Цивільна справа № 2-1638-1/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 червня 2010 року Солом’янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді                 Зінченко С.В.

при секретарі             Шолудченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсною умови кредитного договору ,–

в с т а н о в и в :

У 2010 році ВАТ КБ «Надра» звернулось до суду із позовом, в якому просило солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь суму загальної заборгованості за кредитним договором № 122\П2005-840 від 06.06.2005 р. в розмірі 47722,03 долари США (381967,13 гривень), а також понесені судові витрати.

В попередньому судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_3 було подано зустрічну позовну заяву до ВАТ КБ «Надра», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним вказаного кредитного договору.

В ході судового розгляду представником відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_3 було подано заяву про зміну предмету позову в зустрічній позовній заяві до ВАТ КБ «Надра», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсною умови кредитного договору.

В обґрунтування зустрічного позову та з урахуванням зміни предмету позову, представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_1- ОСОБА_3 в своїй письмові заяві від 27.05.2010 р.  зазначив, що договір № 122\П2005-840 від 06.06.2005 р., що був укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 був договором приєднання, оскільки всі його умови визначались ВАТ КБ «Надра». ОСОБА_1 залишилось або погодитись або відмовитись від запропонованих умов, вносити зміни до договору він не міг.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого  договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Також представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_1- ОСОБА_3 вказав, що розмір пені закріплений в п. 9.1 кредитного договору складає 1% за день, явно перевищує розмір подвійної облікової ставки  НБУ – 0,05% за день, яка діяла на період за який мала обраховуватись пеня, що суперечить ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Враховуючи положення ст. ст. 215, 217 ЦК України і виходячи з того, що договір міг бути вчинений без включення до нього п. 9.1., який прямо суперечить цивільному законодавству, то представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_1- ОСОБА_3 просить визнати недійсним даний пункт кредитного договору.

Під час судового розгляду справи представником позивача за первісним позовом було уточнено позовні вимоги, згідно яких останній просить стягнути солідарно з відповідачів за первісним позовом  на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором, що станом на 21.04.2010 р. складає 49 616 доларів США 12 центів  та судові витрати.

          В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом поданий ним позов підтримав в повному обсязі з урахуванням уточнень та просив про його задоволення, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а в задоволенні зустрічного позову просив відмовити, посилаючись на те, що кредитний договір будо укладено добровільно, в належній формі, сторони досягли згоди  з усіх істотних  умов, не існувало ніяких обставин, які б примусили відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 укласти договір на вкрай не вигідних для себе умовах. Щодо розміру пені п.9.1. кредитного договору, він був встановлений за згодою сторін у відповідності до чинного законодавства України, а саме ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України.

          Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, направивши свого представника.

           В судовому засіданні   представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_1- ОСОБА_3 первісний позов визнав частково, а саме в частині заборгованості за кредитом в сумі 8 188,85 доларів США (64 904,01 грн.), в решті позову просив відмовити, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, та просив задовольнити зустрічний позов з підстав викладених в ньому.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов також визнав в частині наявності заборгованості за кредитом в сумі 8 188,85 доларів США (64 904,01 грн.), в задоволенні частини позову щодо стягнення пені за прострочення кредиту просив відмовити у зв’язку з пропуском позивачем строків позовної давності. Зустрічний позов просив задовольнити.

           Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 06.06.2005 р. між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 122\П2005-840 та згідно п.1. вказаного договору, банк надав позичальнику кредит у сумі 12 000 доларів США., які позичальник разом з нарахованими відсотками  в розмірі 17% повинен повернути не пізніше 05 червня 2008 року.

            В якості забезпечення виконання зобов’язань відповідачем ОСОБА_1 щодо погашення кредиту, сплати відсотків, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених кредитним договором, між відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір поруки від 06.06.2005 р., згідно якого ОСОБА_2 відповідає за неналежне виконання зобов’язання ОСОБА_1 солідарно і в повному обсязі.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником  зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не  встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 та 4.3 кредитного договору ОСОБА_1, зобов’язався щомісячно  до 10 числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж  у розмірі 431 долари США, шляхом здійснення перерахунку  на рахунок № 29097800002528, відкритий у філії  ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_4

Відповідно до п.9.1 кредитного договору за прострочення позичальником строку сплати мінімального  необхідного платежу  по погашенню кредиту, визначеного у пункті 4.2 кредитного договору, а також сплаті всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій, відповідач ОСОБА_1 сплачує позивачу  пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що була нарахована за неналежне виконання зобов’язання  в сумі 35 700 доларів США 72 цента (285 748 грн. 59 коп.).

Про необхідність погашення кредитної заборгованості по кредитному договору позивач за первісним позовом надіслав на адресу відповідачів письмові вимоги щодо дострокового повернення  кредитних коштів, відсотків за користування кредитними коштами та пені, на що відповідачі ніяк не прореагували, кредитні кошти не повернули та відсотки за користування ними та пеню не сплатили.

          Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно п. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду  на вимогу однієї із сторін  у разі істотного порушення договору  другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання , що випадково настала після прострочення .

Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

 Статтею 625 ЦК України  передбачено, що  боржник не звільняється  від відповідальності  за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»  підлягає частковому задоволенню, а саме в частині солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 12392,53 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 8188,85 доларів США та заборгованості по відсоткам в сумі 4203,68 доларів США.

В той же час суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за прострочення сплати кредиту в сумі 37223,58 доларів США, виходячи з наступного.

Згідно п.1.3 кредитного договору №122/П/2005-840 від 06.06.2005 року кінцевим терміном повернення кредиту сторонами визначено 05 червня 2008 року.

В судовому засіданні встановлено та визнано сторонами, що останній платіж за кредитом ОСОБА_1 було здійснено 07.05.2007 року.

Згідно п. 9.1. кредитного договору у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного п. 4.4 цього договору (431,00 долар США), а також сплаті всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 7.1.2 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене,  суд приходить до висновку, що право позивача на стягнення з відповідачів пені відповідно до умов укладеного договору виникло саме 07.05.2007 року.

В той же час судом встановлено та визнано сторонами, що вимога про погашення заборгованості за кредитним договором, зокрема пені в розмірі 53021,35 доларів США була направлена позивачем відповідачам лише 30 липня 2009 року, тобто через один рік та майже два місяці з моменту настання дати кінцевого повернення кредиту та через два роки та майже три місяці з моменту виникнення права банку на нарахування пені відповідно до умов договору.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення пені за прострочення кредиту в сумі 37223,58 доларів США, оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності до такої вимоги і стороною у спорі заявлено про застосування позовної давності.

В той же час, суд не знаходить достатніх підстав для захисту права позивача на стягнення пені, оскільки представником позивача не подано жодних достатніх доказів того, що строк позовної давності був пропущений позивачем з поважних причин.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсною умови кредитного договору, то суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», які обмежують розмір відповідальності за невиконання (неналежне) виконання грошових зобов’язань, та на які посилається ОСОБА_1, як на підставу своїх вимог, визначають суб’єктами його регулювання підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, в той час як ОСОБА_1 під час укладання кредитного договору діяв як фізична особа, а отже на нього не розповсюджуються норми вказаного закону.

Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, а тому суд з урахуванням вимог «Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України №15 від 22.04.1993 року вважає правильним стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»  судові витрати в сумі 1101 гривень 50 копійок, що складаються з  державного мита в сумі 981 грн.50 коп., та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись статями 27, 31, 60, 77, 88, 208, 209, 212, 214-216 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 530, 572-576, 612, 623, 625, п.2 ст. 651, ч.1 ст.1054, Цивільного кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

Позов Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути  солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»  суму заборгованості по кредиту в розмірі  12392 (дванадцять тисяч триста дев’яносто два) долари США 53 центи.

Стягнути  солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»  судові витрати в сумі 1101 гривень 50 копійок, що складаються з  державного мита в сумі 981 грн.50 коп., та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.

В задоволенні решти позову Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсною умови кредитного договору – відмовити.

  Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не було подано в строк двадцять днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: