвали суду про забезпечення доказів СЕС Солом'янського району м. Києва провела дослідження шумового навантаження та вібрації в квартирі позивача, відповідно до якого рівень шуму та вібрації при включеному обладнанні бойлера у денний та нічний час не перевищує допустимого значення відповідно до вимог СН3077-84 (а. с. 203-211).
Проте, суд приймає до уваги зазначене дослідження СЕС Солом'янського району м. Києва частково, оскільки підвищення рівня шуму та вібрації в квартирі позивача спостерігались в літній період, і зазначені заміри проводились після закінчення сезону опалення, в той час як в судовому засіданні сторонами визнано, що після початку сезону опалення, шумове навантаження збільшиться.
З метою всебічного з'ясування обставин справи за клопотанням позивача, суд призначив судову будівельно-технічну експертизу на розгляд якої поставив наступне питання: «Чи відповідає встановлення бойлеру в підвалі житлового будинку АДРЕСА_1 проектно-кошторисній документації та вимогам будівельних, санітарних та інших норм та правил чинного законодавства?».
Відповідно до висновку № 4177 судової будівельно-технічної експертизи від 02.07.2009 р. (а. с. 233-235) визначено, що встановлення бойлеру в підвалі житлового будинку АДРЕСА_1 не відповідає проектній документації на будівництво будинку. Встановлення бойлеру в підвалі житлового будинку АДРЕСА_1 відповідає проектній документації на реконструкцію теплового пункту в цьому будинку. Роботи по реконструкції теплового пункту виконано з порушенням вимог будівельних норм щодо їх якості, що призвело до утворення понаднормативного рівня шуму в приміщеннях квартири НОМЕР_1.
З огляду на наведене, слід вважати встановленим той факт, що відповідачі облаштували бойлерну в житловому будинку в порушення проектної документації на цей будинок та вимог щодо якості бойлерного устаткування, що свідчить про наявність порушення прав позивача як споживача комунальних послуг та власника жилого приміщення.
Відповідно до листа Інституту гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзєєва Академії медичних наук України" від 29.11.2007 р. (а. с. 36-37), рівні шуму малої інтенсивності (нижчі за 45 дБА) можуть викликати ряд несприятливих проявів з боку нервової системи організму людини: безсоння, роздратування, зниження працездатності, розлад таких психічних процесів, як пам'ять, увага, сприйняття, та інш. При постійному знаходженні в зоні негативного впливу шуму, в організмі людини можуть виникати і більш серйозні індивідуальні прояви з боку нервової та серцево-судинної системи, такі, як головний біль, запаморочення, підвищення артеріального тиску та інш.
Таким чином, перебування бойлерного устаткування в житловому будинку становить загрозу здоров'ю його мешканців, що недопустимо і така загроза має бути усунута шляхом усунення причин її створення, а саме, шляхом винесення бойлерного устаткування за межі житлового будинку.
Як встановлено судом, відповідно до наданих фотокарток (а. с. 65-66) та пояснень сторін, у дворі будинку АДРЕСА_1 дійсно знаходиться окремо розташоване технічне приміщення - тепловий пункт, та раніше у зазначеному техприміщенні знаходилось бойлерне устаткування, що обслуговувало будинок № 7-б, проте згодом внаслідок виходу з ладу дренажної системи, економічно доцільним став варіант перенесення бойлерного устаткування до підвального приміщення самого будинку.
З огляду на наведене, суд вважає, обґрунтованою та належною позовну вимогу позивача, щодо винесення бойлерної установки з будинку до теплового пункту, оскільки доцільність забезпечення безпечного навколишнього середовища людини має значну перевагу над економічною доцільністю та є заходом по забезпеченню конституційних прав людини щодо безпеки його життєдіяльності.
Крім цього, при визначенні обґрунтованості позовної вимоги позивача, судом було враховано наступне.
Відповідно до п. п. 1.1.1.-1.1.3. Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України затверджених наказом Держбуд України № 9 від 19.01.1999 р., правила технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України (далі - Правила) установлюють вимоги до ремонту, реконструкції, налагодження та експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики, до яких входять джерела теплової енергії, теплові мережі, теплові пункти і теплоспоживачі (п.п. 1.1.1). Правила поширюються на: o районні, квартальні, групові та індивідуальні котельні, обладнані паровими та водогрійними котлами, незалежно від параметрів роботи; o парові та водяні теплові мережі; o центральні та індивідуальні теплові пункти, теплорозподільні станції, водяні та парові системи центрального опалення і вентиляції, системи гарячого водопостачання житлових, громадських та промислових будівель та інші пристрої і споруди теплоспоживачів (п.п. 1.1.2.). Ці Правила обов'язкові для виконання усіма підприємствами, які зайняті ремонтом, реконструкцією, налагодженням та експлуатацією котелень, теплових мереж, теплорозподільних вузлів і систем теплоспоживання комунальної форми власності (п.п. 1.1.3.).
Згідно з п.п. 1.2.1. п. 1.2. Правила технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України затверджених наказом Держбуд України № 9 від 19.01.1999 р., при розробці цих Правил використовувались чинні в Україні такі нормативні документи: СНиП 2.04.07-86 «Тепловые сети».
Керуючись п.п. 11.21. - 11.22. СНиП 2.04.07-86 «Тепловые сети», «в тепловых пунктах следует предусматривать мероприятия по предотвращению превышения уровней шума, допускаемых для помещений жилых и общественных зданий. Тепловые пункты, оборудуемые насосами (кроме бесшумных), не допускается размещать смежно, под или над помещениями жилых квартир, спальных и игровых детских дошкольных учреждений, спальными помещениями школ-интернатов, гостиниц, общежитий, санаториев, домов отдыха, пансионатов, палатами и операционными больниц, помещений с длительным пребыванием больных, кабинетами врачей, зрительными залами зрелищных предприятий (п.п. 1121.). Минимальные расстояния в свету от отдельно стоящих наземных ЦТП до наружных стен перечисленных помещений должны быть не менее 25 м. (п.п.11.22.)».
Відповідно до наявної в матеріалах справи інструкції по монтажу та експлуатації устаткування (а. с. 96-101), та робочого проекту реконструкції теплового пункту по АДРЕСА_1 (а. с. 113-191), не визначено, що бойлерне устаткування являється безшумним, протилежного стороною відповідачів доведено не було, а тому є всі підстави вважати, що бойлерне устаткування в підвальному приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 встановлене з істотним порушенням законодавчо визначених правил технічної експлуатації теплопостачання комунальної енергетики України, що знайшло своє підтвердження в матеріалах справи та поясненнях сторін.
Зазначені істотні порушення мають бути усунуті шляхом перенесення бойлерного устаткування в інше місце – поза межами житлового будинку (на безпечну для людей відстань).
В той же час суд вважає, що вимоги позивача до Київської міської державної адміністрації та Головного управління комунальної власності м. Києва КМДА є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27.09.2001 року між КМДА та АЕК «Київенерго» було укладено угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва відповідно до якої АЕК «Київенерго» було передано в управління та подальшу експлуатацію об’єкти відповідних теплоцентралей і теплових мереж.
Відповідно до п.2.2.1 вказаної угоди та з урахуванням додаткової угоди від 30.04.2007 року АЕК «Київенерго» має право відповідно до умов цієї Угоди самостійно ухвалювати рішення з питань щодо майна, які виникають у ході його експлуатації, у тому числі відновлення, ремонтного обслуговування майна, поліпшення основних фонді у складі майна, добудови, дообладнання об’єктів незавершеного будівництва у складі майна за рахунок власних та/або залучених коштів АЕК «Київенерго» та за рахунок амортизаційних відрахувань на майно.
Крім того п. 4.6 вказаних угод передбачено, що згоду на здійснення АЕК «Київенерго» будь-яких поліпшень майна, а тому числі реконструкції, добудови, дообладнання, технічного переоснащення, модернізації, модифікації майна, за рахунок коштів АЕК «Київенерго» та залучених коштів, КМДА надає АЕК «Київенерго» шляхом підписання даних угод.
Таким чином, суд вважає, що АЕК «Київенерго» при обладнання спірної бойлерної діяло виключно від свого імені на підставі укладених з КМДА угод та в межах наданих такими угодами повноважень, а тому вимоги позивача до Київської міської державної адміністрації та Головного управління комунальної власності м. Києва КМДА суперечать правовим відносинам, що існують між КМДА та АЕК «Київенерго» та чинному законодавству.
В свою чергу КП «Батиївське» відповідно до Договору про утримання житлових будинків і прибудинкових територій від 31.03.2008 року, який укладений між КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради та КП «Батиївське», зобов’язано забезпечити експлуатацію будинків, споруд та об’єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях згідно з умовами цього договору, стандартів, нормативів і правил (п.3.10), забезпечувати належний технічний стан інженерного обладнання будинків, квартир та приміщень (п.3.12).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що поданий позов слід задовольнити частково, зобов’язавши Комунальне підприємство «Батиївське», Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго», Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва перенести бойлерну установку, що встановлена у підвалі житлового будинку АДРЕСА_1, в інше місце – поза межами житлового будинку (на безпечну для людей відстань), а в задоволенні позовних вимог до Київської міської державної адміністрації та Головного управління комунальної власності м. Києва КМДА слід відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, а тому з Комунального підприємства «Батиївське», Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню в рівних частках судові витрати в сумі 7 (сім) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 217 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Батиївське», Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», Київської міської державної адміністрації, Головного управління комунальної власності м. Києва КМДА, Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва, третя особа: ОСОБА_2, про захист прав споживачів житлово-комунальних послуг та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням - задовольнити частково.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Батиївське», Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго», Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва перенести бойлерну установку, що встановлена у підвалі житлового будинку АДРЕСА_1, в інше місце – поза межами житлового будинку (на безпечну для людей відстань).
Стягнути в рівних частках з Комунального підприємства «Батиївське», Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 7 (сім) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні решти позову – відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не було подано в строк двадцять днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Зінченко С.В.