Справа № 22- 9794/10 Головуючий у 1-й інстанції –
Саламон О.Б.
Доповідач – Слюсар Т.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2010р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.,
суддів: Горелкіної Н.А., Штелик С.П.
при секретарі: Кухленко Д.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 25.01.2010р. в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва,Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення.
Колегія суддів,-
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25.01.2010р. позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва щодо перерахунку основної та додаткової пенсії ОСОБА_2 всупереч вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язано здійснити перерахунок та виплату за період з 16.10.2008р. по 25.01.2010р. ОСОБА_2 державної пенсії в розмірі, не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення про відмову у позові.
Колегія суддів, заслухавши ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення недоотриманої пенсії на оздоровлення не оскаржено, тому колегія суддів у відповідності до ст..303 ЦПК України перевіряє законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Приймаючи рішення про задоволення заявленого ОСОБА_2 позову в частині вимог про перерахунок основної та додаткової пенсії, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як особа, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, має право на отримання державної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в порядку, передбаченому ст..ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із мінімальної пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, а не в тому розмірі, що нараховувався фондом позивачу.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними та обґрунтованими.
Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва та отримує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте їх нарахування проводиться не на підставі ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Встановлено, що відповідно до рішення медико-соціальної експертної комісії від 12.03.2008р. йому встановлена 2 група інвалідності, безстроково й захворювання визнано таким, що пов'язано з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до вимог ч.1 ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 19.12.1992р. розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Положеннями ч.1 ст.50 згаданого Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Встановлено, що вимоги ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було змінено Законом України від 28.12.2007р., проте рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. зазначені зміни визнано такими, що не відповідають Основному Закону України - Конституції України.
Матеріали справи свідчать, що у вересні 2009р.ОСОБА_2 звертався до відповідача з відповідною заявою, в якій просив зробити нарахування розміру пенсії у відповідності до положень Закону, проте перерахунок пенсій зроблено не було.
При цьому, пенсійний фонд керувався вимогами постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р. " Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", а також іншими постановами Уряду.
Проте Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади й згідно з вимогами ст.116 Конституції України, до його повноважень входить вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечувати проведення політики … в сфері соціального захисту, а не визначення розміру пенсій громадян держави.
Умови, призначення і виплата пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, регулюються Законами України "Про державну допомогу сім'ям", "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , деякі положення регулюються й вимогами Закону України "Про статус загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, положеннями ст.ст.50,54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що за основу нарахування державної пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, береться мінімальна пенсія за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положеннями ч.3 ст.67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст..54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до 1 категорії. Перерахунок здійснюється з дня встановлення нового розміні прожиткового мінімуму.
З огляду на викладене, відповідачем ОСОБА_2 необхідно було провести нарахування пенсій на підставі законодавчих актів, а не положень постанови КМ України, остільки до повноважень Кабінету Міністрів України не входить встановлення порядку, який призводить до звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом.
Враховуючи зазначені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 у відповідності до розміру, визначеному ст.ст. 50,54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено судовий захист прав особи на майбутнє, а тому висновки суду першої інстанції про необхідність зобов’язання управління пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 державної пенсії та додаткової пенсії за період з 16.10.2008р. й по день ухвалення рішення – 25.01.2010р., узгоджуються з вимогами процесуального права.
Районний суд справу розглянув повно та об'єктивно. Норми матеріального права застосовано правильно.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав до скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва відхилити, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 25.01.2010р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.
Головуючий:
Судді: