Справа № 22- 7131/10 Головуючий у 1-й інстанції –
Волошин В.О.
Доповідач – Слюсар Т.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2010р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.,
суддів: Черненко В.А., Олійник А.С.
при секретарі: Кухленко Д.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за апеляційними скаргами управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 22.06.2009р. в справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену державну соціальну надбавку, як дитині війни.
Колегія суддів,-
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.06.2009р. позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва протиправною та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну державну 30% соціальну надбавку до пенсії, як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з урахуванням проведених виплат.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення про відмову у позові.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити заявлений по справі позов у повному обсязі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_3,1932р.н., перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва та отримує пенсію за віком й відповідно до положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни.
Встановлено, що ОСОБА_3, як дитині війни, у відповідності до положень Закону України "Про державний бюджет України на 2008р" та постанови КМ України № 530 від 28.05.2008р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" виплачувалися підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частково задовольняючи заявлений по справі позов, районний суд виходив з того, що ОСОБА_3 є дитиною війни, а тому має право на отримання соціальної надбавки до пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", а не іншого розміру надбавки, який їй сплачував пенсійний фонд й, застосувавши строк позовної давності, зобов'язав відповідача поновити порушене право позивачки за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.
Такі висновки суду колегія суддів визнає законними та обґрунтованими.
Так, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно п.1 Розділу 4 "Заключного положення" вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006р.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про державний бюджет України на 2007 року" від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, зокрема, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6- рп від 09.07.2007 року положення ст. 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 року" визнано неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми вищезазначеного Закону втратили чинність з 09.07.2007р.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. І Закону України від 15.07.1999р. "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" від 28.12.07р. в ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.08р. за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік".
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення й положення законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Встановлено, що з позовом до суду ОСОБА_3 звернулася 13.05.2008р.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Стаття 100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" вступив в силу 01.01.2006р. - відповідно, не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивачка з цього часу повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а її необізнаність не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, оскільки закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами та можливість людини дізнатися про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини.
З огляду на викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на законі висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання його нарахувати та виплатити ОСОБА_3 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 22.05.2008р. /дати ухвалення рішення Конституційним Судом України/ й по 31.12.2008р., як заявлено у позові, у відповідності до вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Твердження апеляційної скарги ОСОБА_3 про наявність у неї права на отримання пенсії, як дитини війни, починаючи з 01.01.2006р. , а не з 22.05.2008р., як визнав суд, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
У справі відсутні докази поважності причин пропуску позивачкою строку звернення до суду, а тому з урахуванням клопотання про це представника відповідача, районний суд правомірно застосував положення ст. ст.99, 100 КАС України та на підставі вимог закону обґрунтовано відмовив у зобов’язанні вчинення відповідачем дій по нарахуванню ОСОБА_3 пенсії за період з дати прийняття відповідного Закону – з 01.01.2006р. й по 22.05.2008р.
Районний суд справу розглянув повно та об'єктивно. Норми матеріального й процесуального закону застосовано правильно.
Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
Підстав до скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, ОСОБА_3 відхилити, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 22.06.2009р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.
Головуючий:
Судді: