ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2010 року Справа № 34/82-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 06.07.2010 року:
позивача: Князєв Г.М.- предст., дов.№97 від 10.03.2010 року
відповідачів: 1. ОСОБА_2- предст, дов.№27 від 16.02.2010 року
2. Не явився
третіх осіб: 1. Не явився
2. Не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» (м. Київ), фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Дніпропетровськ) і фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (Російська Федерація, м. Москва) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2010р. у справі №34/82-10
за позовом: закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» (м. Київ)
до: 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Дніпропетровськ)
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (Російська Федерація, м. Москва)
третіх осіб: 1. Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»(м. Київ)
2. Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(ПАТ «ВіЕйБі Банк») (м. Київ)
про: визнання недійсним договору оренди нерухомого майна
та за зустрічним позовом: 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Дніпропетровськ)
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (м. Москва)
до: закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» (м. Київ)
третя особа: відкрите акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»(м. Київ)
про: стягнення 363539,03 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2010 року (підписано 11.05.2010р.) у справі №34/82-10 (суддя Примак С.А.) частково задоволений первісний позов закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» (м. Київ) до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 (м. Дніпропетровськ) і ОСОБА_5 (Російська Федерація, м. Москва), за участю третіх осіб: відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»(м. Київ), філії в м. Кривому Розі і відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(ВАТ «ВіЕйБі Банк») (м. Київ) про визнання недійсним договору найму (оренди) нерухомого майна від 17.01.2005р., враховуючи усі додатки та правочини, що є невід’ємною частиною вказаного договору з моменту звільнення орендованого приміщення, а саме з 10.12.2009р. та зобов’язання ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»передати, а фізичним особам-підприємцям прийняти нежитлове приміщення, що було передане у тимчасове користування. Рішенням суду визнано недійсним договір найму (оренди) нерухомого майна від 17.01.2005р., враховуючи додаткові правочини №2 від 30.11.2006р. і №3 від 24.06.2008р. та припинено зобов’язання по ним на майбутнє. Зобов’язано позивача передати, а відповідачам прийняти нежитлове приміщення, що було передане у тимчасове користування та стягнуто солідарно з відповідачів по 85 грн. державного мита і по 236,00 грн. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Крім того, зазначеним рішенням задоволений зустрічний позов фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», третя особа: ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»(м. Київ) про стягнення з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованості за орендну плату у сумі 327185,13 грн, 3635,42 грн. держмита, 236,00 грн. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 8000,00 грн. оплати послуг адвоката. На користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 стягнуто 36353,90 грн. заборгованості за орендну плату.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач (за первісним позовом) –закрите акціонерне товариство «Київстар Дж.Ес.Ем.» (м. Київ) –подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2010 року по справі №34/82-10 в частині встановлення моменту недійсності договору та задоволення зустрічного позову і прийняти нове, яким визнати недійсним спірний договір найму (оренди) нерухомого майна, враховуючи усі додатки, правочини, що є невід’ємною частиною вказаного договору, з моменту звільнення орендованого приміщення, а саме з 10.12.2009р. У задоволенні зустрічного позову відмовити та покласти судові витрати по справі на відповідачів. Скаржник зазначає, що судом неправильно визначений момент недійсності правочину. Так позивач вжив усіх заходів на забезпечення повернення відповідачам орендного майна і не користувався орендним майном з 10.12.2009 року. Отже, зважаючи на правову природу спірних правовідносин, момент недійсності договору повинен відповідати даті припинення користування позивачем орендованим майном –10.12.2009 року. Щодо сплати орендної плати, то рахунки відповідачів, що є предметом зустрічного позову, є дефектними за змістом, а форма розрахунку орендної плати суперечить нормам діючого законодавства України, тому такі рахунки не підлягають оплаті. Крім того, скаржник посилається на ч.6 ст.193 ГК України, якою встановлено право зобов’язаної сторони відмовитися від виконання зобов’язання у разі неналежного виконання другою стороною обов’язків, що є необхідною умовою виконання, і зазначає, що у відповідачів відсутнє право вимоги, а позивача –зобов’язання по сплаті орендної плати за вказаними у зустрічній позовній заяві рахунками.
Відповідач-1 (за первісним позовом) –фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (м. Дніпропетровськ) –не погодився із судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, у якій просить винести постанову, якою часткового скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по цій справі в частині часткового задоволення позовних вимог первісного позивача. В решті рішення суду залишити без зміни. Скаржник зазначає, що при вирішенні спору мало місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушення з боку суду вимог матеріального і процесуального права. Так, в будь-якому випадку позивач схвалив підписану угоду, оскільки на протязі п’яти років її виконував. В силу ст.241 ЦК України ця угода є схваленою, тобто її умови є обов’язковими для сторін. Крім того, скаржник зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності на звернення з позовом і будь-які підстави для його відновлення відсутні. А сплив строку позовної давності, про застосування якого було заявлено, є підставою для відмови в позові. До даних правовідносин не застосовується також Декрет КМУ №15-93 від 19.02.1993 року „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, оскільки еквівалент орендної плати в доларах США був зазначений тільки з метою перерахунку плати у гривну –національну грошову одиницю України.
19.05.2010 року від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 надійшли додаткові підстави для задоволення апеляційної скарги, у яких заявник уточнює, що індексація орендної плати є істотною умовою договору оренди, тому визначення орендної плати без індексації є підставою для визнання договору недійсним, а не навпаки, як це зробив суд, тобто судом порушені норми матеріального права. Крім того, скаржник уточнює, що у позивача за основним позовом не було необхідності отримувати додаткові повноваження для підписання додаткових правочинів, оскільки дані умови були прописані безпосередньо в тексті основного договору.
Відповідач-2 (за первісним позовом) –фізична особа-підприємець ОСОБА_5 –також не погодився із судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, у якій просить частково скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2010 року по справі №34/82-10 в частині часткового задоволення позовних вимог первинного позивача і відмовити у задоволенні первісного позову в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тих самих доводах, що і апеляційна скарга відповідача-1 (по первісному позову).
Третя особа-1 (за первісним позовом) –відкрите акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»(м. Київ) – надала пояснення, у яких зазначила, що апеляційна скарга ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. У той же час третя особа-1 повністю підтримує правову позицію відповідача-1 і відповідача-2, викладену у їх апеляційних скаргах.
21.06.2010 року від третьої особи-1 надійшла заява, у якій третя особа-1 просить проводити всі засідання без участі його представника і наполягає на своїй правовій позиції, яка була викладена в заяві від 06.06.2010 року. Оскільки матеріали справи є достатніми для її розгляду без участі представника третьої особи-1 справа переглядалася за наявними у справі матеріалами.
Третя особа-2 (за первісним позовом) –публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(ПАТ «ВіЕйБі Банк») (м. Київ) –у відзиву на апеляційні скарги зазначив, що він не є стороною як за основним правочином, так і за додатковими угодами до нього, тому дії сторін за ними не створюють для банку будь-яких зобов’язань за цими правочинами. За таких обставин третя особа-2 заявила клопотання про проведення судового розгляду справи без участі представника третьої особи-2 з повідомленням її про прийняте рішення. Дане клопотання було задоволено і справа розглядалася без участі представника третьої особи-2 за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутність представника третьої особи-2 не перешкоджала прийняттю рішення по справі.
Аналогічне клопотання надійшло і від відповідача-2 за первісним позовом (т. 4 а.с. 48), яке також задоволено судом і розгляд справи був проведений без участі представника відповідача-2.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2010 року замінено третю особу-2 –відкрите акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(ВАТ «ВіЕйБі Банк») на публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(ПАТ «ВіЕйБі Банк»).
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 11.10 13 липня 2010 року.
Вислухавши представників позивача і відповідача-1, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 17.01.2005 року між закритим акціонерним товариством «Київстар Дж.Ес.Ем.» (м. Київ) –позивачем та фізичними особами-підприємцями (ФОП) ОСОБА_4 (відповідач-1) і ОСОБА_5 (відповідач-2) був укладений договір найму (оренди) нерухомого майна, за умовами якого відповідачі прийняли на себе зобов’язання передати позивачу у тимчасове користування нерухоме майно: нежилі приміщення, які знаходяться у будинку №3 –квартири за номерами 5, 6, 7, 8, 18, 21, 22, 23 і нежиле приміщення номер 19, вбудоване в перший поверх вказаного будинку, що знаходиться на проспекті Гагаріна у м. Кривому Розі (п.п. 1.1, 1.2). Загальна площа орендованого нерухомого майна за договором склала 318,54 кв. м. (п. 1.2.2 Договору). Факт передачі приміщень за договором підтверджується актом приймання-передавання від 17.01.2005р.
Додатковим правочином від 14.07.2005р. №1 сторонами було змінено редакцію п.2.7 договору, який визначає порядок сплати орендної плати за Договором, та редакцію п.9.2 Договору щодо встановлення обов’язкової згоди АТ «ВАБанк»при зміні умов Договору щодо розміру та строків сплати орендної плати. Договір також був доповнений п.9.20, яким позивач надав згоду (не заперечує) на передачу відповідачем-1 приміщення в іпотеку Всеукраїнському акціонерному Банку на забезпечення відповідачем-1 своїх зобов’язань за кредитним договором.
30.11.2006 року сторонами був укладений додатковий правочин №2 до договору, згідно якого п.1.2 ст.1 договору сторони визнали таким, що втратив силу та виклали його в новій редакції, згідно якої предметом договору є нежитлове приміщення після реконструкції квартир, загальною площею 351,4 кв.м., право власності на яке підтверджується свідоцтвом про право власності від 14.11.2005р. Абзаци 8, 9 п.1.4 ст.1 Договору сторони визнали такими, що втратили силу і виклали в новій редакції, згідно якої приміщення виступає забезпеченням за кредитним договором між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Абзац 6 п.2.1 ст.2 Договору сторони визнали таким, що втратив силу і виклали в новій редакції, згідно якої домовились щодо порядку розрахунку орендної плати у випадку збільшення площі приміщення та визначили, що реконструкція приміщень можлива за письмовим погодженням відповідачів та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Абзац 8 п.6.3 ст.6 Договору сторонами визнано таким, що втратив силу і викладено в новій редакції, згідно з якою встановлено вигодонабувачем за договором страхування приміщення ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Скасувавши абзац 3 п.6.4 договору, сторони встановили право позивача (орендаря) здавати приміщення у піднайом за письмової згоди відповідачів та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», додатковий правочин №1 визнали таким, що втратив силу.
24.06.2008 року сторонами був укладений додатковий правочин №3, яким скасували п.1.2 ст.1 договору та виклали в новій редакції, а саме: змінили предмет договору, редакцію п.2.7 ст.2 договору виклали в новій редакції, якою встановили інший порядок та терміни сплати орендної плати. Абзаци 8, 9 п.1.4 ст.1 договору сторони визнали такими, що втратили силу і виклали останній в новій редакції, якою визначили, що у відношенні приміщення відсутні судові спори та засвідчили факт забезпечення виконання обов’язків відповідача-1 за кредитним договором між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»приміщенням. Абзац другий п.6.4 ст.6 договору сторони виклали в новій редакції, згідно з якою частина приміщення здається в піднайом для розміщення кас банку та торгівельної точки дилера позивача. Додатковий правочин №2 сторони визнали таким, що втратив силу (п.5).
Задовольняючи вимоги позивача по первісному позову, суд задовольнив заяву про поновлення строку позовної давності, погодившись при цьому з твердженням позивача, що положення та текст укладеного договору та його додаткових правочинів стали відомі безпосередньо позивачу –ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» лише у листопаді 2009 року –після проведення внутрішнього аудиту укладених договорів оренди представниками відокремлених структурних підрозділів. Крім того, суд зазначив, що «представник позивача за довіреністю Андрейченко В.В. перевищив обсяг цивільної дієздатності, яка йому була надана довіреністю 3144 від 12.01.2005р., а саме: без належних повноважень підписав договір найму (оренди) №73 п.2.1 договору абз.3, де вказано, що розмір орендної плати на кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати, нарахованої за попередній місяць, на індекс інфляції за попередній місяць».
Щодо додаткових правочинів, то додатковий правочин №1, на думку суду, також був підписаний з перевищенням повноважень стосовно п.9.20 договору №73, відповідно до якого позивач не заперечує проти передачі майна наймодавцями в іпотеку Всеукраїнському акціонерному банку. Крім того, він підписаний без нотаріальної згоди на те ОСОБА_8 (ч.3 ст.65 Сімейного кодексу України), а, значить, у ОСОБА_4 не було повної цивільної правоздатності на укладання цього додаткового правочину. За такою ж підставою суд задовольнив позовні вимоги в частині визнання недійсним додаткового правочину №2. Крім того, суд встановив відсутність у представника позивача довіреності на його підписання. Аналогічними були підстави для визнання недійсним і додаткового правочину №3.
З такими доводами місцевого господарського суду погодитися не можна в силу наступного: як вбачається із довіреності від 12.01.2005 року, виданої президентом Литовченко І.В. директору філії закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.»у м. Дніпропетровську ОСОБА_10 доручено укласти та підписати договори оренди (найму) нерухомого майна, у тому числі і договір найму (оренди) нежитлового приміщення загальною площею 318,54 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, буд. 3 строком на десять років зі щомісячною орендною платою –еквівалент 5574,45 доларів США за курсом НБУ на дату надання рахунку орендареві. Саме на цих умовах і був укладений договір. Щодо зазначення в договорі умов індексації орендної плати, то це не є перевищенням повноважень, оскільки ст.762 ЦК України надає право сторонам визначати умови перегляду орендної плати, у тому числі її індексації. Отже, корегування орендної плати є умовою договору, які представник може визначати самостійно, при цьому не вийшовши за межі представництва. Крім того, в момент укладення договору представник орендаря не міг знати, чи буде у країні інфляція, чи дефляція, тобто ця умова не впливає на наявність повноважень представника і не є їх перевищенням. Підписання додаткової угоди №1 (додаткового правочину №1) також не виходить за межі довіреності, оскільки умова п.9.20 є тільки умовою договору. Якщо вважати, що представник не міг підписувати договір і з іншими умовами, які ним визначені, то він взагалі не міг підписати дану угоду, оскільки вона складається із дев’яти розділів, кожний із яких має свої умови.
Додатковий правочин №2 дійсно був підписаний представником позивача з перевищенням повноважень, оскільки дія довіреності на момент підписання правочину закінчилася.
Але зазначаючи про перевищення повноважень як з боку позивача, так і з боку відповідача-1 суд не врахував, що відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч.1 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Зазначена правова норма встановлює правило, за яким правочин може створювати, змінювати або припиняти цивільні права та обов’язки для особи, яка не вчиняла цей правочин. Це, по-перше, наявність вчиненого правочину представником з перевищенням повноважень, а, по-друге, схвалення особою, за яку було вчинено правочин.
Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Особа, яка підписала основний правочин і додаткові правочини діяла як представник, оскільки мала довіреність на підписання таких угод.
Для вирішення питання щодо подальшого схвалення правочину слід врахувати, що стаття 241 ЦК України не обмежує дії, що можуть свідчити про схвалення правочину, певним вичерпним колом обставин. Зазначена норма також не встановлює обмежень щодо часу здійснення відповідних дій та не унеможливлює вчинення таких дій після подання позову про визнання правочину недійсним. Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання. Очевидно також, що таке схвалення повинно бути до прийняття рішення у справі про визнання правочину недійсним.
Схвалення правочину можливе у різних формах. Зокрема, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі. Однак, таке схвалення можливе і шляхом вчинення конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту. Матеріали справи свідчать, що правочин з усіма додатковими правочинами був схвалений позивачем по первісному позову, оскільки всі його умови виконувалися, у тому числі умови щодо сплати орендної плати. За таких обставин у місцевого господарського суду були відсутні підстави визнавати правочин недійсним з мотивів перевищення повноважень при його укладанні.
Не могло бути підставою для задоволення первісного позову і підписання додаткових правочинів №№1-3 ФОП ОСОБА_4 без згоди його дружини –ОСОБА_8 з тих підстав, що ОСОБА_8 надала згоду чоловіку –ОСОБА_4 на укладення договору (п.9.17 договору). При цьому, вона не заперечувала проти укладення додаткових правочинів, що підтверджується її нотаріально посвідченою заявою, що міститься в матеріалах справи. Крім того, на правовідносини сторін не розповсюджуються норми Сімейного кодексу України, оскільки відповідач у даному випадку діяв як суб’єкт підприємницької діяльності, тобто на свій ризик, і будь-яких дозволів (погоджень) подружжя на укладення договорів закон не встановлює. Крім того, укладенням додаткових угод без згоди дружини, відповідач-1 жодним чином не порушив прав позивача, а його дружина не виступає стороною у справі та не вимагає визнання цього договору недійсним. Крім того, судом не було враховано, що договір підписаний і відповідачем-2, який не мав будь-яких обмежень на укладення цього договору.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що не може бути підставою для визнання угоди недійсною і формування ціни договору у доларах США, як про це зазначав позивач. Так, відповідно до п. 2.1 Договору валютою договору є виключно гривня України і всі розрахунки за договором проводяться в гривнях.
Частиною 1 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Отже, зазначений пункт договору не суперечить чинному законодавству, яким врегульовані відповідні правовідносини, і не може бути підставою для визнання угоди недійсною.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд також вважає, що місцевий господарський суд необґрунтовано відновив пропущений строк позовної давності, оскільки юридична особа від імені якої укладений договір могла і повинна була знати про умови цього договору з дати його укладення. Той факт, що юридичній особі не були відомі умови договору, свідчить лише про недостатність контролю за діяльністю її філій, і не може бути підставою для визначення цих обставин поважними причинами пропуску строку. Але, оскільки апеляційний господарський суд відмовляє у позовних вимогах щодо визнання договору недійсним по-суті, суд не вирішує питання поважності причин пропуску цього строку.
За таких обставин рішення суду, яким частково задоволені первісні позовні вимоги, підлягає скасуванню і у задоволенні первісного позову повинно бути відмовлено.
Щодо зустрічного позову, то місцевий господарський суд правомірно зазначив, що закрите акціонерне товариство «Київстар Дж.Ес.Ем.»(відповідач за зустрічним позовом) в порушення вимог договору оренди від 17.01.2005р. та правочинів до нього №№2,3 не виконав свої зобов’язання по сплаті позивачам орендної плати у розмірі 327185,13 грн. на користь ФОП ОСОБА_4 за грудень 2009р., січень, лютий та березень 2010р., та 36353,90 грн. орендної плати за грудень 2009р., за січень, лютий, березень 2010р. ФОП ОСОБА_5
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач по зустрічному позову в односторонньому порядку фактично відмовився від виконання зобов’язань по сплаті орендної плати, що суперечить вимогам ст.ст. 173, 193, 286 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України.
За таких обставин вимоги позивачів в частині стягнення заборгованості по орендній платі були заявлені обґрунтовано та правомірно задоволені місцевим господарським судом.
Доводи апеляційний скарги відповідача по зустрічному позову не спростовують висновків місцевого господарського суду і не можуть бути підставою для скасування судового рішення по справі в частині зустрічного позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» (м. Київ)
залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Дніпропетровськ) задовольнити.
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (Російська Федерація, м. Москва) задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2010 року у справі №34/82-10 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
У задоволенні первісного позову відмовити.
Зустрічний позов задовольнити.
Стягнути з закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.»(03110, м. Київ, Червонозоряний проспект, 51, код ЄДРПОУ 21673832) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по орендній платі у розмірі 327185 грн. 13 коп., 3720 грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита (в тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку), 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 8000,00 грн. на оплату послуг адвоката.
Стягнути з закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." (03110, м. Київ, Червонозоряний проспект, 51, код ЄДРПОУ 21673832) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість по орендній платі у розмірі 36353 грн. 90 коп. і 85 грн. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.
Головуючий О.С. Євстигнеєв
Судді: Л.О. Лотоцька
Р.М. Бахмат