ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2010 року Справа № 35/122-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)
суддів: Джихур О.В., Голяшкін О.В.
при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.
за участю представників сторін:
від позивача: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача: ОСОБА_1., паспорт серії НОМЕР_1 від 29.12.1997 року, фізична особа - підприємець;
від третьої особи: Білозеров В.А., довіреність №3 від 02.02.2010 року, представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.10р. у справі № 35/122-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс", м. Київ
до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ
третя особа товариство з обмеженою відповідальністю “Триплекс”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 21 102,15 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ВВ Імекс", м. Київ звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ про стягнення 21 102, 15 грн., з яких 12 986, 49 грн. плати за перевезення вантажу та 8 115, 66 грн. штрафу за простій автомобіля.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2010 року до участі у справі було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору –товариство “Триплекс”, м.Дніпропетровськ.
11.05.2010 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути 20 060, 30 грн., з яких 12 986, 49 грн. - плата за перевезення вантажу, 2794, 40 грн. –штраф за простій автомобіля, 2836, 26 грн. - плата за зберігання вантажу, 557, 15 грн. пені, 725, 93 грн. інфляційних втрат, 164, 07 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2010 року по справі № 35/122-10 (суддя Широбокова Л.П.) позовні вимоги задоволені частково: з відповідача стягнено 12 986, 49 грн. основного боргу, 1996 грн. штрафу, 557, 15 грн. пені, 132, 36 грн. 3% річних, 606, 18 грн. інфляційних втрат; в решті вимог відмовлено
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на наступне.
Строк оплати за Договором не настав, позивач в порушення умов договору не надав оригінали рахунків, СМR (копії) з відміткою одержувача вантажу, акту виконаних робіт, податкової накладної.
Вантаж на сьогоднішній день не доставлений. Послуги по перевезенню не надані.
Позивач не узгодив свої дії з відповідачем та передав вантаж на зберігання невідомій відповідачу організації.
Позивачем не надано документів, підтверджуючих факт простою автомобіля –6 днів - та вину відповідача в цьому, отже вимога про стягнення 1996 грн. є необґрунтованою.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити рішення без змін
Представник третьої особи доводи апеляційної скарги підтримував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення присутніх представників відповідача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між сторонами у справі 25.11.2009 року було укладено договір № 7 (далі - Договір) про організацію транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів в автомобільному сполученні, згідно до умов якого конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в транспортній заявці, яка направляється вантажовласником експедитору (відповідачу по справі). На підставі транспортних заявок вантажовласників експедитор (відповідач) формує транспортну заявку перевізнику (позивачу), яка є відємною частиною даного договору. Допускається отримання транспортної заявки факсимільним звязком або електронною поштою (п.2.3 Договору).
Пунктом 4.5 Договору сторони передбачили, що експедитор перераховує перевізнику належну відповідно заявки суму на його розрахунковий рахунок в строк, обумовлений в заявці, але не пізніше 10 банківських днів після надання перевізником оригіналів рахунків, СМR (можливо копії, завірені печатками), з відміткою одержувача вантажу, акту виконаних робіт, податкової накладної, якщо інше не обумовлено в заявці.
Термін дії Договору до 31.12.2010 року (п.10.1 Договору).
Відповідач направив позивачу транспортну заявку від 26.11.2009 року (а.с.15) щодо перевезення вантажу за маршрутом Німеччина-Україна, вартість перевезення 1110 Євро по курсу НБУ на перший день розмитнення відповідно до копії рахунку, оригіналу СМR, актів виконаних робіт протягом 5-7 днів (п.5 заявки).
На виконання умов договору позивач здійснив вказане перевезення, що підтверджено ним СМR А № 147728 від 27.11.2009 року (а.с.15-а), рахунком № 189 від 08.12.2009 року, Актом від 08.12.2009 року, який підписаний та завірений печаткою позивача. Вказані документи були отримані відповідачем 28.12.2009 року (а.с.18).
Враховуючи наведене, доводи скаржника про те, що позивач в порушення умов договору не надав оригінали рахунків, СМR (копії) з відміткою одержувача вантажу, акту виконаних робіт, податкової накладної та відповідно строк оплати за Договором не настав, до уваги судовою колегією не приймаються.
Статтею 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” визначено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Частиною 2 статті 310 Господарського кодексу України передбачено обовязок одержувача прийняти вантаж, який прибув на його адресу.
Третя особа (вантажоодержувач) здійснила митне оформлення вантажу, який перевозився за СМR А № 147728 від 27.11.2009 року, по ВМД №№ 110000015/2009/001766, 110000015/2009/002574. При цьому вантаж, оформлений за ВМД № 110000015/2009/001766, не вивантажила.
Враховуючи викладене і те, що доказів відмови товариства з обмеженою відповідальністю “Триплекс” від вантажу та доказів вини перевізника (позивача) в не вивантаженні частини вантажу сторонами не надано, також і не надано доказів звернення вантажоодержувача з вимогою до перевізника про доставку на його адресу частини вантажу, та оскільки в графі 24 “Вантаж одержано” СМR А № 147728 від 27.11.2009 року проставлена печатка вантажоодержувача - товариства з обмеженою відповідальністю “Триплекс” (а.с.15-а), доводи скаржника про те, що вантаж на сьогоднішній день не доставлений та послуги по перевезенню не надані, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією.
Доказів оплати наданих послуг з перевезення відповідачем не надано.
Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 629 Цивільного кодексу України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене, задоволенню підлягає 12 986, 49 грн. плати за перевезення вантажу (1110 Євро по курсу 11, 8059 грн. на 08.12.2009 року (а.с.15-а)).
В пункті 7 транспортної заявки від 26.11.2009 року сторони обумовили штраф за простій автомобіля по вині однієї із сторін в розмірі 50 доларів США по курсу НБУ за кожну добу простою. Пунктом 6.7 Договору сторони передбачили 48 годинний нормативний час вивантаження та здійснення митних процедур.
Як вбачається з матеріалів справи вантаж прибув в Дніпропетровську митницю 08.12.2009 року, про що свідчить штамп “Під митним контролем” на СМR А № 147728 від 27.11.2009 року (а.с.15-а), та митні процедури було закінчено товариством з обмеженою відповідальністю “Триплекс” 15.12.2010 року, про що свідчить особиста номерна печатка інспектора митниці на СМR А № 147728 від 27.11.2009 року (а.с.15-а), отже до 16.12.2010 року вантаж не був вивантажений; таким чином доводи скаржника про те, що позивачем не надано документів, підтверджуючих факт простою автомобіля та вину відповідача в цьому, до уваги судовою колегією не приймаються.
Враховуючи викладене, з огляду на приписи статті 253 Цивільного кодексу України, наднормативний простій автомобіля з вини відповідача з 11.12.2009 року по 15.12.2009 року складає 5 діб (за повну добу), отже, задоволенню підлягає штраф у сумі 1996 грн. (50 доларів США по курсу до гривні на 08.12.2009 року –7, 984 грн.).
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, суму основного боргу та межі заявленого позивачем періоду, задоволенню підлягають 3% річних у сумі 132, 36 грн. за період з 07.01.2010 року по 11.05.2010 року, а також інфляційні втрати у сумі 606, 18 грн. за січень-березень 2010 року.
Пунктом 6.3 Договору сторони обумовили, що у випадку прострочки платежу винна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, у звязку з чим задоволенню підлягає пеня у заявленій сумі 557, 15 грн. за період з 07.01.2010 року по 11.05.2010 року.
Щодо доводів скаржника про те, що позивач не узгодив свої дії з відповідачем та передав вантаж на зберігання невідомій відповідачу організації, то судова колегія зауважує наступне.
Частиною 1 статті 15 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 року встановлено: “Если после прибытия груза на место назначения возникают препятствия к его сдаче, транспортер должен запросить инструкции у отправителя. Если получатель отказывается принять груз, отправитель имеет право распорядиться грузом, не предъявляя первого экземпляра накладной”.
Частинами 1 та 2 статті 16 зазначеної Конвенції передбачено: “Транспортер имеет право на возмещение расходов, вызванных просьбой об инструкциях или выполнением полученных инструкций, поскольку эти расходы не является следствием его собственной вины. В случаях, указанных в пункте 1 статьи 14 и в статье 15, транспортер может немедленно выгрузить груз за счет лица, правомочного по договору; после такой загрузки перевозка считается законченной. В таком случае транспортер принимает на себя хранение груза. Он может, однако, доверить хранение груза какому-либо третьему лицу и в этом случае несет ответственность лишь за осмотрительный выбор такого лица. Груз остается при этом обремененным лежащими на нем долговыми обязательствами, основанными на накладной, и всеми прочими произведенными расходами».
Частиною 3 статті 310 Господарського кодексу України передбачено, якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.
В Договорі сторони не передбачили умови щодо зберігання вантажу перевізником, позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про не затребування третьою особою частини вантажу, також позивачем не надано доказів отримання будь-яких інструкцій відповідача стосовно вантажу, у звязку з чим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача плати за зберігання вантажу в сумі 2832, 26 грн. на підставі договору з ТОВ ВКП “АЛГ” задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.
Керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд–
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2010 року по справі № 35/122-10- залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя О.В.Джихур
Суддя О.В.Голяшкін
Повний текст постанови підписаний 15.07.2010 року.